Рішення

від 19.06.2008 по справі 1/142/45-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/142/45-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "19" червня 2008 р.                                                       по справі  № 1/142/45-92

За позовом Прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі  Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації, Державної служби з питань національної культурної спадщини

до Луцької міської ради

              Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксон"

              Житлово-комунального підприємства №1

              Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату

про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення          

                                                                                                          Суддя  Гончар М.М.

                 Представники сторін:

від позивачів: Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації –н/з, Державної служби з питань національної культурної спадщини - н/з

          від відповідачів: Луцької міської ради - Гармай І.Т.,  ТзОВ "Таксон"- н/з, ЖКП №1 –Півоварчук В.М., дор. №1 від 10.01.2008 року, Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату –Спіріна Ю.П., дор. №10 від 15.01.2008 року

          В судовому засіданні приймали участь: Бурда Д.П., поміч. прокурора міста Луцька, довір. №130 від 15.01.2008 року

          Суть спору: Прокурор м. Луцька звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації, Державної служби з питань національної культурної спадщини до Луцької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксон", Житлово-комунального підприємства №1 та          Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення.

Позовні вимоги ґрунтуються наступними обставинами:

- постановою господарського суду Волинської області від 05.07.2007 року по справі №7/98-11А задоволено позов прокурора міста Луцька та визнано нечинними:

рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №496 від 11.12.2003 року                     "Про підвальні приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця")                          на вул. Парковій, 2";

рішення Луцької міської ради від 13.09.2005 року №25/3.7 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації" в частині включення до переліку приміщень, які підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового підвального приміщення по вул. Парковій, 2-в                     у м. Луцьку площею 245,1 кв. м.;

          рішення Луцької міської ради №7/6 від 25.10.2006 року "Про передачу не житлового приміщення по вул. Парковій, 2 у власність Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату";

          - на підставі зазначеної постанови господарського суду Волинської області КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" скасовано запис про реєстрацію права власності в електронному реєстрі прав власності, погашено свідоцтво про право власності, видане виконкомом Луцької міської ради 13.02.2006 року згідно рішення від 13.09.2005 року №25/3.7, а також анульовано запис в реєстровій книзі на нерухоме майно за адресою : м. Луцьк, вул. Паркова, 2-в (підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця");

          - Луцька міська рада не мала права передавати в оренду нежитлове підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця"), що знаходиться в м. Луцьку по вул. Парковій, 2-в, загальною площею 245,1 кв. м., оскільки незаконно оформила за собою право власності на це приміщення;

          - об'єкт спорів - нежитлові приміщення колишніх келій монастиря бернардинів по вул. Парковій, 2-в в м. Луцьку є пам'яткою архітектури національного значення, знаходиться у загальнодержавній власності;

          - розпорядженням представника Президента України від 16.12.1999 року №424 всі пам'ятки архітектури на території Волинської області, в т. ч. будівлі келій колишнього монастиря бернардинів, які знаходяться в м. Луцьку, були передані на баланс відділу охорони історичного середовища і реставрації пам'яток архітектури управління архітектури і містобудування Волинської ОДА.

Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату позов заперечувала, з наступних підстав:

- в позовній заяві безпідставно "приєднано" приміщення по вул. Парковій, 2в до Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку;

- приміщення по вул. Парковій, 2 в у м. Луцьку не належить до пам'яток архітектури;

- позивачі і прокурор не надали жодного належного доказу про право власності на спірне приміщення.

          Житлово-комунальне підприємство №1 просило в позові відмовити з тих підстав, що договір оренди укладений з дотриманням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Луцька міська рада в поясненні та її представник в судовому засіданні 15.05.2008 року позов заперечувала: нежитлове підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Парковій, 2-в належало Луцькій міській раді, тому Луцька міська рада мала повне право щодо розпорядження майном комунальної власності.

Представник ТзОВ "Таксон" в письмовому поясненні і в судовому засіданні 15.05.2008 року позов заперечував з тих підстав, що договір оренди укладений ним на законних підставах.

