Постанова

від 17.12.2008 по справі 8/255-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/255-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 грудня 2008 р.                                                                                    № 8/255-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С.- головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиТОВ "МАРІТА"   

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.08

у справігосподарського суду Київської області

за позовомКиївської обласної спілки споживчих товариств

доТОВ "МАРІТА" ПВП "Сіріус"  

провизнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Ситенко О.Д. (дов. від 16.12.08 № 01-540),

відповідача-1: Грабовська Н.В. (дов. від 13.10.07 № 2),

відповідача-2: Петруньок М.А. (дов. від 23.01.08 № 0123),

                                           ВСТАНОВИВ :

           Рішенням від 04.07.08 господарського суду Київської області в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення відмовлено.

          Постановою від 02.10.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 12.07.2007 нежилого приміщення загальною площею 534,4 м2, що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ.„З” та виселено ПВП "Сіріус"  з цього приміщення. Стягнуто з ТОВ "Маріта" на користь ПВП "Сіріус" 42000 грн.

Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду, ТОВ "МАРІТА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Позивач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду –без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 12.07.07, укладеного між ТОВ "МАРІТА" та ПВП "Сіріус", останнє придбало нежитлове приміщення літ. "З" загальною площею 534, 4 м2, розташоване за адресою: м. Біла Церква, Київська область, вул. Ярослава Мудрого, 63, який знаходиться на  належній ТОВ "МАРІТА" земельній ділянці (державний акт Серії ЯГ №198060, виданий 28.02.2007 Білоцерківською міською радою Київської області).

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Дуднік І.В.  

Звертаючись з позовом у даній справі, Київська обласна спілка споживчих товариств послалась на те, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 у справі № 266/20-05/10-06 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2007 та ухвалою Верховного суду України від 14.06.2007) визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 534 м2, розташованого по вул. Ярослава Мудрого, 63 в м. Біла Церква, укладений між Білоцерківською торгово-заготівельною базою (продавцем) та ТОВ "Маріта, та виселено останнє з цього приміщення, а також на те, що  при вирішенні справи № 266/20-05/10-06 судами встановлено, що власником спірного майна являється Київська обласна спілка споживчих товариств. Також позивач як на підставу заявленого позову послався на ч. ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 658 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "Маріта", укладаючи оспорюваний правочин, розпорядилося нерухомим майном, яке йому не належало.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          Статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину вказано недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом обгрунтовано взято до уваги положення ст. 203 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та враховано те, що позивачем не наведено жодної з перелічених підстав недійсності правочину у заявленому позові.          

          Крім того, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що спірний договір відповідає вимогам ст.ст. 203, 207-210, 655-658 Цивільного кодексу України.

          В частині посилання позивача на порушення його права як власника спірного приміщення колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.07 № 04-5/120, згідно п. 27.3 яких права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову.   

Враховуючи, що матеріали справи не містять клопотання про зміну предмету позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, а посилання суду апеляційної інстанції на те, що вимога позивача про виселення за своєю правовою природою є способом реалізації права на віндикацію, є безпідставним, колегія суддів Вищого господарського суду України, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                        ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 02.10.2008 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 8/255-08 скасувати.

Рішення від 04.07.08 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                                Коробенко Г.П.