Постанова

від 08.07.2008 по справі 16/120/4/4/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/120/4/4/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "08" липня 2008 р.                                        Справа № 16/120/4/4/4

„10” год. „05” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого -  судді Фесюри М.В.,

                                                                      при секретарі  - Мишко А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – Коленченко О.О.,

                                                                      від відповідача –Смуригина К.О.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Товариства з обмеженою відповідальністю „Брас”

                                              (м. Чернігів вул. 50 років СРСР,5)

До ВІДПОВІДАЧА :           Державної податкової інспекції у м. Чернігові

                                              (м. Чернігів вул. Кирпоноса,28)

Про визнання недійсними рішень.

Позивач заявив позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові від 06.01.2005р. № 0000132323/0 та рішення цього ж податкового органу про результати розгляду скарги від 23.03.2005р. № 6066/10 25-008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день перевірки 30.12.2004р. відбувався напружений ритм передсвяткової торгівлі, що зумовило спочатку вилучення грошей  з реєстратора розрахункових операцій  винно –горілчаного відділу магазину, потім їх перерахування в касі магазину з оприбуткуванням та випискою квитанції до прибуткового касового ордеру № 285 від 30.12.2004р. для того, щоб в подальшому провести через РРО операцію „службова видача”. За твердженням позивача перевіряючі , звернувшись до продавця з вимогою роздрукувати Х-звіт на момент перевірки, не надали змоги завершити проведення операції „службова видача”.

Позивач вважає, що відповідач не дотримався норм пунктів 1.1-1.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України № 72 від 19.02.2001р.

Крім того, сторона у справі вважає безпідставним визначення штрафних санкцій в якості податкового зобов'язання.

Позивачем оспорюється лише сума невідповідності готівкових коштів по реєстратору винно –горілчаного відділу у розмірі 3770 грн., по інших сумах решти відділів у розмірі 225,11 грн. заперечень не має.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відповідність спірних рішень нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача визнав, що застосовані штрафні санкції не можуть визнаватись податковим зобов'язанням, однак це не зумовлює необхідність визнання спірних рішень повністю недійсними.

Позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить за тими ж підставами визнати нечинним прийняте за результатами оскарження податкове повідомлення –рішення № 0000132323/1 від 01.04.2005р.

Відповідач надав додаткові пояснення, в яких вважає, що операція „службова видача” позивачем не проводилась, що, на його думку підтверджується поясненнями працівників позивача та фіскальним чеком, за яким така операція була проведена лише після закінчення перевірки.

Суд,  вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі,

ВСТАНОВИВ

          Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.4 ст.10, ч.1, п.2 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-XII (надалі Закон-509) (із змінами та доповненнями), та законів України від 06 липня 1995року №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (надалі Закон-265),  , указів Президента України та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні, працівниками податкового органу була здійснена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину „Універсам „Нива” із закусочною „Гриль”, які належать позивачу та розташовані за адресою: м. Чернігів вул. 50 років СРСР,5, за результатами якої складено акт № 25260709/2323 від 30.12.2004р.

          Перевіркою було встановлено порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону –265, а саме –не  забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, при цьому загальний розмір невідповідності склав 3995,11 грн., в т.ч. по реєстратору розрахункових операцій ( фіскальний номер 2526005111) сума готівкових коштів , яка зазначена у денному звіті РРО складала 4670,93 грн., натомість в наявності були кошти в розмірі 899,02 грн., невідповідність склала 3771,91 грн.

Перевірка була проведена в присутності Чух Л.М., зазначеної в акті перевірки в якості директора магазину. Згідно акта перевірки, останній було підписано директором магазину та отримано примірник акту, про що свідчить підпис останньої.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 285 від 30.12.2004р., касової книги, від Катан Л.Г. була оприбуткована виручка в сумі 3770 грн.

Розпискою продавця Гончар Т.В. підтверджується , що під час перевірки сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 899,02 грн.0

Згідно з письмовими поясненнями, отриманими під час проведення перевірки, встановлено, що Катан Л.Г. особисто перераховувала гроші в горілчаній касі та в подальшому біля 15.00 год. передала їх бухгалтеру в сумі 3770 грн. на підставі квитанції № 285 від 30.12.2004р. У неї було бажання провести цю операцію по касі відділу, однак там вже працював перевіряючий.