Прокурор та представник управління культури в судовому засіданні позов підтримали та додатково пояснили, що власником спірного приміщення є держава в особі  облдержадміністрації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2006 року між територіальною громадою міста Луцька в особі Луцької міської ради в особі директора ЖКП №1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Таксон" було укладено договір №769 оренди нежитлових приміщень комунальної власності, а саме нежитлового підвального приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця"), що знаходиться в м . Луцьку по вул. Парковій, 2-в., загальною площею 245,1 кв. м.  

          В п. 1.2 договору оренди № 769 зазначено, що приміщення належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.02.2006 року на підставі рішення Луцької ради від 13.09.2005 року № 25/3.7.

          Приміщення, що передавалось в оренду по цьому договору мало використовуватись для оздоровчого центру (п. 1.3 договору), а з п. 1.1 договору випливає, що передане в оренду приміщення колишніх келій монастиря бернардинів - це бар "Криниця".

          Договір укладався строком з 25 квітня 2006 року по 31 грудня 2016 року включено   (п. 9.1 договору).

          Одним із випадків дострокового розірвання договору зазначено використання не у відповідності з умови договору (п. 9.3.1.).

          28.03.2007 року в зв'язку із зміною орендодавця з територіальної громади міста Луцька на Волинську Єпархію Української Православної Церкви Київського патріархату на підставі рішення міської ради від 25.10.2006 року № 7/6 "Про передачу приміщення по вул. Парковій, 26 у власність Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату" до договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 769 від 25.04.2006 року укладена додаткова угода №1 зі строком дії до 30 грудня 2011 року.

          На даний період, постановою господарського суду Волинської області від 05.07.2007 року по справі № 7/98-11А визнано нечинними:

          - рішення виконкому Луцької міської ради № 496 від 11.12.2003 року "Про підвальні приміщення колишніх колегій монастиря бернардинів" (бар "Криниця") по вул. Парковій, 2 в м. Луцьку;

          - рішення Луцької міської ради від 13.09.2005 року № 25/3.7 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації" в частині включення до переліку приміщень, які підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового підвального приміщення по вул. Парковій, 2в у м. Луцьку, площею 245,1 кв. м;

- рішення Луцької міської ради № 7/6 від 25.10.2006 року "Про передачу нежитлового приміщення по вул. Парковій, 2 у власність Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату".

Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" на виконання зазначеної постанови господарського суду Волинської області скасувало запис про реєстрацію права власності в електронному реєстрі прав власності, погашено свідоцтво про право власності, видане виконкомом Луцької міської ради 13.02.2006 року згідно рішення від 13.09.2005р. № 25/3.7, а також анульовано запис в реєстровій книзі на нерухоме майно за адресою: м. Луцьк, вул. Паркова, 2 (підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця").

Управління Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату не надало суду свідоцтва про право власності за ним на підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця").

Частиною 1 ст. 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається, проте орендодавці, як основної так і додаткової угоди не підтвердили за собою правових підстав надання спірного майна в оренду.

Вище викладеним підтверджується, що за орендодавцями: Луцькою міською радою та управлінням Волинської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату відсутнє право власності на підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця"), а також і право передачі майна в оренду.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 березня 1985р. N130 "Про оголошення комплексу пам'яток історії та культури міста Луцька історико-культурним заповідником республіканського значення", враховуючи історичну, архітектурну і художню цінність комплексу пам'яток історії та культури м. Луцька, з метою забезпечення їх охорони, було прийнято пропозицію Волинського облвиконкому, Держбуду УРСР і Міністерства культури УРСР про оголошення комплексу пам'яток історії та культури в межах території старої частини м. Луцька історико-культурним заповідником республіканського значення з підпорядкуванням його Волинському облвиконкому.

Постановою Кабінету Міністрів України №311 від 5.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.  

Відповідно до ст.31 Закону України "Про власність", який був чинним на момент укладення спірного договору, до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Представником управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації надана суду копія свідоцтва про право власності від 22.11.2007 року відповідно до якого нежитлове підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця" належить державі Україна (Волинської облдержадміністрації) на праві державної власності.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам'ятка –це об'єкт   культурної  спадщини національного або місцевого значення,  який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Нежитлове приміщення колишнього монастиря бернардинів, розташоване в м. Луцьку по вул. Парковій, 2 є пам'яткою архітектури національного значення, взяте на облік згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР №970 від 1963 року "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури території УРСР", знаходиться у загальнодержавній власності.

