Рішення

від 01.07.2008 по справі 2/043-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/043-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" липня 2008 р.                                                            Справа № 2/043-08

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю „Агровиробничий комбінат”,

                              м. Київ

до відповідача             Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району, с. Любимівка

про                               визнання недійсним рішення та визнання погодженими технічної

                              документації із землеустрою та меж земельної ділянки.

Суддя                                                         О.В. Конюх;

за участю представників сторін:

від позивача:          Усатий М.Є., уповноважений, довіреність від 10.09.2007р. № б/н;

                              Левківський О.П., уповноважений, довіреність від 10.09.07 № б/н;

від відповідача:          Русанов М.В., уповноважений, довіреність від 05.09.2007р. б/н.

СУТЬ СПОРУ :

позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Агровиробничий комбінат”, м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.04.2008р. без номера до відповідача –Бузівської сільської ради, с. Любимівка, в якому просить визнати недійсним пункт 1 рішення Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району ХV сесії ІV скликання від 07.10.2005р. №132, визнати погодженою відповідачем Технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного господарства в межах Бузівської  сільської ради Києво-Святошинського району, визнати погодженими відповідачем  межі земельної ділянки, яка відводиться  позивачу згідно із Технічною документацією із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного господарства в межах Бузівської  сільської ради Києво-Святошинського району, а також покласти на відповідача судові  витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Позов обґрунтовує тим, що позивач як правонаступник Київського верстатобудівного виробничого об'єднання отримав дозвіл Києво-Святошинської районної державної адміністрації на розробку технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельної ділянки, яка входить до складу землі, що належала правопопереднику позивача відповідно до Акту про виділення в натурі земельної ділянки в постійне користування від 09.02.1981р. та Державного акту на право користування землею  Б  № 087156 від  1982 року. Розробивши зазначену технічну документацію із землеустрою, позивач  відповідно до чинного законодавства звернувся до Бузівської сільської ради за погодженням технічної документації із землеустрою та погодженням меж земельних ділянок, що відводяться для передачі в оренду позивачу, однак відповіді у встановлений законом строк не отримав. На особистому прийомі у голови Бузівської сільської ради 13.02.2008р. відповідачу було надано рішення від 07.10.2005р. №132, яким відмовлено в погодженні технічної документації та меж земельної ділянки. За твердженням позивача,  відповідач неправомірно прийняв зазначене рішення, порушивши при цьому норми ст. 56 Закону України «Про землеустрій», ст. 198 Земельного кодексу України, та перевищив свої повноваження всупереч ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 116, 124, 173 Земельного кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позов від 25.06.2008р., в якому проти позову заперечує та просить суд припинити провадження у справі. Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, що позивач не є належним позивачем у справі, оскільки спірна земельна ділянка є державною власністю, позивач не є правонаступником Київського верстатобудівного виробничого об'єднання, яке припинило свою діяльність шляхом реорганізації 17.05.1995р., відповідно припинилося і право користування землею відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України, що був чинний на момент припинення діяльності об'єднання. Відповідач твердить, що спірна земельна ділянка, на яку позивач оформлює право оренди, знаходиться у нього в користуванні з 1995р. незаконно. Технічна документація, подана на погодження до Бузівської сільської ради, складена з порушенням ст. 26 Закону України «Про землеустрій», оскільки позивач не є законним землекористувачем і не може бути замовником документації в розумінні вказаної статті. Крім того, мета відведення земельної ділянки для ведення підсобного господарства суперечить видам діяльності, визначеним статутом позивача (товарне виробництво). Крім того, відповідач зазначає, що Бузівською сільською радою  здійснюється розробка генерального плану с. Хмільна, начальником управління містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації погоджено завдання на розроблення генерального плану села Хмільна, в цей проект відповідачем вкладені значні кошти, а погодження технічної документації та меж земельної ділянки, на яку претендує позивач, унеможливить розробку зазначеного проекту.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агровиробничий комбінат”, м. Київ (далі –ТОВ „Агровиробничий комбінат”) до відповідача –Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Любимівка (далі Бузівська сільрада), вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши додатково зібрані у справі докази, господарський суд

встановив:

відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з відмовою Бузівської сільради погодити технічну документацію із землеустрою та межі земельних ділянок для передачі їх із земель державної власності в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного господарства в межах Бузівської  сільради, тобто предметом спору в даній справі є спір про право користування позивача земельною  ділянкою.

