Рішення

від 02.07.2008 по справі 32/271пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/271пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.07.08 р.                                                                                                    Справа № 32/271пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Алексєєв С.О. довіреність від 19.07.07р.      

від відповідача: Данилова О.О. довіреність від 24.10.07р.

від третьої особи: 1) не з'явився

                              2) не з'явився

у справі за позовом: Приватного підприємства “Тві - Карма” м. Первомайськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем” м. Донецьк

треті особи: 1) Мусатов Леонід Васильович

                    2) Буняк Олександр Володимирович

про визнання частки в майні товариства, її розміру, виділу частки нерухомого майна в натурі та визнання права власності на частку нерухомого майна.

В судовому засіданні оголошено перерви

з 24.10.07р. по 05.11.07р.

з 05.11.07р. по 06.11.07р.

з 06.11.07р. по 20.11.07р.

з 22.11.07р. по 26.11.07р.

Позивач, Приватне підприємство “Тві - Карма” м. Первомайськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем” м. Донецьк про визнання частки в майні товариства, її розміру, виділу частки нерухомого майна в натурі та визнання права власності на частку нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його було виключено зі складу учасників товариства 29.10.03р. Проте, до моменту звернення з позовом йому не була виплачена частка у майні товариства, як учаснику, що вибув. Наполягав на виплаті частки у вигляді частини об'єкта нерухомості.

26.11.07р. позивачем була подана заява про зміну позовних вимог, в якій він просив суд визнати частку, яка належить позивачу у майні відповідача станом на 01.01.04р. такою, що складає у грошовому еквіваленті 372560,40 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму коштів у розмірі 592126,24 грн., яка складається з вартості майнової частки позивача – 372560,40 грн., суми відповідно до індексу інфляції – 176460,60 грн., та суми за прострочення виконання зобов'язання – 43105,24 грн. (т.1 арк. справи 115)

Зазначена заява приймається судом до розгляду лише в частині збільшення суми первісно заявлених вимог щодо визнання частки, яка належить позивачу, в майні товариства, що в грошовому еквіваленті складає 372560,40 грн., та стягнення коштів в розмірі 372560,40 грн.

В іншій частині – стягнення з відповідача суми відповідно до індексу інфляції в розмірі 176460,60 грн. та суми за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 43105,24 грн. – заява не приймається до розгляду судом, оскільки, такі вимоги фактично є новим предметом позову, який ґрунтується на нових самостійних підставах, що є порушенням приписів ст. 22 ГПК України.

Враховуючи відсутність заяв про відмову від первісних позовних вимог щодо виділення позивачу частки в розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, та визнання права власності за позивачем з 29.10.04р. на частку у розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, зазначені вимоги також розглядаються судом.

Таким чином, як остаточно заявлені судом розглядаються позовні вимоги щодо: визнання частки, яка належить позивачу у майні відповідача станом на 01.01.04р. такою, що складає у грошовому еквіваленті 372560,40 грн., стягнення з відповідача на користь позивача загальну суму коштів у розмірі 372560,40 грн., виділення позивачу частки в розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, та визнання права власності за позивачем з 29.10.04р. на частку у розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк,  вул. Краснооктябрська, 111.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що дійсно позивач був виключеним зі складу учасників та, відповідно, йому належить до виплати 67386,00грн., які припадають на його внесок. Зазначав, що частка позивача на момент виходу була сплачена ним лише на суму 9 990,00грн., що, відповідно, складає 33% статутного фонду, на 11% частки у статутному фонді товариства позивачем не було здійснено внесок, як-то передбачено статутом товариства.

Також, відповідач вказував на те, що сума 67782,00грн., яка належала до виплати, станом на 18.02.08р. ним сплачена.

Ухвалою від 20.11.07р. судом до участі у справі були залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Мусатов Леонід Васильович (третя особа 1) та Буняк Олександр Володимирович (третя особа 2), які повністю підтримали позицію відповідача у справі.

Клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову відхиляються судом як необґрунтовані.

Інші клопотання щодо витребування доказів, проведення перевірок від 05.11.07р. (т.1 арк. справи 47), від 21.01.08р. (т.1 арк. справи 139), від 22.05.08р. (т.2 арк. справи 75), від 19.06.08р. (т.3 арк. справи 61), від 02.07.08р. (т.3 арк. справи 65), не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тандем” було зареєстроване 13.10.1999р. розпорядженням Донецького міського голови № 1533.

Учасниками товариства на момент створення були:

1)Буняк Олександр Володимирович із часткою 29,4% статутного фонду;

2)Мусатов Леонід Васильович із часткою 4% статутного фонду

3)Приватне підприємство „Тві – Карма” із часткою 33,3% статутного фонду;

4)Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер – Транс” із часткою 33% статутного фонду.

12.06.08р. рішенням загальних зборів учасників товариства було ухвалено зміну складу учасників та перерозподілені внески наступним чином:

1) у Буняка Олександра Володимировича частка складає 40,5% статутного фонду;

2) у Мусатова Леоніда Васильовича частка складає 15,1% статутного фонду;

3) у Приватного підприємства „Тві – Карма” частка складає 44,4% статутного фонду.

При цьому, згідно з рішенням засновника самого позивача від 13.06.01р. „Про збільшення внеску до статутного фонду ТОВ „Тандем” додатково отримана частка в сумі 3 330,00грн. мала бути внесена позивачем грошима на протязі одного року (т.1 арк. справи 83).

Аналогічні зобов'язання щодо формування додаткової частки закріплені змінами до статуту ТОВ „Тандем” (зареєстровані 16.07.01р.)

Суд одразу зазначає, що наведене спростовує твердження позивача про те, що додаткова частка отримана ним без оплати.

В подальшому, 29.10.03р. відбулись збори учасників товариства, на яких було прийнято рішення про виключення позивача зі складу учасників у зв'язку з невиконанням обов'язків учасника товариства (неповне внесення вкладу до статутного фонду, не прийняття участі у діяльності товариства та перешкоджання досягненню мети товариства) на підставі ст. 64 Закону України „Про господарські товариства”. Розрахунок з ПП „Тві – Карма” провести після затвердження звіту за рік, в якому воно виключено, але не пізніше 12 місяців з дня його виключення.

Виплата вартості частини майна товариства, відповідно до рішення загальних зборів, на момент звернення до суду з позовом – не здійснена.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач просив призначити експертизу щодо оцінки дійсної вартості  майна ТОВ „Тандем”, з якої має бути розрахована сума належних йому виплат.

Відповідач проти призначення експертизи заперечував, вважаючи, що мета такого клопотання позивача  - затягування розгляду справи по суті.

Ухвалою від 31.01.08р. провадження у справі № 32/271пн було зупинено та призначена незалежна судова експертиза.

23.04.08р. господарським судом отримана справа № 32/271пн з повідомленням № 901/25/150 від 14.04.08р. про неможливість надання експертного висновку у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для проведення експертного дослідження.

Позивачем було зазначено, що проведення експертизи не відбулось з вини відповідача, тому він просив суд надіслати на адресу ТОВ „Тандем” окрему ухвалу, в якій зобов'язати правоохоронні органи провести негайну перевірку товариства на предмет дійсності знищення документів.

В свою чергу, відповідачем були дані пояснення, в яких він зазначав про те, що з його боку не створюються перешкоди з розгляду справи щодо надання певних документів для проведення експертного дослідження, оскільки, у відповідності до Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженим наказом Главаархівуправління при КМУ від 20.07.1998р. № 41, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, табеля, акти про приймання, здавання та списання майна і матеріалів, квитанції, накладні та інші), облікові регістри (головна книга, журнали та інше), журнали, книги реєстрації рахунків, касових ордерів, довіреностей, та інше, зберігаються три роки (за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства).

Докази проведення перевірок державними податковими органами у відповідний час додані до матеріалів справи.

