Постанова

від 04.06.2008 по справі 33/299-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/299-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 33/299-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Стратієнко  Л.В. (головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу товариства  з  обмеженою  відповідальністю ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод” на постанову  Дніпропетровського   апеляційного  господарського суду  від 20 лютого  2008 року у справі № 33/299-07 за позовом Державного  підприємства  ”Нікопольський  трубний  завод”  до товариства  з  обмеженою  відповідальністю ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод”  про  стягнення  заборгованості, зустрічним  позовом товариства  з  обмеженою  відповідальністю ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод”  до Державного  підприємства  ”Нікопольський  трубний  завод”  третя особа без самостійних  вимог: Національне космічне агентство України  про  визнання  недійсним  договору, -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

                                            Встановив:

У  вересні  2007р.  ДП ”Нікопольський  трубний  завод”   звернулось  до господарського суду  Дніпропетровської  області  з  позовом  до ТОВ ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод”   про  стягнення заборгованості   за  договором  № 783 від  28 березня  2006р.   у розмірі 482376,55 грн.,  в тому  числі  408898,12 грн. –основного  боргу,  40889,81 грн. –штрафу, 3965,75 грн. –3%  річних, 28622,87 грн. –7%  штрафу   за  неналежне  виконання  умов  договору.

ТОВ ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод”    звернулось  до господарського суду  з  зустрічним  позовом   до ДП ”Нікопольський  трубний  завод”    про  визнання недійсним  договору  № 783 від  28 березня  2006р.

Рішенням  господарського суду   Дніпропетровської  області від   13 листопада  2007р., первісний  позов  задоволено. Стягнуто  з  відповідача  на користь   позивача 408898,12 грн. –основного  боргу,  40889,81 грн. –штрафу, 3965,75 грн. –3%  річних, 28622,87 грн. –7%  штрафу та  судові  витрати. У  задоволенні  зустрічного позову  відмовлено.

 Постановою Дніпропетровського  апеляційного  господарського суду від  20 лютого  2008р.  рішення  господарського суду   Дніпропетровської  області від   13 листопада  2007р. в  частині  стягнення  штрафу   у  сумі  28622,87 грн. скасовано   та  цій  частині  та  прийнято  нове  рішення, яким  у  позові відмовлено. В частині   стягнення  штрафу  у сумі   40889,81 грн. та  судових  витрат рішення  суду  першої інстанції змінено та  в  цій  частині  викладено  в наступній  редакції: ” Стягнути  з ТОВ ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод”  на  користь   ДП  ”Нікопольський  трубний  завод”   пеню у сумі 32151,31 грн., витрати  на  сплату  державного  мита  у сумі  4450,10 грн.,  витрати  на  інформаційно  - технічне   забезпечення  судового  процесу –108,86 грн.  Стягнути  з  ДП ”Нікопольський  трубний  завод”  на  користь ТОВ ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод”   витрати  на  сплату   державного  мита   за  розгляд  апеляційної  скарги у  сумі   196,35 грн.”. В іншій  частині  рішення  залишено  без  змін.  

В касаційній скарзі  ТОВ ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод” просить скасувати постанову  в  частині  прийняття  нового  рішення, посилаючись на порушення норм матеріального  та  процесуального права, та прийняти   в цій  частині  нове  рішення, яким  відмовити в позові.

Заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи, прокурора, яка  заперечувала  проти  доводів  викладених  у  касаційній  скарзі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга    не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28 березня 2006р.  між  сторонами укладено  договір  № 783, згідно з яким ДП  ”Нікопольський  трубний  завод” зобов'язався передати у власність продукцію, а  ТОВ ”Торговий дім  ”Нікопольський трубний завод”  прийняти і оплатити її. Найменування, кількість, марка сталі, ціна визначена специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору. Сума договору орієнтовно складає 408 898,12грн, загальна кількість продукції складає 452088 тон.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач оплачує поставлену продукцію у  термін 30 банківських днів з моменту поставки на підставі рахунку, виставленому позивачем.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем терміну оплати покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 0.2% вартості продукції за кожен день прострочення, але не більше десяти відсотків від суми договору.

Позивачем на виконання договірних зобов'язань поставлено відповідачу трубну заготовку на загальну суму 408 898,12грн.

25 квітня 2006р., 23 грудня 2006р. відповідачу надавались рахунки на оплату продукції, але відповідачем  рахунки  не  оплачені, внаслідок  чого  виникла  заборгованість у  розмірі 408 898,12грн.

Суд  першої інстанції посилаючись  на  те, що спірний договір укладено з дотриманням ч. 4 ст. 231 ГК України, якою передбачено, що штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, враховуючи, що відповідачем   зобов'язання  по  оплаті  отриманої  продукції  зобов'язання  не  виконано, дійшов  висновку, що  позов  підлягає задоволенню.

Суд апеляційної  інстанції посилаючись  на  те, що відповідно  до  ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, та  п. 6.2 договору, неустойка   встановлена  сторонами   в  договорі   за порушення   терміну  оплати  фактично  є  пенею,  а не  штрафом,  і  її розмір   не  може  перевищувати подвійної облікової  ставки, що  діяла  у період  за  який  сплачується  пеня,   відповідно  до ст. 3 Закону  України  ”Про  відповідальність   за  несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань ”, оскільки договором встановлені  штрафні  санкції, то  нарахування   додатково штрафних  санкцій,  протиричіть  ст . 231 ГК України, дійшов  висновку, що    рішення  суду  першої інстанції в частині  стягнення  штрафу   у  сумі  28622,87 грн. підлягає  скасуванню  і в  цій  частині  позову  слід  відмовити,  а рішення  суду  першої  інстанції  в   частині  стягнення  штрафу   у сумі  40889,81 грн.   слід змінити та  резолютивну  частину  викласти  у  редакції   про стягнення  з  відповідача  на  користь  позивача   пені   у сумі  32151,31 грн.  та  судових  витрат.

Дані висновки апеляційного суду є законними, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а  тому підстав для зміни або скасування постанови  суду апеляційної інстанції не вбачається.

В  решті   судові   рішення   постановлені  з  дотриманням  норм  матеріального   і  процесуального  права  сторонами  не  оскаржені.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  товариства  з  обмеженою  відповідальністю ”Торговий  дім ”Нікопольський   трубний  завод” залишити без задоволення, а постанову  Дніпропетровського   апеляційного  господарського суду  від 20 лютого  2008 року у справі № 33/299-07    – без змін.

Головуючий              Стратієнко  Л.В.

Судді                                                                                         Вовк І.В.

                                                                                                       Гончарук П.А.