Постанова

від 17.06.2008 по справі 8/285-05

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/285-05

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" червня 2008 р.                                                           Справа № 8/285-05

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Луговського А.С. - представника за довіреністю №3 від 20.03.2007р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю по

вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції  "Консервний завод",

с.Степанівка Теплицького району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "31" березня 2008 р. у справі № 8/285-05 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Селянсько-фермерського господарства Варцаби Анатолія Вікторовича,смт.Теплик Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції  "Консервний завод", с.Степанівка Теплицького району

Вінницької області

про вилучення майна на суму 14268,89 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.03.2008р. у справі      № 8/285-05 задоволено позов Селянсько-фермерського господарства Варцаби Анатолія Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції "Консервний завод" про стягнення     14268,89 грн.

Відповідача зобов'язано передати на користь позивача 3795 л дизельного пального на суму 5540,70 грн., 4637 л бензину А-80  на суму 5888,99 грн., 1820 л масла М10Г2к на суму 2839,20 грн., а також стягнути 142,69 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято  з порушенням норм матеріального та процесуального права,  відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить  оскаржуваний судовий акт скасувати та прийняти  новий - про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає, що місцевий господарський  суд, всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позбавив його можливості вжити заходи для реалізації судового захисту своїх прав та інтересів. Крім того, скаржник вважає, що судом не взято до уваги вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з приписами  ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Відтак, доводи позивача щодо одержання та транспортування паливно-мастильних матеріалів не заслуговують на увагу, оскільки останній не надав суду оригіналів накладних №565 від 27.02.2003р.  

Відповідно до договору зберігання акт приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів є невід'ємною його частиною, тому  має бути підписаний директором товариства або уповноваженою на ці дії особою. Твердження позивача, що акт приймання-передачі від 12.03.2003р. підписаний гр. Деркач В.І. необхідно вважати безпідставним, оскільки будь-яких вказівок на підписання цього акту вона не отримувала. Крім того, в письмових поясненнях гр. Деркач В.І. стверджує, що не має жодного відношення до підписання акту приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечили  проти доводів, викладених в апеляційній скарзі. Вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судове засідання  свого повноважного представника не направив.

Зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2008р., а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання  представника відповідача не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів  дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

В вересні 2005р. в господарський суд Вінницької області звернулось СФГ Варцаби А.В. з позовом до ТОВ "Консервний завод" про  витребування майна з чужого володіння на суму 14268,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язався зберігати паливно-мастильні матеріали, але на вимогу позивача передати їх в повному обсязі відмовився.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2003р. між СФГ Варцаби А.В. та ТОВ "Консервний завод" був укладений договір зберігання паливно-мастильних матеріалів, за умовами якого позивач зобов'язується передати на зберігання відповідачу паливно-мастильні матеріали, а відповідач - безоплатно зберігати та передати позивачу товарно-матеріальні цінності в повному обсязі на умовах, передбачених вищевказаним договором. Перелік паливно-мастильних матеріалів, що передається на зберігання, і узгоджена їх ціна визначаються у додатках до цього договору, що складають його невід'ємну частину (а.с.19-20, т.1).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що договір припиняє свою дію протягом 5 днів із моменту подання однією зі сторін відповідної письмової вимоги, а паливо-мастильні матеріали повинні бути повернуті зберігачем СФГ Варцаби А.В.

На підставі договору зберігання та відповідно до акту приймання-передачі від 12.03.2003р., який скріплений підписами представника позивача А.Варцаби та  представника відповідача Деркач В.І., позивачем були передані відповідачу на зберігання паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне паливо в кількості 9274 л на суму 11283,37 грн., бензин в кількості  4637 л на суму 4907,49 грн., масло в кількості 1820 л на суму 2366,00 грн., всього на суму 22268,23 грн. (разом з ПДВ)  (а.с. 31).

Відповідно до умов договору на адресу ТОВ "Консервний завод" позивач направив рекомендованим листом письмову вимогу від 21.10.2003р. про повернення із зберігання паливно-мастильних матеріалів (а.с. 26, т.1).

Всупереч умовам договору відповідач не повернув передані йому на зберігання паливно-мастильні матеріали. Водночас, без узгодження з позивачем, частково сплатив останньому 8000,00 грн. за них, що підтверджується платіжним дорученням  № 148 від 09.10.2003р., згідно з рахунком № 23 від 01.07.2003р.  

Слід зазначити, що будь-яких документів, що обґрунтовують підстави перерахування вказаних коштів відповідач не надав, і як стверджує позивач, рахунок    № 23 ним не виставлявся, а кошти прийняті в погашення вартості неповернутих із зберігання паливно-мастильних матеріалів.

Оскільки, відповідач відмовився повернути майно, позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Статтею 161 ЦК УРСР, що був чинним на момент укладання договору від 04.03.2003р., передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок  - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до ч.1  ст. 415  ЦК УРСР особа, що здала майно на схов, вправі в будь-який час зажадати його від охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно на першу вимогу особи, що здала його на зберігання, незалежно від строку схову.  

Згідно зі ст. 413 ЦК УРСР  за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.

Згідно з п.1.2. договору № 128 зберігання паливно-мастильні матеріали, які передаються договором, визначені родовими ознаками, залишаються у власності СФГ і не переходять до власності зберігача.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України  Цивільний кодекс  України застосовується  до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності  Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли, або продовжують існувати  після набрання ним чинності .

Враховуючи вищенаведені норми, позовні вимоги позивача про витребування майна з чужого володіння на суму 14268,89 грн. є правомірними.

Місцевим господарським судом встановлено, що обома сторонами був підписаний договір від 04.03.2003р., який не розірваний та не визнаний судом недійсним. Додаток до договору, в якому зазначено вартість  матеріалів, одержаних та оплачених позивачем за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Ойл" № 761 від 27.02.2003, також підписано представниками сторін (а.с. 22-24).

Слід зазначити, що акт приймання-передачі від 12.03.2003 р. підписаний завідуючою складом відповідача гр.Деркач В.І., ідентичність підпису якої встановлено  висновком почеркознавчої судової експертизи, а також платіжне доручення № 148 від 09.10.2003р., яким відповідач перерахував позивачу 8000 грн. за паливно-мастильні матеріали свідчать про те, що позивач передав відповідачу майно на зберігання.

Таким чином, відповідач взятих зобов'язань по збереженню паливно-мастильних матеріалів належним чином не виконав і висновок  суду першої інстанції про те, що відповідач повинен повернути відповідачу отримане на зберігання  майно є цілком обґрунтоване.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного  законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2008р. у справі № 8/285-05 є законним та таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 31 березня 2008року у справі №8/285-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції  "Консервний завод", с.Степанівка Теплицького району Вінницької області  - без задоволення.

2. Справу №8/285-05 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1-до справи;

2-позивачу;

3-відповідачу;

4-в наряд.