          Згідно з п 14 Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 27.06.2007р. № 04-5/120 господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.

          Відповідно до ч. 1, ч. 3  п. 15 зазначених Рекомендацій господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства. Відповідно до вищевикладеного, спір у справі № 2/043-08 вирішується судом відповідно до норм ГПК України.

07.02.2005р. Києво-Святошинська районна державна адміністрація, розглянувши клопотання ТОВ «Агровиробничий комбінат»у відповідності до ст. 120, 124, 186 та п.12 розділу Х (Перехідні положення) Земельного кодексу України надала товариству «Агровиробничий комбінат»дозвіл № 92 на розробку технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельної ділянки. Листом від 01.11.2006р. № 07-26-4229 термін дії дозволу Києво-Святошинською райдержадміністрацією продовжено до 01.01.2008р.

Як вбачається з доданого до позову технічного завдання на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного господарства, затвердженого начальником Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів, висновків, наданих відділом містобудування та архітектури, відділом земельних ресурсів Києво-Святошинської райдержадміністрації інших документів, в оренду позивачу надається земельна ділянка із земель державної власності для ведення підсобного сільського господарства.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відповідно до пункту в) ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Таким чином власником спірної земельної ділянки та відповідно орендодавцем є держава, тобто дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою наданий Києво-Святошинською райдержадміністрацією в межах повноважень, наданих ст. 17, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, частини 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування»органи місцевого самоврядування (отже і Бузівська сільрада) та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Чинним законодавством України відповідачу не надано право розпорядження землями державної власності, як не надано право надавати оцінку діям управненого представника власника землі щодо надання дозволу на передачу в оренду землі, що є державною власністю. Дозвіл, наданий ТОВ «Агровиробничий комбінат»на розробку технічної документації із землеустрою Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, не є предметом розгляду в даній справі, не оскаржений та не скасований в порядку передбаченому чинним законодавством. Дії посадових осіб Києво-Святошинської районної державної адміністрації, що полягають в наданні такого дозволу, в установленому законом порядку незаконними не визнані. Відповідно доводи відповідача щодо незаконного надання зазначеного дозволу та відсутності у позивача права на оренду земельної ділянки в порядку пункту 6 Перехідних положень Закону України не належать до компетенції відповідача, не належать до предмету розгляду справи та судом відхиляються як необґрунтовані.

Доводи відповідача щодо невідповідності мети отримання земельної ділянки в оренду для ведення підсобного сільського господарства предмету діяльності позивача, визначеній статутом, судом також відхиляються як необґрунтовані. По-перше, пунктом 2.2 Статуту позивача визначено, що предметом діяльності товариства є овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників, вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва тощо. По-друге, відповідачем не надано жодних доказів дійсного наміру позивача використовувати земельну ділянку після отримання її в оренду всупереч її цільовому призначенню, а відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до порядку, визначеному Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, на підставі технічного завдання, погодженого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів, не підставі договору, укладеного з ТОВ «Агровиробничий комбінат»дочірнім підприємством «Київський інститут землеустрою»ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного сільського господарства в межах Бузівської сільської ради Київської області. Технічну документацію погоджено з відділом містобудування та архітектури, відділом земельних ресурсів Києво-Святошинської райдержадміністрації та суміжними землекористувачами. Земельна ділянка, що відводиться позивачеві, внесена Київським головним управлінням земельних ресурсів до державного земельного кадастру.

ТОВ «Агровиробничий комбінат»неодноразово зверталось до відповідача з метою погодження технічної документації із землеустрою та меж земельних ділянок з Бузівською сільрадою, про що свідчать додані до матеріалів справи листи від 12.07.2005р. № 02/07-05, від 06.09.2005р. № 132 з доказами направлення. Відповідач зазначені звернення залишив без відповіді. Доказів того, що відповідач надав належну відповідь позивачу на вищевказані листи, відповідачем не надано і в процесі судового розгляду.