Як слід, знищення певних документів відбулось виключне в межах приписів діючого законодавства.

Також зауважував, що балансу станом на 29.10.03р. взагалі не існує, оскільки згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000р., річний баланс складається підприємством станом на перше січня року, наступного за звітним.

Суд приймає такі зауваження, як обґрунтовані.

Також, суд погоджується з твердженнями відповідача (та, відповідно, відхиляє посилання позивача) про те, що заниження прибутку відповідачем на суму 52191,00грн. (як-то вказано в акті) не впливає на визначення вартості майна, належного до виплати позивачу, за даними бухгалтерського обліку з огляду на таке.

При складенні декларації щодо податку на прибуток підприємства керуються Порядком складання декларації по податку на прибуток підприємства № 143 від 29.03.03р., який розроблений на підставі норм Закону України від 28.12.1994р.  № 334/94 „Про оподаткування прибутку підприємств”.

У статті 11 зазначеного закону визначені правила ведення податкового обліку, які не співпадають з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Акт податкової інспекції складений за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а не перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Податковий прибуток відрізняється від облікового наявністю постійних та тимчасових податкових різниць, які виникають між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань у бухгалтерському обліку та податковому законодавстві. Відповідно, дохід і витрати у бухгалтерському обліку не є тотожними величинами, передусім через різне визначення дати визнання доходу та витрат у бухгалтерському обліку та валового доходу і валових витрат – у податковому. Порушення, що були виявлені в результаті податкової перевірки, свідчать про недотримання правил ведення податкового обліку, та, відповідно, ніяким чином не впливає на правильність відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Отже, завишення валових витрат у третьому кварталі 2002 року на суму 52191,00грн. не впливає на визначення прибутку в бухгалтерському обліку, так як ці операції не потрапили у витрати підприємства (про що свідчить бухгалтерська проводка Дт 151 Кт 205 (рядок 9 акту перевірки від 14.04.03р.).

Враховуючи викладені обставини при прийнятті рішення в межах даної справи, суд виходить з доказів, які містяться у справі.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Статтею 66 ГК України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

У першому абзаці п. 3.7. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.07р. № 04-5/14 зазначено, що вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.

З огляду на викладені приписи законодавства суд вважає хибним твердження позивача про те, що йому має бути виплачена вартість частини майна товариства (пропорційна його частці учасника) виключно за вартістю активів без урахування зобов'язань.

При цьому, посилання позивача на приписи ч.2 ст. 32 ЦК УРСР щодо звільнення засновника від відповідальності по зобов'язаннях товариства, є неспроможними, оскільки:

по-перше,  вказана норма закону (яка діяла на час виключення позивача зі складу учасників) передбачала, що засновник юридичної особи не несе відповідальності по її зобов'язаннях, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами;

по-друге, для господарських товариств, напроти, така відповідальність (в певних розмірах для кожного з видів господарських товариств) є притаманною, що закріплено положеннями Закону України „Про господарські товариства” (ст.ст. 24, 50, 65 закону).

Таким чином, загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства з урахуванням його зобов'язань, тобто, відповідає поняттю власного капіталу підприємства, показник якого відображається в результаті розділу І пасиву балансу (рядок 380).

Таким чином, розрахунок частини вартості майна, що підлягає сплаті позивачу, здійснюється за даними балансу пропорційно його частці у статутному капіталі.

Що стосується виплати частини прибутку підприємства, що передбачено ч. 2 ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”, то вартість майна відповідає показнику власного капіталу товариства, до якого вже входить фінансовий результат від здійснення господарської діяльності. Таким чином, сума частини прибутку включається до розрахунку вартості майна товариства, з якої розраховується частка, належна до сплати позивачу, оскільки на її суму збільшується розмір власного капіталу відповідача.

