Рішення

від 04.07.2008 по справі 8/255-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/255-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД         КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

01033 м. Київ, вул. Комінтерну,16                                                     т. 230-31-77

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2008 р.                                                                    Справа №8/255-08

За позовом  Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ   

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріта”, м. Біла Церква  

      2.  Приватного виробничого підприємства „Сіріус”, м. Київ  

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення,

Суддя                    Чорна Л.В.

Представники:

від позивача: Мальчик Т.Ю. –довір. №01-263 від 02.06.2008р. - юрисконсульт;

від відповідача 1.: Грабовська Н.В. –довір. №2 від 30.10.2007р. - представник;

від відповідача 2.: Петруньок М.А. –довір. №0123 від 23.01.2008р. - юрист.

оголошувалась перерва для підготовки мотивованого рішення

Суть спору:

Заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.07.2007р., виселення 2-го відповідача з нежилого приміщення загальною площею 534,4м2, що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ.„З” та стягнення господарських витрат.  

Відповідач 1 позов не визнає, посилаючись на ст.ст. 134, 139 Господарського кодексу України, ст.ст. 316, 319, 320 Цивільного кодексу України, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 31.05.2007р. Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення виконкому Білоцерківської міської ради №204 від 22.05.2007р.; понесення значних витрат для приведення приміщення в належний стан, введенням приміщення в експлуатацію 22 травня 2007р. рішенням міськвиконкому №204р.; обтяження нежилого приміщення заставою для забезпечення виконання зобов‘язань по договору кредитування, укладеного між 1-им відповідачем та Укрсоцбанком. Також у своєму відзиві 1-ий відповідач зазначив, що 11 квітня 2008р. ст. помічником прокурора м. Біла Церква винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи стосовно директора ТОВ „Маріта”, Костини О.І., за фактом заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у зв‘язку з відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст.ст. 190, 191 Кримінального кодексу України.       

Відповідач 2 позов не визнає, посилаючись на дотримання ст.ст. 207, 208, 209, 210, 657, 658 Цивільного кодексу України, придбання у 1-го відповідача земельної ділянки площею 0,1455га, на якій розміщене нежиле приміщення, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та державний акт на право власності на земельну ділянку, недоведеність позивачем підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Судом надсилався запит до Білоцерківського МБТІ відносно спірної нежитлової будівлі. Відповідь до суду не надходила.

Позивачем заявлено клопотання про направлення до комунального підприємства Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” від імені суду ухвалу про забезпечення позову від 19.05.2008р. та направлення на адресу позивача дубліката зазначеної ухвали. Заява задоволенню не підлягає, оскільки не обґрунтована та не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.                             

          Позов задоволенню не підлягає.

судом встановлено:

12 липня 2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Маріта” (1-ий відповідач) та приватним виробничим підприємством „Сіріус” (2-ий відповідач) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 534,4м2, яке розташоване за адресою: м. Біла Церква, Київська область по вулиці Ярослава Мудрого у будинку під №63, розташоване на земельній ділянці яка належить продавцю –1-ому відповідачу згідно державного акту Серії ЯГ №198060, виданого 28.02.2007р. Білоцерківською міською радою Київської області - п.п. 1.1., 1.2. договору.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Дуднік І.В.  

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору недійсним позивач посилається на те, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі №266/20-05/10-06 визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 534м2, що розташоване в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, укладений між Білоцерківською торгово-заготівельною базою (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Маріта” (покупцем), та також, даною постановою вирішено виселити ТОВ „Маріта” з приміщення, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 63. Зазначена постанова залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2007р. та ухвалою Верховного суду України від 14.06.2007р.

Також позивач посилається на те, що при вирішенні справи №266/20-05/10-06 судами встановлено, що власником спірного майна являється Київська обласна спілка споживчих товариств –позивач, зазначене спростовується матеріалами справи.

Посилання позивача на попередні рішення судом до уваги взяті бути не можуть, оскільки на предмет вимог не впливають.         

          Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України –загальні вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.   

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.  Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.  Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Позивач не навів та не довів ні однієї із зазначених підстав недійсності правочину.

          Позивач посилається на ч. ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 658 Цивільного кодексу України –1-ий відповідач, укладаючи оспорюваний правочин, розпорядився нерухомим майном, яке йому не належало.

          Зі змісту спірного договору вбачається, що спірний договір укладений у відповідності до вимог ст. 203, 207-210, 655-658 Цивільного кодексу України.

          Крім того, позивач посилається на порушення його права як власника –ст.ст. 319, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, такої підстави для визнання недійсним правочину –Цивільний кодекс України не містить. Якщо річ вибула з володіння власника, з його волі чи поза неї, він має право на захист в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, та ст. 387 Цивільного кодексу України, власник може заявити віндикаційний позов, чи витребування майна від добросовісного набувача, а не виселення, яке заявлено в силу визнання договору недійсним. Клопотання про зміну предмету позовних вимог позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до суду не подано.

          За таких обставин підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Разом з цим, відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

вирішив:

          В позові відмовити.

          Скасувати забезпечення позову, накладеного ухвалою суду від 19 травня 2008р., у вигляді заборони товариству з обмеженою відповідальністю „Маріта” (09100, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 12, кв. 11, код ЄДРПОУ 23240764), приватному виробничому підприємству „Сіріус” (09100, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 12, кв. 11, код ЄДРПОУ 21487555) вчиняти будь-які дії, щодо відчуження нежитлового приміщення, загальною площею 534,4м2, що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ „З”.   

  Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Чорна Л.В.