Постанова

від 19.06.2008 по справі 42/180-26/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/180-26/13

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 червня 2008 р.                                                                                    № 42/180-26/13  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р.

у справі№42/180-26/13

господарського суду м.Києва

за позовомТОВ "Томас-енергія"

до ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

простягнення 15 775,91 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Цаплій І.С., Єрохіна О.Н.

від відповідача:Лебедєв О.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 07.02.2008 р. у справі №42/180-26/13 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.), позов задоволено: стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Запорізька АЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас-енергія" 15 775,91 грн. боргу, 157,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ДП НАЕК "Енергоатом" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. у справі №42/180-26/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, оскільки акти звірення розрахунків та витяги з регістрів аналітичного обліку, підписані головним бухгалтером структурного підрозділу відповідача (Запорізької АЕС), не є діями самого відповідача, направленими на визнання ним свого боргу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

24.07.2002 р. між позивачем в особі генерального директора Барановського М.В., діючого на підставі статуту, і відповідачем в особі генерального директора відособленого підрозділу "Запорізька АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" Пишного В.М., діючого на підставі довіреності від 31.10.2002 р. б/н, укладено договір поставки продукції №69/416-02 (№263(2)02УК від 06.08.2002 р.), згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачу запасні частини до ГЦН-195 М, номенклатура, ціна та кількість яких вказуються у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а останній —прийняти та оплатити його вартість шляхом сплати авансу у розмірі 30% від суми договору протягом десяти днів із моменту підписання договору, кінцевий розрахунок —протягом двадцяти днів із моменту поставки обладнання. Відповідно до протоколу розбіжностей сторони дійшли згоди, що повний розрахунок проводиться протягом 30 днів із моменту поставки.

Факт передачі позивачем відповідачу товару загальною вартістю 125 907,87 грн. і часткової оплати останнім одержаного товару на суму 110 131,96 грн. встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи (в т.ч. копіями видаткових накладних від 03.02.2003 р. №ТЕ-0000005, від 03.03.2003 р. №ТЕ-0000007, від 20.05.2003 р. №ТЕ-0000013, довіреностями на отримання товару від 03.02.2003 р. серія ЯГН №241702, від 03.03.2003 р. серія ЯГН №241960, від 20.05.2003 р. серія НАЇ №106746, банківськими виписками, актом звірення взаєморозрахунків станом на 20.02.2004 р.).

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару в повному обсязі і відмову в задоволенні претензії, 29.03.2007 р. ТОВ "Томас-енергія" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у сумі 15 775,91 грн., посилаючись на переривання перебігу позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України у зв'язку з підписанням структурним підрозділом відповідача —"Запорізька АЕС" 20.02.2004 р. акта звірення розрахунків.  

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що: по-перше, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену згідно з договором поставки продукції від 24.07.2002 р. №69/416-02 (№263(2)02УК від 06.08.2002 р.) продукцію в сумі у сумі 15 775,91 грн. підтверджено матеріалами справи; по-друге, відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності перервався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання боргу (підписанням акта звірення розрахунків станом на 20.02.2004 р.; надісланням відповідачем на адресу позивача 13.04.2005 р. витягу №237 з регістру аналітичного обліку станом 01.03.2005 р., в якому підтверджено наявність вищевказаної заборгованості; а також листом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 13.09.2004 р., в якому відповідач повідомляє про відсутність можливості оплатити існуючі боргові зобов'язання у зв'язку з порушенням господарським судом справи про банкрутство відповідача).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності  підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами  першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт поставки позивачем технологічного обладнання і запчастин відповідачу згідно з умовами договору поставки продукції від 24.07.2002 р. №69/416-02 (№263(2)02УК від 06.08.2002 р.) та невиконання відповідачем зобов'язань із оплати товару в повному обсязі встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Доводи скаржника про сплив позовної давності 10.06.2006 р. (а.с. 102) цілком правомірно не були взяті до уваги господарським судом із огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність —це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Факт визнання відповідачем заборгованості по розрахункам за договором поставки продукції від 24.07.2002 р. №69/416-02 (№263(2)02УК від 06.08.2002 р.) підтверджено як актом звірки від 20.02.2004 р., так і витягом №237 з регістру аналітичного обліку станом на 01.03.2005 р., надісланим Запорізькою АЕС на адресу позивача 13.04.2005 р. у відповідь на лист позивача від 30.03.2005 р. №12 (в якому позивач просив підписати акти звірки розрахунків, в т.ч. за договором поставки продукції від 24.07.2002 р. №69/416-02 (№263(2)02УК)) —а.с. 17, 50.

Крім того, господарським судом було взято до уваги вчинення дій, що свідчать про визнання боргу не лише структурним підрозділом відповідача —Запорізькою АЕС (який згідно з Положенням про відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" був уповноважений укладати договори від імені відповідача), а й самим відповідачем. Матеріали справи свідчать про неодноразові звернення позивача протягом 2004 р. до віце-президента Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" з проханням прискорити вирішення питання погашення відповідачем боргу, в т.ч. в сумі 15 775,91 грн., за договором поставки продукції від 24.07.2002 р. №69/416-02 (№263(2)02УК від 06.08.2002 р.) (а.с. 21, 22, 114, 115), у відповідь на які Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", не заперечуючи проти наявності боргу, посилається на відсутність можливості оплатити зазначений у листах позивача борг через порушення господарським судом м.Києва провадження у справі про банкрутство (листи Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" від 07.07.2004 р. №6667/19 та від 13.09.2004 р. №8843/19 —а.с. 23, 115, 117).

З огляду на викладене, висновки господарських судів попередніх інстанцій про переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем вищезазначених дій є цілком обґрунтованими.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права.  

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. у справі №42/180-26/13 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. у справі №42/180-26/13 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. у справі №42/180-26/13 —без змін.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                       С.Бакуліна