Ухвала

від 23.08.2011 по справі 5021/1502/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.08.11

          Справа №5021/1502/2011.

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп’яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Молодецькій В.О., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову б/н від 23.08.2011 року у справі № 5021/1502/2011

за позовом: ОСОБА_1, м.Суми

до відповідачів:           1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна», м.Суми

                               2.ОСОБА_3, м.Суми

                              3.ОСОБА_5, м.Суми  

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,  -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 подала заяву б/н від 23.08.2011 року про забезпечення позову, відповідно до вимог якої просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії з відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області від 11.02.2010 року по справі № 3/262-10 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року  були визнані недійсними всі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Весна» починаючи з 31.07.2002 року, зокрема, щодо призначення ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ «Весна», зміни складу учасників товариства, виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Весна» та включення до складу учасників цього товариства ОСОБА_5, а також всі зміни до установчих документів ТОВ «Весна» з 2002 року.

Також позивач вказує на те, що  ОСОБА_3 одноособово за відсутності кворуму, прийнято рішення від імені загальних зборів учасників ТОВ «Весна» від 01.12.2010 року про продаж нежитлового приміщення ТОВ «Весна». 17.02.2010 року ОСОБА_3 від імені ТОВ «Весна» уклала зі своєю донькою – ОСОБА_4 та з донькою ОСОБА_5 – ОСОБА_2 договір купівлі – продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача 2 та можливість подальшого відчуження нежитлового приміщення новими власниками.

Кім того, позивач зазначає, що їй як учаснику ТОВ «Весна» належить 34 % статутного капіталу товариства і вона є директором ТОВ «Весна».   

ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заперечувала і пояснила, що рішенням господарського суду Сумської області від 11.02.2010 року по справі № 3/262-10, залишеним в силі постановою ХАГС від 11.02.2010р. та ухвалою ВГСУ від 29.09.2010 року, суди не приймали рішення про:

- поновлення позивача ОСОБА_1 учасником та директором ТОВ «Весна»;     

- позбавлення ОСОБА_5 корпоративних прав ТОВ «Весна»;

- зменшення частки ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Весна» з 60% до 19%;

- звільнення ОСОБА_3 з посади директора ТОВ «Весна».

Отже, посилання позивача в заяві про забезпечення позову на рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій є необґрунтованим та безпідставним, тому просить суд відмовити позивачу в задоволення даної заяви позивача.  

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь – якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких засобів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.  

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Вирішуючи питання про забезпечення позову суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача та зауважує, що заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача.

          Суд не погоджується з припущенням позивача, що існує реальна загроза невиконання рішення суду, чи наявні інші обставини, що в подальшому утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення господарського суду.  

Суд відмовляє позивачеві у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки ним не надано належних  доказів  в обґрунтування вимог даного клопотання, що можуть свідчити про ускладнення  чи неможливість виконання рішення господарського суду по  справі.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви позивача – ОСОБА_1 б/н від 23.08.2011 року про забезпечення позову – відмовити.

2. Ухвалу надіслати сторонам по справі.

Суддя                                                                                             О.Ю. Соп‘яненко