Листом від 07.02.2008р. № 244 (вхідна відмітка Бузівської сільради від 07.02.2008р. № 52), позивач повторно звернувся до відповідача за наданням висновку щодо погодження технічної документації та узгодження меж земельних ділянок, що відводяться ТОВ «Агровиробничий комбінат». У відповідь на зазначений лист на особистому прийомі у голови Бузівської сільської ради 13.02.2008р. відповідачу було надано рішення Бузівської сільради ХV сесії ІV скликання від 07.10.2005р. №132.

Відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. З документів та доводів, поданих позивачем, вбачається, що про оскаржуване рішення позивач дізнався лише 13.03.2008р. Доказів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем не надано. Крім того, відповідачем не заявлено про пропущення терміну позовної давності в порядку частини 3 ст. 267 ЦК України, відповідно суд робить висновок про те, що позивачем строк позовної давності у справі не пропущено.

З пункту 1 зазначеного рішення від 07.10.2005р. №132 вбачається, що розглядаючи звернення ТОВ «Агровиробничий комбінат»відповідно до вимог пункту 34 ст. 26, пункту 9 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»про погодження технічної документації із землеустрою та узгодження меж земельних ділянок відповідно до листів позивача, сільською радою прийнято рішення відмовити в наданні земель в довгострокову оренду ТОВ «Агровиробничому комбінату». При цьому відповідач підтверджує, що дійсним наміром Бузівської сільської ради під час прийняття зазначеного рішення була саме відмова в погодженні технічної документації та узгодженні меж земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення президії ВАСУ від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Перевіряючи в ході судового розгляду, чи прийняте оскаржуване рішення відповідно до чинного законодавства та в межах встановленої законом компетенції відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно до частини 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з Технічної документації із землеустрою, в тому числі кадастрового плану земельної ділянки, що відводиться в оренду позивачу, а також з плану меж села Хмільна, наданого відповідачем, спірна земельна ділянка належить до державної власності та повністю розташована за межами населеного пункту села Хмільна, тобто у Бузівської сільради відсутні повноваження розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою.

Стаття 12 ЗК України пунктами а) та в) частини першої відносить до повноважень сільської ради право розпоряджатися землями територіальних громад та передавати земельні ділянки комунальної власності в користування громадян та юридичних осіб. Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.  Згідно з частиною першою ст. 116 ЗК України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Тобто чинне законодавство України не надає права відповідачу розпоряджатися землями державної власності.

Згідно з підпунктом 9 пункту б) частини першої ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад належить погодження проектів землеустрою.

Відповідно до пункту г) частини першої ст. 56 Закону України «Про землеустрій»технічна документація із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку, включає матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки. Кадастрова зйомка, згідно пункту б) частини другої ст. 198 ЗК України включає погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Згідно до частини першої ст. 173 ЗК України межа села –це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію села від інших територій.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, який фактично є суміжним з позивачем землекористувачем, а не власником земельної ділянки, що передається в оренду, розглядаючи звернення відповідача про погодження технічної документації із землеустрою та узгодження меж земельних ділянок, прийняв оскаржуваний пункт 1 рішення від 07.10.2005р. №132 в порушення вищевказаних норм за матеріального права та поза межами визначеної законом своєї компетенції.