Продавець Гончар Т.В. пояснила, що 30.12.2004р. її попросили передати гроші для закупки товару. Оскільки було багато покупців, вона не змогла вивести гроші з каси через те, що не знала, яку суму передала.

Вказані обставини підтвердили в своїх письмових поясненнях, направлених до податкового органу, головний бухгалтер Кіркорова Р.І. та директор Соронович А.Л. Вони пояснили допущене порушення значною кількістю покупців, значною кількістю грошей, які знаходились у продавця та можливістю їх крадіжки, зазначивши, що продавець передала  заступнику директора Катан Л.Г. гроші, не рахувавши їх.

На підставі акту перевірки, керуючись п.11 ст.11 Закону-509 та ст.22 Закону-265, державною податковою інспекцією у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000132323/0 від 06.01.2001р. про визначення податкового зобов'язання за штрафними санкціями у п'ятикратному розмірі від суми невідповідності готівкових коштів, тобто в розмірі 19975,55 грн.

При цьому, в податковому повідомленні –рішенні вказано, що суми підлягають сплаті у строк, визначений у графі „Граничний строк сплати” відповідно до п.п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. У разі несплати в установлений термін виникає право податкової застави, нараховується пеня та штрафні санкції.

Позивач використав право адміністративного оскарження спірного рішення.

За результатами розгляду скарги відповідач прийняв рішення від 23.03.2005р. № 6066/10 25-008 , яким скаргу позивача залишив без задоволення, а спірне початкове податкове повідомлення –рішення  без змін. У рішенні про результати розгляду скарги міститься , зокрема, як на обґрунтування своєї позиції, посилання на норми ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі зазначеного рішення відповідач прийняв наступне спірне податкове повідомлення –рішення від 01.04.2005р. № 0000132323/1 на ту ж саму суму та з тим же самим законодавчим обґрунтуванням.

          Відповідно до статті 2 Закону – 265 місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем  за  продані  товари  (надані  послуги)  та зберігаються  отримані  за  реалізовані  товари  (надані  послуги) готівкові кошти,  а  також  місце  отримання  покупцем  попередньо оплачених  товарів  (послуг)  із  застосуванням  платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

          Отже , для реєстратора з фіскальним номером 2526005111, який знаходився у винно –горілчаному відділі магазину, місцем проведення розрахунків є саме цей відділ, тому позивач прийшов до помилкового висновку про можливість розширеного тлумачення визначення місця проведення розрахунків шляхом ототожнення його із загальною касою, оскільки норми Положення про проведення касових операцій не можуть суперечити нормам Закону –265.

          Згідно п.13 ст.3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати  відповідність  сум  готівкових  коштів  на місці проведення розрахунків сумі коштів,  яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

          За порушення цієї норми передбачена відповідальність ст.22 Закону –265, а саме до суб'єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі від суми невідповідності.

          Відповідно до наявного в матеріалах справи оригіналу касової стрічки реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 2526005111 на момент перевірки розмір готівкових коштів на місці проведення розрахунків з цим реєстратором мав складати 4670,93 грн., в наявності знаходилась сума 899,02 грн. Невідповідність склала 3770,91 грн. При цьому операція „службова видача” в сумі 3770 грн. по даному реєстратору була проведена лише о 18.23 год., тобто після закінчення перевірки (17.08 год.).

          Чинне законодавство таких підстав для звільнення від відповідальності за порушення у сфері застосування РРО, які наведені позивачем, не передбачає.

          За таких обставин відповідачем в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства застосована штрафна санкція у п'ятикратному розмірі в сумі 18854,55 грн., відносно якої виник спір,  з рештою суми невідповідності у розмірі 1121 грн. позивач погоджується, тому підстави для скасування спірних рішень в частині сум застосованих штрафних санкцій відсутні.

Окрім того, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що позивачу визначено суму податкового зобов'язання з штрафних санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно із преамбулою Закону –265  цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Отже, цей Закон не є законом про оподаткування.

В преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N2181-ІІІ (далі –Закон № 2181) передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, як вбачається з преамбули Закону, він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В редакції цього ж Закону № 2181, чинній на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання визначалося як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст.1), а податковий борг (недоїмка) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Законом - 265 передбачено, що фінансові санкції застосовуються на підставі рішення відповідного органу, тобто визначена форма реагування державного органу та назва акта, який він приймає в межах своєї компетенції - рішення. Прийняття податкового повідомлення-рішення Законом України "Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" не передбачено.

Відповідно до п.1.9 ст.1 Закону № 2181 податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Законом України № 2181 передбачений вичерпний перелік випадків, коли органи державної податкової служби як контролюючий орган можуть визначити податкове зобов'язання платнику податків (п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4), а саме: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

7

Відповідно до пункту 1.5 ст.1 Закону № 2181 положення цього Закону поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платників податків у зв'язку з порушенням ними правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно п.8 Інструкції Державної податкової адміністрації України №110 від 17.03.2ОО1р. інші штрафні (фінансові) санкції, які встановлюються нормативно-правовими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та в розмірах, визначених такими нормативно - правовими актами. При цьому дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо таких штрафних (фінансових) санкцій розповсюджується в частині процедури узгодження належних до сплати штрафних (фінансових) санкцій, порядку виписки та вручення податкового повідомлення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на підставі вищевказаних приписів законодавства відповідач не вправі визначати застосовані штрафні санкції як податкове зобов'язання з застосуванням процедур, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Визначивши штрафні санкції як податкове зобов'язання , відповідач при прийнятті спірного рішення про результати розгляду скарги на це уваги не звернув, безпідставно відмовивши скаржнику у задоволенні скарги повністю.

Часткова невідповідність спірних рішень податковому законодавству за умови законності визначення штрафних санкцій за порушення у сфері застосування РРО не може бути підставою для повного звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

          Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

          Позовна заява подана до господарського суду 13.04.2005р. , тобто до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

          Необхідною умовою прийняття даної заяви до розгляду була сплата позивачем державного мита у розмірі 85 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. Вказаний обов'язок був виконаний позивачем.

          Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що до набрання чинності законом,  який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

    1) судовий  збір  при  зверненні  до  адміністративного  суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

    2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про державне мито",  крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;

    3) розмір судового збору щодо майнових  вимог  про  стягнення грошових  коштів  становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

          Ст.94 цього Кодексу встановлено, що в разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд повинен присудити їй всі судові витрати з Державного бюджету України.

Отже 85 грн. державного мита мають бути присуджені позивачу з Державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

          Разом з тим, сплата витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу цим Кодексом не передбачена та не визначений порядок відшкодування позивачу витрат, понесених при зверненні до господарського суду з позовом, який розглянутий після 01.09.2005р. за правилами адміністративного судочинства.

          Відповідно до ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

          За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати ст.49 Господарського процесуального кодексу України та стягнути на користь позивача з державної податкової інспекції у м. Чернігові витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст.94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0000132323/0 від 06.01.2005р. та № 0000132323/1 від 01.04.2005р. в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Брас” штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в якості податкового зобов'язання з наслідками, передбаченими Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

3.          Визнати частково недійсним рішення державної податкової інспекції у м. Чернігові про результати розгляду  скарги від 23.03.2005р. № 6066/10 25-008 в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю „Брас” у скасуванні податкового повідомлення –рішення № 0000132323/0 від 06.01.2005р. в частині визначення штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в якості податкового зобов'язання з наслідками, передбаченими Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

4.          В решті позову відмовити.

5.          Стягнути з державного бюджету (р/р 31111095700002  УДК в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Брас” (код 30977645, м. Чернігів вул. 50 років СРСР,5) 42,5 грн. державного мита.

6.          Стягнути з державної податкової інспекції у м. Чернігові (м. Чернігів вул. Кирпоноса,28, код 22825965)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Брас” (код 30977645, м. Чернігів вул. 50 років СРСР,5) 59 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

      7.          Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена 08 липня 2008 року.

Суддя                                                                                                                        М.В.Фесюра