Постанова

від 08.07.2008 по справі 10/066-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/066-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 липня 2008 р.                                                                                    № 10/066-08  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу Коцюбинської селищної ради,   смт Коцюбинське Київської області (далі –Селищна рада)

на рішення господарського суду Київської області від 27.02.2008 та

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.04.2008

зі справи  № 10/066-08

за позовом релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату Преображення Господнього, смт Коцюбинське Київської області (далі -  релігійна громада)

до Селищної ради

про визнання нечинним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Перемежка О.А.,

відповідача –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про “визнання нечинним в повному обсязі” рішення Селищної ради від 22.11.2007 № 485/16 “Про внесення змін до рішення восьмої сесії XXIV cкликання Коцюбинської селищної ради від 10.04.2003     № 8 “Про передачу приміщень по вул. Лісовій, 21 в смт Коцюбинське релігійній громаді парафія Преображення Господнього для створення Центру реабілітації” (далі –оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Київської області від 27.02.2008 (суддя Тищенко О.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.04.2008 (колегія суддів у складі: Федорчук Р.В. –головуючий, судді Рудченко С.Г. і Лобань О.І.): позов задоволено повністю; оспорюване рішення визнано недійсним повністю з моменту його прийняття; на Селищну раду віднесено судові витрати у справі. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 651, 652, 654 Цивільного кодексу України, статей 3, 26, 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили з того, що оспорюване рішення є незаконним та порушує права і охоронювані інтереси релігійної громади.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Селищна рада просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано прийняттям цих рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі вимог статті 42 ГПК України щодо рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

У відзиві на касаційну скаргу релігійна громада заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність “дійсному стану справ”, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням восьмої сесії ХХІV скликання Селищної ради від 10.04.2003 № 8 “Про передачу приміщення по вул. Лісова № 21 в                       смт Коцюбинське Релігійній громаді парафія “Преображення Господнього” для створення центру реабілітації” (далі –Рішення № 8) релігійній громаді надано у безоплатне постійне користування (разом із земельною ділянкою) приміщення, позначене в технічному паспорті літерою А-1, А-2, будівлі дитячого садка загальною площею 1 570 кв. м та споруду, позначену літерою Б площею 39, 5 кв. м, що знаходяться по вул. Лісовій 21,  смт Коцюбинське Київської області (далі –Приміщення), для задоволення релігійних потреб парафії, релігійної громади та громадян “сповідувати і поширювати віру”, для здійснення релігійних обрядів, “духовного піклування і виховання за рахунок створення Центру реабілітації”;

- 04.08.2003 територіальною громадою селища Коцюбинське в особі Селищної ради, від імені якої діяв селищний голова Пікулик В.С., і релігійною громадою в особі настоятеля храму “Преображення Господнього” ієрея Миколи (Олега Ільницького) укладено договір безоплатного постійного користування № 1РГ-БПК/03 (далі –Договір), за умовами якого:

Селищна рада передає, а релігійна громада приймає у постійне безоплатне користування Приміщення (пункт 1.1);

у користування передаються приміщення, зазначені у додатку № 1, загальною площею 1 609, 5 кв. м, що знаходяться на балансі Селищної ради і вартість яких згідно з актом оцінки становить 200 821 грн. (пункт 1.2);

Приміщення передано користувачу у постійне безоплатне користування разом з прилеглою земельною ділянкою (територією) “для задоволення релігійних потреб парафії, релігійної громади та громадян сповідувати і поширювати віру, здійснення релігійних обрядів, духовного піклування та виховання за рахунок створення Центру реабілітації, організацій й перетворення Об'єкту у культову споруду користувача”                 (пункт 1.3);

власник у дводенний “термін” з дня підписання Договору передає Приміщення користувачу за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Користувач після підписання такого акта бере Приміщення на свій баланс та користується ними у відповідності з призначенням майна та “релігійними потребами парафії” (пункти 2.1, 2.3);

статус культової споруди Приміщення одержують з моменту підписання акта їх приймання-передачі (пункт 1.5);

з моменту передачі Приміщень користувачеві власник втрачає право розпорядження “зазначеним об'єктом” на строк дії Договору (пункт 1.6);

Договір укладено на невизначений термін та набирає юридичної сили з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін               (пункт 4.1);

Договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку                (пункт 4.2);

Селищна рада має право “виступати з ініціативою щодо розірвання Договору” в разі погіршення стану Приміщення внаслідок невиконання або неналежного виконання Договору (пункт 3.5);

- згідно з актом приймання-передачі об'єкту нерухомості від 06.08.2003 Селищна рада передала релігійній громаді об'єкт нерухомості –Приміщення;

