Постанова

від 24.06.2008 по справі 14-27-6-26/84-06-2115

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14-27-6-26/84-06-2115

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 14-27-6-26/84-06-2115  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаНазарчук В.М. –директора

відповідачаРеутова Б.О. дов. від 05.05.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства "Черемшина"

на ухвалувід 25.03.2008 року Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 14-27-6-26/84-06-2115 господарського суду Одеської області

за позовомСелянського (фермерського) господарства "Черемшина",Відкритого акціонерного товариства "Ударний"

доВідкритого акціонерного товариства "Імені 28 червня"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЗакрите акціонерне товариство "Одеський коньячний завод"

про часткове стягнення вартості втраченого врожаю у розмірі 200234,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року Селянське (фермерське) господарство "Черемшина" та Відкрите акціонерне товариство "Ударний" звернулись до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Імені 28 червня" про стягнення з останнього на користь Селянського (фермерського) господарства "Черемшина" –100076,00 грн. понесених витрат на вирощування винограду та яблук та на користь Відкритого акціонерного товариства "Ударний" –100158,00 грн. понесених витрат на вирощування винограду (остаточні позовні вимоги).

Позов мотивовано тим, що 25.02.2005 року Селянське (фермерське) господарство "Черемшина" уклало договори оренди землі з 93 власниками ділянок з багаторічними насадженнями у виді виноградників, розташованих в с. Салгани, Білгород-Дністровського району, Одеської області та ділянок у виді яблуневого саду розташованого в с.Абрикосове, Білгород-Дністровського району, Одеської області з метою вирощування винограду та яблук.

02.04.2005 року між Селянським (фермерським) господарством "Черемшина" та Відкритим акціонерним товариством "Ударний" було укладено договір про сумісну діяльність по вирощуванню винограду, предметом якого є сумісна діяльність по вирощуванню винограду з метою отримання врожаю та розподілу його між сторонами договору пропорційно участі кожного.

У березні 2005 року сторони приступили до виконання сільськогосподарських робіт з вирощування винограду і яблук на орендованих ділянках та витратили на ці цілі відповідно 100 076 грн. та 100 158 грн.

Проте, Відкрите акціонерне товариство "Імені 28 червня" чинило Селянському (фермерському) господарству "Черемшина" та Відкритому акціонерному товариству "Ударний" перешкоди у користуванні земельними ділянками з названими багаторічними насадженнями, частково зібрало урожай з цих багаторічних насаджень, чим причинили збитки позивачам, які до моменту збирання урожаю зробили необхідний комплекс агротехнічних заходів щодо оброблення винограду і яблук.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення місцевий суд виходив з того, що виконанні Селянським (фермерським) господарством "Черемшина" та Відкритим акціонерним товариством "Ударний"  роботи з вирощування винограду та яблук здійснені без дозволу Відкритого акціонерного товариства "Імені 28 червня", яке є власником цих багаторічних насаджень, відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2006 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 29.11.2006 року у справі № 2а-424/2006р., у зв'язку з чим підстави для стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Імені 28 червня" понесених позивачами витрат на вирощування урожаю винограду та яблук –відсутні.

За апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Черемшина" на рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2008 року, апеляційний суд виніс ухвалу, якою провадження у справі № 14-27-6-26/84-06-2115 –зупинив до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за № 2а-424/2006р., що розглядається іншим судом.

Апеляційний суд дійшов висновку, що розглянути справу № 14-27-6-26/84-06-2115 до вирішення пов'язаною з нею іншої справи за № 2а-424/2006р., що розглядається іншим судом неможливо, оскільки питання стягнення понесених витрат на вирощування урожаю винограду та яблук є похідним та цілком залежить від вирішення питання щодо дійсності або недійсності актів на право власності на земельні ділянки з багаторічними насадженнями, що видані 93 фізичним особам та саме цей спір між сторонами вирішується судом у справі за № 2а-424/2006р.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року, Селянське (фермерське) господарство "Черемшина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом оскарження у касаційному порядку є ухвала про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею іншої справи за № 2а-424/2006р., що розглядається іншим судом.

Апеляційний господарський суд Одеської області оскаржуваною ухвалою зупинив провадження у справі, посилаючись на частину 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, з підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, № 2а-424/2006р. що розглядається Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, оскільки питання стягнення понесених витрат на вирощування урожаю винограду та яблук є похідним та цілком залежить від вирішення питання щодо дійсності або недійсності актів на право власності на земельні ділянки з багаторічними насадженнями, що видані 93 фізичним особам та саме цей спір між сторонами вирішується судом у справі за №2а-424/2006р.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його здійснено без дослідження всіх необхідних обставин для вирішення даного спору по суті та передчасно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України на яку, як на підставу своїх вимог посилається позивач відшкодуванню підлягає майнова шкода, завдана неправомірними діями винної особи.

Шкода завдана правомірними діями відшкодовується у випадках, встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень цієї статті позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно –правової відповідальності, настає при існуванні правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Відсутність будь –якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог (т.4, а.с.59) позивач посилався на статті 224, 225 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для вирішення спору про відшкодування шкоди судам необхідно встановити склад правопорушення.

Господарський суд Одеської області відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що підстави для відшкодування витрат понесених відповідачем відсутні.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній  інстанції  справи  переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у 12 розділі цього Кодексу.

Згідно приписам статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже переглядаючи рішення господарського суду Одеської області у справі №14-27-6-26/84-06-2115 апеляційна інстанція, насамперед, зобов'язана була повторно розглянути справу за правилами розділу 12 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі та враховуючи предмет і підстави позову вирішувати питання про наявність підстав для зупинення провадження.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що апеляційна інстанція при розгляді справи та прийнятті оскаржуваної ухвали не взяла до уваги та не надала належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленої у справі ухвали та передачі справи до апеляційного суду для здійснення судового провадження.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала у справі підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду. Під час нового розгляду справи Одеському апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають  застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року у справі № 14-27-6-26/84-06-2115 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу направити для здійснення судового провадження до Одеського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Черемшина" задовольнити.

Головуючий суддя                                        Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л.Рогач