Постанова

від 17.06.2008 по справі 32/206-07-6067

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/206-07-6067

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 червня 2008 р.                                                                                    № 32/206-07-6067  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

    Південної регіональної митниці

на постановуОдеського апеляційного господарського суду  від  08 квітня 2008 року

у справі господарського суду№ 32/206-07-6067     Одеської області

за позовомДочірнього підприємства Територіального міжгалузевого об'єднання "ТЕМО"

провизнання банкрутом,

ліквідаторГригорьян Ю.Г.,

за участю прокуратури Одеської області,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          Ліквідаційна комісія Дочірнього підприємства Територіального міжгалузевого об'єднання "ТЕМО" звернулася до господарського суду із заявою про визнання підприємства банкрутом, вказавши на неспроможність  сплатити заборгованість перед кредитором у розмірі 571 178 грн. та недостатністю майна для повного задоволення вимог кредитора.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2007 порушено провадження у справі про визнання банкрутом Дочірнього підприємства Територіального міжгалузевого об'єднання "ТЕМО" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 25.07.2007 ДП  ТМО "ТЕМО" визнано банкрутом, введено процедуру ліквідації, ліквідатором призначено Григорьян Ю.Г., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, припинено повноваження органів управління  банкрута.

Оголошення про визнання Дочірнього підприємства Територіального міжгалузевого об'єднання "ТЕМО" банкрутом було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 28.07.2007 № 134.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2008 (суддя Грабован Л.І.) затверджено звіт та ліквідаційний баланс Дочірнього підприємства Територіального міжгалузевого об'єднання "ТЕМО", вимоги, не задоволені за відсутності майна банкрута, визнано погашеними, припинено  юридичну особу - Дочірнє підприємство Територіального міжгалузевого об'єднання "ТЕМО".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 (колегія суддів у складі: Лашин В.В. –головуючий, Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) ухвалу господарського суду Одеської області залишено без змін.

В касаційній скарзі Південна регіональна митниця просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що судами було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки судами не було залучено до справи Територіальне міжгалузеве об'єднання "ТЕМО", яке відповідно до ст. ГК України, повинно нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Дочірнього підприємства Територіального міжгалузевого об'єднання "ТЕМО".

          Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін,  перевіривши правильність застосування норм  матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор ( ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з п. 2 зазначеної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 51 вказаного Закону кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом.

У встановлений Законом строк Південна регіональна митниця звернулася до суду із заявою про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами. Ухвалою суду від 19.11.2007 Південну регіональну митницю визнано кредитором ДП  ТМО "ТЕМО" з грошовими  вимогами на суму 2 774 238 грн.

12.12.2007 до господарського суду на затвердження надійшли звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

          Відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком  об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансування в установленому порядку.

Місцевий господарський суд, затверджуючи поданий ліквідатором ДП  ТМО "ТЕМО" звіт та ліквідаційний баланс повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив та виходив з того, що ліквідатор здійснив усі заходи з ліквідації банкрута, надані документи свідчать про завершення ліквідаційної процедури. З поданого ліквідаційного балансу вбачається, що в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором були зроблені відповідні запити, у відповідях на які зазначено про відсутність об'єктів права власності за боржником (лист КП "Одеське МБТІ від 22.08.2007 № 7516) (а.с. 15 т.3), відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів (лист ДАІ УМВС України в Одеській області від 21.08.2007 № 2554) (а.с. 14 т.3),  відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках банкрута (довідка  Одеської філії АТ "Український інноваційний банк" від 04.12.2007 № 03-392) (а.с. 4 т. 3).

Ухвалою Господарського суду від 14.01.2008 подані звіт та ліквідаційний баланс затверджені.

          Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, залишивши ухвалу господарського суду Одеської  області без змін.

                    Дані висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають матеріалам справи.

          Відповідно до ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявлення ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

          Доводи Південної регіональної митниці про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки  до участі у справі не було залучено власника банкрута -  Територіальне міжгалузеве об'єднання "ТЕМО", який, на думку заявника, повинен нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута, до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

          Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. При цьому, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її  учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

          Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. 1.7 Статуту ДП ТМО "ТЕМО" підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, що мається у його господарському веденні. Підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави та її органів. Держава не відповідає за зобов'язаннями підприємства та його власника. підприємство відповідає за особистими зобов'язаннями власника в межах, передбачених законодавством. В п. 13.1 Статуту банкрута закріплено, що підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність та несе відповідальність за її результати  (а.с. 7-14 т.1 ).

          Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Статутом ДП ТМО "ТЕМО"  не передбачена відповідальність власника - ТМО "ТЕМО"   за зобов'язаннями банкрута.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій проігнорували  вимоги ст. 126 ГК України, якою передбачено субсидіарну відповідальність холдингової компанії за зобов'язаннями корпоративного підприємства, є помилковим, оскільки  зазначена норма Господарського кодексу України стосується тільки асоційованих підприємств та холдингових компаній, в той час як МТО "ТЕМО" не є холдинговою компанією у розумінні ч. 5 ст. 126 ГК України.

За таких обставин, твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування постанови Одеського  апеляційного господарського суду у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Південної регіональної митниці залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 у справі № 32/206-07-6067 залишити без змін.

Головуючий                                                                      М. Хандурін

Судді                                                                                           О.Є. Короткевич

                                                                                                    О.О. Мамонтова