- відповідно до оспорюваного рішення вирішено внести зміни до рішення № 8 та викласти “резулятивну частину” останнього в іншій редакції, якою передбачається:

1) надати релігійній громаді у безоплатне постійне користування приміщення позначене у технічному паспорті літерою А-1 (середній корпус) загальною площею 940, 7 кв. м, що знаходиться по вул. Лісова, 21,                   смт Коцюбинське Київської області “для задоволення релігійних потреб парафії, релігійної громади та громадян сповідувати і поширювати віру, для здійснення релігійних обрядів, духовного піклування та виховання за рахунок створення Центру реабілітації”;

2) релігійну громаду і Селищну раду зобов'язано у “місячний термін” внести зміни до Договору відповідно до оспорюваного рішення;

- оспорюване рішення мотивовано тим, що: релігійна громада проводить роботи з переобладнання “корпусу А-1” без відповідної проектної документації та відповідних дозволів служб і рішень Селищної ради і її виконавчого комітету; “корпус А-2” не використовується за призначенням згідно з Договором, ліквідовано систему опалення, що призводить до руйнації споруди;

- доказів визнання Договору недійсним повністю або частково судові не подано, так само як доказів зміни істотних умов Договору або згоди сторін на таку зміну;

- додатковою угодою до Договору (а. с. 83) передбачено, що сторони за Договором дійшли згоди про необхідність здійснення ремонту Приміщень, виходячи з його культового призначення та інших умов Договору;

- Селищною радою не подано суду на підтвердження обставин, на підставі яких було прийнято оспорюване рішення, належних і допустимих доказів проведення релігійною громадою робіт з переобладнання Приміщень без відповідної проектної документації та дозволів відповідних служб, використання нею майна не за призначенням, ліквідації системи опалення, що призвело б до руйнації споруди.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України:

- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 (пункт 1);

- ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до правовідносин сторін у даній справі, пов'язаних з виконанням Договору, застосовуються положення ЦК України.

Згідно із статтею 629 названого Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів статті 651 ЦК України:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 652 названого Кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 654 ЦК України визначено, що, зокрема, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

На підставі установлених фактичних обставин справи попередні судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків про те, що, по-перше, оспорюване рішення спрямоване на зміну в односторонньому порядку укладеного сторонами Договору, по-друге, що з огляду на наведені законодавчі приписи таке рішення є протиправним і порушує засновані на Договорі права та охоронювані законом інтереси позивача –релігійної громади.

Не може бути взято до уваги довід скаржника стосовно того, що оспорюване рішення “слід розцінювати саме як пропозицію селищної ради, а взагалі, і територіальної громади селища Коцюбинське щодо зміни умов існуючого договору, який на сьогоднішній день не відповідає вимогам ані Цивільного, ані Земельного кодексів України”.

Будь-яка пропозиція, в тому числі щодо зміни умов договору, завжди має альтернативний характер для того, до кого її звернуто, тобто передбачає можливість як прийняття, так і відхилення її, повного або часткового. Тим часом, як вбачається із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту оспорюваного рішення, останнє мало імперативний (обов'язковий) характер, в тому числі для релігійної громади, зобов'язуючи її до внесення змін до Договору і одночасно -  змінюючи в односторонньому порядку предмет та умови Договору шляхом зменшення загальної площі переданих у користування Приміщень (з 1 570 до 940, 7 кв. м).

Посилання скаржника на невідповідність Договору в чинній його редакції вимогам ЦК України, Земельного кодексу України, а також Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, так само як і на використання (на думку скаржника) релігійною громадою Приміщень не у відповідності до умов Договору не спростовують висновків попередніх судових інстанцій. Останніми у розгляді справи з'ясовано, що Договір недійсним ні повністю, ані в певній частині не визнавався і в установленому законом порядку (тобто за згодою сторін, а за відсутності такої згоди –шляхом звернення до суду) не розривався й не змінювався.

Водночас попередніми судовими інстанціями до спірних правовідносин помилково застосовано положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Відповідно до частини першої статті 2 названого Закону орендою в розумінні даного законодавчого акта є засноване на договорі платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Частина перша статті 10 цього ж Закону визначає орендну плату з урахуванням її індексації як одну з істотних умов договору оренди державного чи комунального майна. Договором же, укладеним сторонами в даній справі, передбачалося, як установлено названими судовими інстанціями, безоплатне користування майном, і отже, він не підпадав під ознаки договору оренди комунального майна, про який ідеться в Законі України “Про оренду державного та комунального майна”. Однак така помилка не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та правильність судового висновку щодо вирішення спору.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 27.02.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.04.2008 зі справи № 10/066-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Коцюбинської селищної ради –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов