Постанова

від 18.06.2008 по справі 13/98-31/190-25/597

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/98-31/190-25/597

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 червня 2008 р.                                                                                    № 13/98-31/190-25/597  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного науково-виробничого підприємства"ЦЕНТР БУДІНВЕСТ"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р.

у справі№ 13/98-31/190-25/597

господарського судум. Києва

за позовомДочірнього підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95 (ДП Водрем-95) Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж"

доДержавного науково-виробничого підприємства "ЦЕНТР БУДІНВЕСТ"

простягнення 119 146,08 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Мельник О.М., директор;Касьянов А.П., дов. № 3 від 25.01.2006 р.;

відповідача:Науменко С.В., дов. № 04-08 від 11.01.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2005 р. Дочірнє підприємство "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95" (ДП Водрем-95) Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" (далі –Підприємство-1) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного наукового виробничого підприємства "ЦЕНТР БУДІНВЕСТ" (далі –Підприємство-2) 96 849,30 грн. основного боргу за виконані будівельно-монтажні роботи та 22 296,78 грн. інфляційних збитків, всього –119 146,08 грн.

Позовні вимоги Підприємство-1 обґрунтовувало тим, що воно належним чином виконало роботи за контрактом № 7 від 21.04.2000 р. (далі –Контракт № 7), укладеним між ним та Підприємством-2, проте останнє розрахунку за вказаним контрактом у повному обсязі не здійснило, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 96 849,30 грн., яка підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції на підставі норм Цивільного кодексу Української РСР та Цивільного кодексу України.

У ході судового розгляду Підприємство-1 уточнило позовні вимоги та просило господарський суд м. Києва стягнути з Підприємства-2 66 849,30 грн. основного боргу та 22 296,78 грн. інфляційних збитків, оскільки Підприємство-2 добровільно сплатило частину боргу у розмірі 30 000,00 грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги Підприємства-1 задоволено частково: з Підприємства-2 стягнуто 81 376,70 грн., в частині позовних вимог про стягнення 30 000,00 грн. провадження у справі припинено, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. (колегія суддів: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. залишено без змін.

У частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з мотивів, наведених Підприємством-1 у позовній заяві.

У частині припинення провадження у справі вказані судові акти мотивовані тим, що під час розгляду справи Підприємство-2 частково сплатило заборгованість за Контрактом № 7 у розмірі 30 000,00 грн., у зв'язку з чим Підприємство-1 відмовилось від відповідної частини позовних вимог.

Зменшення суми інфляційних збитків, стягнутих з Підприємства-2, господарські суди попередніх інстанцій мотивували коригуванням періоду, за який вказані збитки підлягають стягненню.

Підприємство-2 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. і рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. скасувати та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємство-2 обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено ст. ст. 32, 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 153, 161, 165, 214 Цивільного кодексу Української РСР.

Підприємство-1 скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив (заперечення) на касаційну скаргу Підприємства-2, у якому просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. і рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство-1 обґрунтовує тим, що касаційна скарга Підприємства-2 є безпідставною.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.06.2008 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А.(головуючого), Мачульського Г.М. та Рогач Л.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства-2 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– Підприємство-1 на виконання Контракту № 7, укладеному з Підприємством-2, виконало передбачені вказаним контрактом роботи;

– про виконання Підприємством-1 робіт за Контрактом № 7 свідчать акти форми КБ-2 та КБ-3 про приймання виконаних підрядних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, а також дії Підприємства-2 з часткової оплати вказаних Підприємством-1 робіт на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Контракт № 7 не визначав строку оплати виконаних робіт.

Згідно з частиною другою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарськими судами першої та другої інстанції з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що Підприємство-1 звернулось до Підприємства-2 з претензією про погашення заборгованості за Контрактом № 7, яка була одержана Підприємством-2 23.06.2003 р.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що зобов'язання з оплати виконаних Підприємством-1 робіт за Контрактом № 7 виникло у Підприємства-2 30.06.2003 р.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина друга ст. 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Підприємства-1 у частині стягнення з Підприємства-2 основного боргу за Контрактом № 7 з урахуванням інфляційних збитків, здійснивши коригування розміру останніх, виходячи з вимог частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України.

На виконання постанов Вищого господарського суду України від 25.01.2006 р. та від 24.10.207 р. господарські суди першої та другої інстанцій з'ясували, що генеральний субпідрядник не надавав розподільчого листа, передбаченого п. 6.3 Контракту № 7.

Між тим, вказане, як правильно зазначили місцевий та апеляційний господарські суди, не є підставою для звільнення Підприємства-2 від виконання перед Підприємством-1 грошових зобов'язань за Контрактом № 7.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства-2 не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "ЦЕНТР БУДІНВЕСТ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. у справі № 13/98-31/190-25/597 господарського суду м. Києва –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          Л.І. Рогач