У відповідності із ст.17 Закону України  „Про охорону культурної спадщини" пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Згідно із паспортом на об'єкт культурної спадщини –келії монастиря бернардинів, власником цього об'єкту культурної спадщини  є держава в особі   Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації.

Крім цього, 3.12.2002р. Волинською обласною радою четвертого скликання було прийнято рішення "Про перелік пам'яток містобудування та архітектури, історії Волинської області, які не підлягають приватизації", яким затверджено перелік пам'яток містобудування та архітектури, історії Волинської області, які не підлягають приватизації. Келії монастиря бернардинів внесено до цього переліку як пам'ятку, що перебуває у державній власності.

          Розпорядженням представника Президента України від 16.12.1999 року №424 всі пам'ятки архітектури на території Волинської області, в т. ч. будівлі келій колишнього монастиря бернардинів, які знаходяться в м. Луцьку, були передані на баланс відділу охорони історичного середовища і реставрації пам'яток архітектури управління архітектури і містобудування Волинської ОДА.

Суд не може врахувати заперечення представника управління Волинської єпархії УПЦ КП про безпідставне приєднання приміщення по вул. Парковій, 2в до Державного історико-культурного заповідника, з тих підстав, що вул. Паркова знаходиться поза межами старого міста, т. я. управлінням Волинської єпархії УПЦ КП не доведено також, що це приміщення не входить в єдиний комплекс Державного історико-культурного заповідника, який розташований на розі двох вулиць : вул. Парковій, 2в і пр. Волі, 2 у м. Луцьку.

Статтею18 Закону України “Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти культурної спадщини, які є пам'ятками (за винятком тих, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за погодженням відповідного органу охорони культурної спадщини.

Всупереч вимог ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" договір оренди №769  від 25.04.2006 року укладено територіальною громадою міста Луцька в особі Луцької міської ради в особі директора ЖКП №1.  

Крім цього, укладаючи договір оренди  і передаючи ТзОВ "Таксон" в оренду нежитлове приміщення площею 245,1 кв. м. по вул. Парковій, 2-в в м Луцьку, ЖКП №1 порушено вимоги пункту 2 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою визначено, що особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі.

У відповідності до п.25 ст.5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - Державної служби з питань національної культурної спадщини, зокрема, належить погодження відчуження або передача пам'яток національного значення власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Статтею 18 цього ж Закону визначено, що об'єкти культурної спадщини, які є пам'ятками  (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Із змісту наведених норм випливає, що передача об'єктів культурної спадщини, які є пам'ятками, має погоджуватись з відповідним органом охорони культурної спадщини, поте в порушення вимог п.25 ст.5, ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини пам'ятку архітектури національного значення - приміщення келій колишнього монастиря бернардинів по вул. Парковій, 2-в в м Луцьку площею 245,1 кв. м. передано  ТзОВ "Таксон" без погодження з Державною службою з питань національної культурної спадщини.

Факт незаконного оформлення права власності на нежитлове приміщення будівель колишнього монастиря бернардинів по вул. Парковій, 2 в м. Луцьку за Луцькою міською радою, а також незаконної останньою передачі цього майна у власність Волинської Єпархії Київського патріархату встановлений постановою господарського суду Волинської області від 05.07.2007 року у справі №7/98-11А, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також, постановою господарського суду Волинської області від 05.07.2007 року №7/98-11А  доведено, що нежитлові приміщення монастиря бернардинів по вул. Парковій, 2 в м. Луцьку є пам'яткою архітектури національного значення.

У відповідності з ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 208 ГК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (п.3.2) при задоволенні позову про визнання угоди недійсною суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Згідно роз'ясненням  Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999р. з наступними змінами та доповненнями, за загальним правилом угода визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає , що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане  за ними, наприклад, вже здійснене користування  за договором майнового найму, зберігання за договором схову, тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Як вбачається із матеріалів справи, за договором оренди №769 від 25.04.2006р. неможливо повернути все одержане за ним, оскільки користування ТзОВ "Таксон" нежитловим приміщенням за договором оренди вже відбулося, тому повернуто може бути  лише нежитлове приміщення.

