Постанова

від 24.06.2008 по справі 22/434-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/434-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 22/434-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйов О.В. –головуючийПолянський А.Г.Фролова Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснабпром"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року

у справі№ 22/434-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техснабпром"

до

- Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал-Кривий Ріг"- Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

простягнення в сумі 1784 грн.

За участю представників сторін:від позивача:від відповідача - 1:від відповідача - 2:

не з'явилисяБасс С. С. –дов. від 20.06.07Селяков О. В. –дов. від 01.01.08р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Техснабпром" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з належного з відповідачів Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал-Кривий Ріг" та Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 1784 грн. шкоди від нестачі вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007 року по справі № 22/343-07 (суддя Пуппо Л. Д.) вирішено стягнути з ВАТ "Арселор Міттал-Кривий Ріг" на користь позивача ТОВ "Техснабпром" 1784 грн. основної суми, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року по справі № 22/434-07 (головуючий суддя Лисенко О. М., судді Виноградник О. М., Науменко І. М.) апеляційна скарга ВАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" задоволена, рішення місцевого господарського суду скасовано частково, в задоволенні позовних вимог відносно відповідача-1 (ВАТ "Арселор Міттал-Кривий Ріг") відмовлено, в решті рішення залишено без змін. З позивача на користь відповідача-1 стягнуто 51 грн. державного мита.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач ТОВ "Техснабпром" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені заздалегідь належним чином. Враховуючи особливості розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник відповідача-1 проти доводів та вимог касаційної скарги заперечував, просив залишити постанову апеляційного господарського суду без змін. Представник відповідача-2 касаційну скаргу підтримав.

За згодою присутніх представників відповідачів в судовому засіданні касаційної інстанції оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за залізничною накладною № 45294731 позивач отримав у вагоні № 68360213 прокат чорного металу.

Маса прокату згідно накладної становила 67900 кг.

При прийманні вантажу 18.10.2005 року на території складу вантажоодержувача була виявлена невідповідність маси вантажу у порівнянні з даними накладної. Нестача становила 800 кг. Про зазначене був складений акт.

Приймання вантажу було зупинено для виклику представника вантажовідправника, вантаж прийнятий на відповідальне зберігання.

20.10.2005 року в акті № 20/1005, складеному з участю представника вантажовідправника, зазначено, що ув'язки 4 верхніх пачок послаблені, вага менше зазначеної в накладній на 800 кг, відсутній вантаж вміститися міг. Недостача вантажу могла виникнути на шляху проходження маршруту від станції Кривий Ріг до станції Самарівка Придніпровської залізниці або в результаті недовантаження відправником. В акті представник відправника висловив окрему думку, що недостача вантажу сталася в результаті викрадення вантажу при перевезенні.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача-1 (вантажовідправника), суд першої інстанції виходив з того, що вантаж був виданий позивачу відповідачем-2 без складання комерційного акта, що свідчить відповідно до п. 52 Статуту залізниць України про відсутність ознак незбереження вантажу під час перевезення. Оскільки позивач факт нестачі товару довів, відсутність вини Залізниці підтверджена відсутністю комерційного акта, вина повинна бути покладена на вантажовідправника. При цьому суд виходив з положень ст. 1166 ЦК України щодо відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що акт від 20.10.2005 року складений в порушення вимог Інструкції П-6 (пункти 9, 16, 17), а тому не є допустимим доказом на підтвердження недостачі. Комерційний акт не складався. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в акті від 20.10.2005 року йдеться про можливість викрадення вантажу під час перевезення, що не спростовано судом першої інстанції.

Частиною 2 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Вищий господарський суд України вважає, що прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають.

Так, статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів і зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилося посилання позивача в позовній заяві на договір поставки металопродукції № 2005 від 07.06.2005 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ "Інтер Стіл" (постачальник). Копія зазначеного договору додана до позовної заяви і міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Правові наслідки передачі покупцеві товару в меншій кількості, ніж передбачено договором, зазначені в ч. 1 ст. 670 ЦК України, відповідно до якої претензії покупець повинен висувати до продавця.

Стаття 265 ГК України дає визначення договору поставки.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували дійсний характер правовідносин, не застосували норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до хибного висновку щодо способу захисту порушеного права позивача.

Поза увагою судів залишився характер правовідносин між позивачем та відповідачем-2.

Щодо застосування положень ст. 1166 ЦК України позивачем та судом першої інстанції, то поза увагою суду залишилося те, що дії відповідача-1 мали місце до отримання товару позивачем. Отже, суд не з'ясував які саме цивільні права або інтереси позивача порушив відповідач-1, чи були ці дії неправомірними, чи підлягають взагалі застосуванню положення глави 82 ЦК України до правовідносин, пов'язаних з недопоставкою товару за договором поставки.

Крім того, рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням процесуального законодавства.

Так, відповідно до п. 4 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

В порушення зазначених вимог суд першої інстанції не прийняв рішення щодо позовних вимог до відповідача-2, оскільки в резолютивній частині рішення суду з цього приводу нічого не зазначено.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову до відповідача-1, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого суду в іншій частині. Однак як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції іншої частини в ньому немає. Тому постанова апеляційного господарського суду також не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню на підставі ч. 1 ст. 11110 ГПК України як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Усунути зазначені порушення в суді касаційної інстанції не має можливості з огляду на особливості розгляду справи, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України. Тому справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити характер правовідносин, які виникли між сторонами по справі, дійсні цивільні права та інтереси позивача, на захист яких спрямований позов, застосувати до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права та вирішити спір з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснабпром" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року по справі 22/434-07 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007 року по справі 22/434-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий   суддя                                                             О. В. Муравйов  

Судді                                                                                     А. Г. Полянський  

                                                                                              Г. М. Фролова