Постанова

від 24.06.2008 по справі 13/662

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/662

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 13/662  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Палій В.М.,

                                                                                 Черкащенка М.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеінвест Сервіс" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.02.2008р.

у  справі                     №13/662 господарського суду Луганської області

за позовом                 Державного підприємства "Первомайськвугілля"

                                     в особі відокремленого підрозділу

"Управління матеріально-технічного постачання"

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

"Вуглеінвест Сервіс"

про                              стягнення 29 900,77грн.

за участю представників:

ДП "Первомайськвугілля" -  не з'явилися;

ТОВ "Вуглеінвест Сервіс" –не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Державне підприємство “Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеінвест Сервіс" 29 900,77грн., у т.ч. 20 627,66грн. основної заборгованості, 7 364,07грн. збитків від інфляції, 1 909,04грн. в рахунок трьох процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем в установлений договором №108 СПО від 03.06.2004р. строк зобов'язань з оплати поставленої продукції –вугілля ГО-100 кокс у кількості 68т (а.с.2-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача лише основну заборгованість у розмірі 20 627,66гн. (а.с.35).

Відповідач у справі – ТОВ "Вуглеінвест  Сервіс" пояснив, що оскільки ним не здійснена попередня оплата продукції, її поставка позивачем не здійснювалась і  договір припинив свою дію відповідно 31.12.2004р. (а.с.36)

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.11.2007р. у позові відмовлено (а.с.39).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактів передачі вугілля у кількості 68т  відповідачу та пред'явлення відповідачу вимоги про його оплату.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 18.02.2008р. рішення господарського суду Луганської області від 29.11.2007р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до постанови суду з відповідача на користь позивача стягнуто 20 627,66грн. основної заборгованості (а.с.134-139).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

-          факт поставки вугілля за умовами зазначеного договору на вимогу відповідача третій особі –ЗАТ "Донбасвуглепоставка" підтверджений наданими на вимогу апеляційної інстанції додатковими доказами, у т.ч. актами звірки, податковою накладною, книгою обліку придбаних товарів відповідача за липень 2004р. тощо;

-          оплата за поставлене вугілля відповідачем не здійснена в порушення умов договору.  

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Вуглеінвест Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

До розгляду поданої касаційної скарги по суті заявлених вимог, від ТОВ "Вуглеінвест Сервіс" отримано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноваженого представника в судове засідання.

Подане клопотання відхилено з огляду на те, що: явка представників сторін у засідання касаційної інстанції не є обов'язковою і не визнана такою судом; відповідачем, в порушення вимог ст.36 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, на які він посилається у клопотанні; розгляд касаційної скарги обмежений двомісячним строком відповідно до ст.1118 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 03.06.2004р. між ДП "Первомайськвугілля" в особі відокремленого структурного підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" та ТОВ  "Вуглеінвест Сервіс" укладено договір №108 СПО, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача вугільну продукцію, а відповідач –прийняти її та оплати на умовах, визначених у специфікаціях на кожну поставку вугілля.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до ст.173,174, ч.1 ст.175 ГК України.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором в частині оплати поставленої продукції.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції встановив, що 01.07.2004р. ТОВ "Вуглеінвест Сервіс" звернулося до позивача з проханням відвантажити у липні 2004р. вугілля марки ГО-100кон. кокс у кількості 1 вагону, вказавши реквізити отримувача –ТОВ "Фірма "Укрторгбудматеріали" у власність ЗАТ "Донбасвуглепоставка".

Відхиляючи твердження позивача щодо здійснення поставки вугілля відповідно до вказаного звернення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів передачі вугілля у власність відповідача. При цьому, ним відхилений як доказ поставки відповідачу та наявності у нього заборгованості за поставлене вугілля акт звірки, наданий позивачем.

Переглядаючи прийняте рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справи, дійшов висновку про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що спричинило неповне з'ясування обставин справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору у даній справі, у зв'язку з чим витребував у сторін додаткові докази.

В силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу  При цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.  

Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції вказаної норми, у зв'язку з дослідження ним наданих сторонами додаткових доказів, не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обґрунтованість  рішення суду полягає у повному з'ясуванні ним обставин, що мають значення для справи; доведеності таких обставин, які суд вважав встановленими, належними та допустимими доказами;  відповідності висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.

Невідповідність рішення суду першої інстанції зазначеним умовам, виходячи з повноважень апеляційної інстанції, може бути виправлена нею на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку.

Так, згідно ч.2 ст.99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Отже, апеляційна інстанція наділена такими правами суду першої інстанції як: витребування документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, у разі якщо подані сторонами докази є недостатніми (ст.38 ГПК України); оцінка доказів (ст.43 ГПК України) тощо.

Таким чином, встановивши неповноту дослідження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скористався наданими йому правами та витребував у сторін додаткові докази.

Крім того, деякі докази надані позивачем самостійно з обґрунтуванням неможливості їх подання до суду першої інстанції (а.с.62-64).

Також безпідставні посилання скаржника і на порушення судом апеляційної інстанції ч.3 ст.101 ГПК України, яка визначає, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нових вимог не заявляв, а суд апеляційної інстанції нових вимог не розглядав. Предметом розгляду як суду першої так і суду апеляційної інстанції при повторному розгляді справи були вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлене вугілля у розмірі 20 627,66грн.

На підставі дослідження витребуваних у сторін та наявних у матеріалах справи  доказів та оцінки їх у сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов зазначеного договору на вимогу відповідача позивачем поставлено у власність ЗАТ "Донбасвуглепоставка" вугілля концентрат марки Г, класу С-100 на суму 20 627,66грн., що підтверджується також у сукупності з документами наданими і відповідачем.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано доказів поставки саме у його власність вказаного вугілля не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до п.6 ст.267 ГК України, договором, зокрема, може бути передбачено одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем.

Лист від 01.07.2004р. з проханням поставити вугілля у власність ЗАТ "Донбасвуглепоставка" фактично є пропозицією про зміну загальних умов поставки, визначених договором,  для окремої партії, яка прийнята до виконання позивачем (ч.7 ст.179 ГК України, ч.2 ст.642 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання з оплати поставленого вугілля відповідачем не виконані. При цьому, відповідач не спростував відповідного твердження позивача про наявність заборгованості в установленому порядку.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пп.1,2 ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;  Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом передплати кожної партії (п.4.1). Отже, виконання зобов'язання з оплати продукції має передувати виконанню зобов'язання з поставки продукції. Однак, виходячи з положень п.4.2 договору, такий порядок виконання взаємних зобов'язань не є обов'язковим. За змістом вказаного пункту договору, виконання зустрічних зобов'язань, що виникли в силу такого договору, може бути здійснено і в іншому порядку. Так, даний пункт договору передбачає, що після закінчення розрахунків сторони складають акт і, у випадку незбалансованості взаємних розрахунків сторони здійснюють кінцевий розрахунок шляхом додаткових поставок або грошових перерахувань.  Між тим, здійснення повної передплати за продукцію до її поставки виключає можливість наявності заборгованості за неї після поставки.

Таким чином, встановивши, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати поставленої продукції, судом апеляційної інстанції правильно визнані обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №108СПО від 03.06.2004р. у розмірі 20 627,66грн., наявність якої підтверджується зібраними та оціненими у сукупності доказами, у т.ч. підписаними відповідачем актами звірки.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.02.2008р. у справі №13/662 господарського суду Луганської області  залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеінвест Сервіс"–без задоволення.

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Палій В.М.

                                                                                                 Черкащенко М.М.