Відповідно до частини другої ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Згідно до ст. 15, пунктів 1, 10 ст. 16 ЦК України, частини третьої ст. 152 ЗК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту права може бути визнання права, визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування. Відповідно до вищевикладеного пункт 1 рішення Бузівської сільради ХV сесії ІV скликання від 07.10.2005р. №132, не відповідає чинному законодавству та дійсним намірам Бузівської сільської ради, прийнятий відповідачем з порушенням визначеної законом компетенції та підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог позивача про визнання погодженою Бузівською сільською радою технічної документації, судом встановлено, що зазначена технічна документація виконана відповідно до вимог ЗК України, Закону України «Про землеустрій», Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Відповідно до частини 3 ст. 1 Закону України «Про судоустрій України»юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ст. 2 зазначеного закону суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб. Відмова відповідача від погодження технічної документації із землеустрою не ґрунтується на фактичних даних та нормах чинного законодавства, порушує право позивача на оренду землі, що знаходиться в державній власності та є безпідставною. За таких обставин позовна вимога визнати погодженою Бузівською сільською радою Технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного господарства в межах Бузівської  сільської ради Києво-Святошинського району є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати погодженими Бузівською сільською радою меж земельної ділянки, яка відводиться товариству «Агровиробничий комбінат» відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного господарства в межах Бузівської  сільської ради Києво-Святошинського району, судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с. Хмільна і не зачіпає його території. З наданого позивачем затвердженого начальником управління містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації завдання на розроблення генерального плану села Хмільна та детального плану території житлового масиву Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району від 14.08.2007р. та доданого до нього викопіювання із схеми планування території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, встановлено, що відповідачем планується розширення меж села Хмільна з метою розвитку його інфраструктури. Межі земельної ділянки, що відводяться в оренду позивачу згідно Технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного господарства в межах Бузівської  сільської ради Києво-Святошинського району не включають в себе земельну ділянку, за рахунок якої планується зазначене розширення, відповідно не перешкоджають розробленню генерального плану відповідно до затвердженого завдання на розроблення генерального плану та зміни меж села Хмільна згідно до глав 29-30 ЗК України. Таким чином, судом встановлено, що межі земельної ділянки, що відводиться в оренду позивачу, не порушують існуючих меж сель Хмільна та не перешкоджають запланованому розвитку села відповідно до поданого проектного завдання. Відповідно твердження позивача, що Києво-Святошинською райдержадміністрацією прийнято два взаємовиключних рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою товариству «Агровиробничий комбінат»та щодо погодження Бузівській сільраді завдання на розроблення генерального плану села Хмільна та детального плану території житлового масиву Бузівської сільської ради, не відповідає дійсним обставинам справи та судом відхиляється. Відмова відповідача від погодження меж земельної ділянки не ґрунтується на фактичних даних та нормах чинного законодавства, порушує право позивача на оренду землі, що знаходиться в державній власності та є безпідставною. За таких обставин  вимога позивача визнати погодженими Бузівською сільською радою меж земельної ділянки, яка відводиться товариству «Агровиробничий комбінат, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агровиробничий комбінат”, м. Київ до Бузівської сільської ради повністю. У зв'язку із задоволенням позову, на підставі ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судових витрат, які складаються з державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Беручи наведене вище до уваги, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 12, 17, 116, 120, 124, 152, 173, 186, 198 та пунктами 6, 12 розділу Х (Перехідні положення) ЗК України, ст.ст. 24, 26, 33, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 56 Закону України «Про землеустрій», ст. 4 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судоустрій України», Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», п 14, 15 Рекомендацій Президії ВГСУ від 27.06.2007р. № 04-5/120, пунктом 2 Роз'яснення президії ВАСУ від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»ст.ст. 13, 15, 16,  261, 267 ЦК України,  ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агровиробничий комбінат”, м. Київ до Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Любимівка задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 1 рішення Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району ХV сесії ІV скликання від 07.10.2005р. №132.

3. Визнати погодженою Бузівською сільською радою Технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного сільського господарства в межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

4. Визнати погодженими із суміжним землекористувачем –Бузівською сільською радою –межі земельних ділянок, що відводяться в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агровиробничий комбінат»відповідно до  Технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду ТОВ «Агровиробничий комбінат»для ведення підсобного сільського господарства в межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

5. Стягнути з Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району (08124, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська 78/1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агровиробничий комбінат»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, р\р 26001033810 у ВАТ «Банк «Український капітал»в м. Києві, МФО 320371, код ЄДРПОУ 23500484) державне мито в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                               О.В. Конюх

Повний текст рішення підписаний 09.07.2008р.