З огляду на викладене,  позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди від 25 квітня 2006 року №769, що був укладений між  територіальною громадою міста Луцька в особі Луцької міської ради в особі директора ЖКП №1 та ТзОВ "Таксон" та  виселення ТзОВ "Таксон"  з орендованої частини  приміщення площею 245,1 кв. м. за адресою м. Луцьк, вул. Паркова, 2-в є підставною та підлягає до задоволення, а   орендоване приміщення відповідно до свідоцтва про право власності від 22.11.2008 року - власнику, державі України в особі Волинської облдержадміністрації.

Оскільки справу до розгляду у суді доведено з вини відповідачів, то відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на них  порівну.

Керуючись ст. ст.1, 5, 18, 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Постановою КМУ № 1761 від 27.12.2001р. "Про занесення пам'яток історії, монументального: археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", ст. ст. 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст.207, ч.2 ст.208, п.4 ст.284 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд -

                                                         в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 769 від 25.04.2006 року, укладений між територіальною громадою міста Луцька в особі Луцької міської ради в особі директора ЖКП №1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Таксон", а також додаткову угоду №1 від 28.03.2007 року "Про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності №796 від 25.04.2006 року, укладену між Волинською Єпархією УПЦ КП та ТзОВ "Таксон", на майбутнє.

3.Зобов'язати  Товариство з обмеженою відповідальністю "Таксон", м. Луцьк, вул. Конякіна, 11-а/17, код ЄДРПОУ 32269643 звільнити  нежитлове підвальне приміщення колишніх келій монастиря бернардинів (бар "Криниця"), що знаходиться в м . Луцьку по вул. Парковій, 2-в., загальною площею 245,1 кв. м, передавши його власнику, державі в особі Волинської обласної державної адміністрації, в термін до 01.08.2008 року.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксон", м. Луцьк, вул. Конякіна, 11-а/17, код ЄДРПОУ 32269643,   21 грн. 25 коп. державного мита в доход державного бюджету міста Луцька ( Банк одержувача: УДК у       Волинській області, код одержувача: 21741605, МФО 803014,розрахунковий рахунок: 31116095600002 ,код  бюджетної класифікації: 22090200).

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксон", м. Луцьк, вул. Конякіна, 11-а/17, код ЄДРПОУ 32269643,   29 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  на користь  УДК у м.Луцьку, р/р 31217259710002 у ГУДКУ у Волинській області, код одержувача 21741605,КЕДК 22050000.

6.Стягнути з Луцької міської ради, м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 20135469,  21 грн. 25 коп. державного мита в доход державного бюджету міста Луцька ( Банк одержувача: УДК  у       Волинській області, код одержувача: 21741605 ,МФО: 803014,розрахунковий рахунок: 31116095600002 ,код  бюджетної класифікації: 22090200).

7.Стягнути з Луцької міської ради, м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 20135469,  29 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  на користь  УДК у м. Луцьку, р/р 31217259710002 у ГУДКУ у Волинській області, код одержувача 21741605,КЕДК 22050000.

8.Стягнути з Житлово-комунального підприємства №1, м. Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 40-а, код ЄДРПОУ 30473431,   21 грн. 25 коп. державного мита в доход державного бюджету міста Луцька ( Банк одержувача: УДК у       Волинській області, код одержувача: 21741605 ,МФО: 803014,розрахунковий рахунок: 31116095600002 ,код  бюджетної класифікації: 22090200).

9.Стягнути з Житлово-комунального підприємства №1, м. Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 40-а,  код ЄДРПОУ 30473431,   29 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  на користь  УДК у м. Луцьку, р/р 31217259710002 у ГУДКУ у Волинській області, код одержувача 21741605,КЕДК 22050000.

10.Стягнути з Волинської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, м. Луцьк, Градний узвіз, 1, код ЄДРПОУ 21733468, 21 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  на користь  УДК у м.Луцьку, р/р 31217259710002 у ГУДКУ у Волинській області, код одержувача 21741605, КЕДК 22050000.

11.Стягнути з Волинської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, м. Луцьк, Градний узвіз, 1, код ЄДРПОУ 21733468,    29 грн. 50 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  на користь  УДК у м.Луцьку, р/р 31217259710002 у ГУДКУ у Волинській області, код одержувача 21741605, КЕДК 22050000.

Суддя                                                        М.М. Гончар