З огляду на викладені вище приписи законодавства, суд вважає, що частка позивача у статутному капіталі відповідача на момент його виходу складала 44,4% у відповідності до рішення від 13.06.01р., згідно якого позивач сплатив внесок у розмірі 9 990,00грн. (що складає 75% від його частки) та зобов'язаний був сплатити останню частину – 25% частки в розмірі 3330,00грн. в строк до 13.06.02р.

Однак, позивачем не були виконані зобов'язання щодо внесення грошових коштів (як формування додаткового внеску), що стало підставою для його виключення зі складу засновників ТОВ „Тандем”.

Таким чином, станом на момент виходу позивача зі складу засновників відповідача 29.10.03р. його сплачена доля у статутному капіталі ТОВ „Тандем” складала 9990,00грн., що фактично дорівнювало 33% статутного капіталу.

Виходячи з того, що позивач не здійснив сплату додаткового внеску, суд вважає, що його наполягання на виплаті вартості майна, виходячи з 44% статутного капіталу (а не 33%), є зловживанням цивільним правом, та, керуючись приписами  ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України, відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення вартості майна на 11% частки позивача.

Визначаючи вартість майна, яка мала бути сплачена, суд приймає розрахунок, приведений відповідачем, а саме: за даними балансу товариства його власний капітал (рядок 380 балансу) складав 205400,00грн., та сума, яка належала до виплати дорівнює 67782,00 грн. (33%)

З матеріалів справи вбачається, що ці грошові кошти були сплачені позивачу  та як слід, провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми суд припиняє.

Інша частина вимог щодо стягнення вартості майна в сумі 304778,40грн. не підлягає задоволенню у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Що стосується інших позовних вимог, суд виходить з наступного.

У частині 3 ст. 148 ЦК України зазначено, що спори, які виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Отже, в розумінні закону способом захисту права є саме порядок визначення долі у статутному капіталі, а не визнання самої долі (її розміру в грошовому еквіваленті), як-то вимагає позивач.

Статтею 16 ЦК України та 20 ГК України, також, не містять такого способу захисту права як визначення долі.

Як слід, в позовній вимозі щодо визнання частки, яка належить позивачу у майні відповідача станом на 29.10.04р. такою, що складає у грошовому еквіваленті 372560,40грн., суд відмовляє через невірне обрання позивачем способу захисту права.

Також, неспроможними є вимоги щодо виділення позивачу частки в розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, та визнання права власності за позивачем з 29.10.04р. на частку у розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, з огляду на таке.

У абзаці 2 ч. 2 ст. 148 ЦК України зазначено, що за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Проте, жодного доказу, який би підтверджував наявність домовленості між позивачем та товариством про виплату належній йому частини майна товариства у вигляді частини об'єкту нерухомості, позивачем суду не надано.

Аналогічно не надано доказів, які б підтверджували факт переходу права власності на частину об'єкту нерухомості – 109,78кв.м. будівлі, розташованої за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, з інших підстав встановлених діючим законодавством (ст. 328 ЦК України).

За таких обставин, позовні вимоги щодо виділення позивачу частки в розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, та визнання права власності за позивачем з 29.10.04р. на частку у розмірі 109,78кв.м. в нерухомому майні (будівлі), яке розташоване за адресою: 83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111, не підлягають задоволенню за безпідставністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на сторін в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі ст. 13, 16, 148 ЦК України, ст. 66 ГК України, Закону України „Про господарські товариства”, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р I Ш И В :

Припинити провадження у справі № 32/271пн за позовом Приватного підприємства “Тві - Карма” м. Первомайськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем” м. Донецьк за участю третіх осіб: Мусатова Леоніда Васильовича, Буняка Олександра Володимировича про стягнення вартості майна в сумі 67782,00 у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем” (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, 111; ЄДРПОУ 30600566) на користь Приватного підприємства “Тві - Карма” (93200, Луганська область, м. Первомайск, вул. Куйбишева, 21; ЄДРПОУ 23259456) витрати з державного мита в сумі 677,36грн. та 13,49грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили 14.07.08р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Сковородіна О.М.