Рішення

від 08.07.2008 по справі 12/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

08.07.2008                                                                                         Справа  № 12/82

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант”, м. Хуст

до відповідача державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство”, смт. В. Бичків Рахівського району

про стягнення суми 19 871,50 основного боргу (збитків) та 14 200 грн. –штрафу.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Шанта С.І., (представник за довіреністю від 25.03.2008 року)

Від відповідача –Ясінський Ю.Д., (представник за дорученням № 230 від 02.06.2008 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Атлант”, м. Хуст до державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство”, смт. В. Бичків Рахівського району про стягнення суми 19 871,50 основного боргу (збитків)  та 14 200 грн. –штрафу.

          Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

          Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Спільною письмовою заявою вх. № 5878 від 03.06.2008 року представники сторін продовжили строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

          З метою спонукання сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи неодноразово відкладався, та оголошувалась перерва з 24.06.2008 року до 08.07.2008 року до 14 годин 00 хвилин.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Відповідач заперечив позов, про що його представник надав суду письмовий відзив (лист) вих. № 226 від 30.05.2008 року, зокрема, посилається на економічну недоцільність продажі деревини та повернення авансового платежу позивачу.

          Суд констатує, що відповідачем не виконано рішення господарського суду Закарпатської області від 09.08.2007 року у справі № 16/170, яким зобов'язано відповідача продати позивачу деревину (товар) по лоту № 368-пиловник. Ялина. Сорт 1.Д 26 > см., 1,3 –6 м. в обсязі 200 м3 по ціні 309,00 грн., відповідно до умов договору № 5/52 від 21.03.2007 року і яке вступило в законну силу.

          Відповідно до ст. 124 Конституції України судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України. Правосуддя  в Україні  здійснюється   виключно судами.  Делегування  функцій  судів,  а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

          Відповідно до ст. 35 ГПК України –факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони і мають значення для вирішення спору.

          Позаяк, факти, які відповідно до Закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

          Станом на час розгляду справи у суду відсутні докази про виконання вищеназваного рішення господарського суду Закарпатської області у справі           № 16/170, як і відсутні докази про добровільне врегулювання спору між сторонами.   

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

          ВСТАНОВИВ:

                    Заборгованість відповідача в сумі 19 871,50 грн.  –основного боргу (збитків) щодо оплати за не поставлену, згідно договору № 5/52 від 21.03.2007 року, деревину, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.08.2007 року у справі № 16/170;

- товарно –транспортними накладними за квітень, травень, липень, серпень та вересень 2007 року;

-  платіжним дорученням № 334 від 09.04.2008 року;

        -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу (збитків) підлягає стягненню примусово.

          Як стверджує позивач, безпідставне невиконання умов договору № 5/52 від 21.03.2007 року завдало підприємству –позивачу значних збитків, які полягають в тому, що позивач вимушений був придбавати деревину у інших постачальників за значно більшу суму,  а відповідно до умов п. 8.1 та п. 8.2 даного договору такі збитки повинна відшкодувати, крім штрафів, винна сторона. Так, зокрема для покриття відсутності деревини, яку позивачу не поставив відповідач, з метою не зупинення виробництва позивач вимушений  був придбати деревину в іншому місці по ціні, що була значно вищою, а саме по ціні 410 грн. за м3 аналогічної деревини:

1)          У ТзОВ „Вектор - Долина”: 24.04.2007 р. придбано 35,64 м3 деревини (накладна № 00052); 25.04.2007 р. (накладна № 00053) придбано 36,62 м3; 26.04.2007 р. (накладна № 00055) придбано 19,28 м3 деревини;            27.04.2007 р. (накладна № 00058) придбано 35,20 м3 деревини; 21.05.2007 р. (накладна № 00089) придбано 34,68 м3  деревини; 17.09.2007 р. (накладна № 00197) придбано 19,35 м3 деревини;  

2)          У п/п Ловича Романа Михайловича: 25.04.2007 р. (накладна № 00035) придбано 20,46 м3 деревини; 17.07.2007 р. (накладна № 00056) придбано  37,36 м3 деревини; 18.07.2007 р. (накладна № 00058) придбано 37,89 м3 деревини; 19.07.2007 р. (накладна № 00059) придбано 34,23 м3 деревини; 20.07.2007 р. (накладна № 00060) придбано 33,08 м3 деревини;                 08.08.2007 р. (накладна № 00061) придбано 17, 50 м3 деревини;  

          Отже, по договору № 5/52 купівлі –продажу необробленої деревини на аукціонних торгах від 21.03.2007 р. по обох лотах (368, 369) відповідач повинен був продати 400 м3 деревини, а саме по лоту № 368 –200 м3 по ціні 309 грн., а по лоту № 369 –200 м3 по ціні 401 грн. за кубометр. Що сумарно виходить 355,00 грн. за кубічний метр деревини (309,00 + 401,00)/2 = 355,00 грн. Втім, позивач вимушений був придбати 361,3 м3 аналогічної деревини по ціні 410,00 грн. за кубічний метр. В результаті чого зазнав значних збитків, а саме 19 871,50 грн. (361,3 м3 * 410,00 грн. = 148 133,00 грн.; 361,3 м3 * 355,00 грн. = 128 261,50 грн.)  Різниця між цими цінами складає збитки позивача в сумі  19 871,50 грн.                             Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Між тим, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є не поставка деревини, через що виникли збитки (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача відшкодувати збитки через не поставлену деревину є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Позаяк, відповідно до п. 1 ст.1166 майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 9.1 укладеного договору нарахований до сплати штраф в розмірі 14 200 грн. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220; п.6 ст. 232 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано необґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки погашені шестимісячним строком з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати пов'язані з наданням юридичних послуг адвокатом (договір № 03/05 від 03.05.2007 року, акт приймання виконаних робіт від 04.09.2007 року,) підлягають відшкодуванню в межах підтвердженої сплати за рахунком від 06.09.2007 року (а/с 29) в сумі 1 000грн. Обмежуючи відшкодування судових витрат суд виходить з того, що таке відшкодування повинно бути співрозмірним, розумно і справедливо обґрунтованим за розміром з огляду на ціну позову, ступеня складності конкретної справи, зусиль здобуття доказів, новизни правових питань, необхідності виїзду у відрядження (уповноважений представник позивача згідно ухвали суду –не викликався), ролі адвоката у досягненні гіпотетичного результату якого бажає клієнт та підстав зазначених у ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінету Міністрів України від 01.10.1999 року, п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 13.02.2002 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесенні змін і доповнень до деяких інформаційних листів”. Постанови Верховного Суду України від 03.02.2004 року у справі №30/207, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави ”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                   Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

    2. Стягнути з державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство” (смт. В. Бичків Рахівського району, вул. Промислова, 39; код 22114678) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант” (м Хуст, вул. Колгоспна, 3а; код 20468797) суму                                  19 871,50 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну грн. 50 коп.) –основного боргу (збитків); 1 000 (одну тисячу грн.) –витрат по оплаті за надані юридичні послуги адвокатом та 340,72 (триста сорок грн. 72 коп.) – у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.  В задоволенні решти позову та стягненні 6 500 грн. адвокатських послуг –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

           Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.