Рішення

від 09.07.2008 по справі 7/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/112

09.07.08  

        УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                      тел. 698166

просп. Миру , 20                                                  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

“ 08  ”  липня  2008 року                                                                              справа № 7/112

Суддя            Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Будівельно –комерційна фірма ?Граніт?

01032, м. Київ,  вул.. Вєтрова, 11

До Товариства з обмеженою відповідальністю ?Варвинський цегельний завод?17600, Варвинський р-н, смт. Варва,  вул.. Матросова,4а

Про  стягнення 12770 грн.

 Представники сторін:

Від позивача : Лець О.О. –дов. № 16 від 17.06.2008 р.

Від відповідача :  не з?явився

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення 12770 грн. грошових коштів, перерахованих відповідачу  платіжними  дорученнями № 861 від 03.04.2007 р. та № 1015 від 13.04.2007 р. в рахунок  оплати  цегли керамічної згідно рахунків –фактур № СФ –000006 від 03.04.2007 р. та № 11 від 13.04.2007 р.

Відповідач  відзиву на позов не надав. проти позовних вимог не заперечив.

Ухвала суду про порушення  провадження у спарвіф від 13.06.2008 р., направлена відповідачу  на адресу, вказану позивачем в позовній заяві та  відповідачем в рахунках –фактурах: смт. Варва, вул.. Матросова, 3, повернута відділенням зв?язку з написом ?за зазначеною адресою не значиться?.

На запит суду Державний реєстратор  Варвинської  районної державної адміністрації  листом № 2-27/1642 від 19.06.2008 р. повідомив, що  відповідач  знаходиться за адресою ? смт. Варва, вул.. Матросова, 4а.

Ухвала суду про відкладення   розгляду справи  від 24.06.2008 р., направлена відповідачу за місцемзнаходження  смт. Варва, вул.. Матросова, 4а  повернута відділенням зв'язку з написом ?за зазначеною адоґресою не значиться?.

Таким чином судом , вжито всіх заходів до повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в суді.

Зважаючи  на  те,  що згідно  до  ст.. 22 Господарського  процесуального  кодексу  України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка   представника   відповідача  у  судове  засідання ,  неподання  відповідачем   відзиву  на  позов   не  є  перешкодами  для  розгляду  справи  за  наявними   доказами  у  порядку  ст.. 75  Господарського   процесуального  кодексу  України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача,   суд

Встановив:

          Відповідно до ст. 173 Господарського  кодексу України  Господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання  та іншим учасником  (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу  якого  один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити  певну дію господарського  чи управлінсько -  господарського  характеру  на користь  іншого суб?єкта  (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший  суб?єкт (управлена  сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати  від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

          Згідно ст.. 193 Господарського кодексу України суб?єкти  господарювання та інші   учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські  зобов?язання  належним чином відповідно  до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог щодо  виконання зобв?язання - відповідно до вимог, що  у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання  господарських договорів застосовуються відповідні  положення   Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договір є підставою  виникнення  цивільних прав і обов?язків ( ст.. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають  виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від  виконання зобов?язання не допускається, якщо  інше  не встановлено  договором  або законом (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є  обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до  ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

          Між сторонами договір як єдиний письмовий документ не укладено.

          03.04.2007 р.  відповідачем виставлено позивачу рахунок № СФ – 000006  на суму                    7360 грн., 13.04.2007 р. – рахунок –фактуру № 11 на суму 41400 грн. в розрахунку 766,67 грн. за тис. шт.. без ПДВ.

          Платіжним дорученням № 861 від 03.04.2007 р.  позивачем перераховано 7360 грн. на оплату рахунку  № СФ – 00006,  платіжним дорученням № 1015 від 13.04.2007 р.  на оплату рахунку  СФ –11  перераховано 20000 грн. Всього позивачем перераховано  відповідачу                   27360 грн. Як вбачається з матеріалів справи  сторонами укладено  договір купівлі – продажу  цегли, оскільки  ними узгоджено  суттєві  умови  для договорів  даного виду -  предмет та ціну.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Відповідач частково виконав свої зобов?язання по передачі оплаченої керамічної цегли –відповідно до видаткової накладної № РН –000032 від 06.04.2007 р. відповідач поставив  керамічну цеглу на загальну суму 6510 грн.,  видатковою накладною  № РН –000037 від 17.04.2007 р.  –на суму 5580 грн.  Всього  відповідачем поставлено позивачу  цеглина загальну суму 12090 грн.  Відповідно до зазначених накладних  цегла відповідачем поставлялась із розрахунку 775 грн. за тис. шт. без ПДВ. В судовому засіданні  представник позивача зазначив про те, що позивач не заперечував проти  зазначеної в накладних  ціни цегли  та прийняв  виконання в рахунок договору.

          Відповідачем не допоставлено   позивачу керамічної цегли на суму 15270 грн.

          Згідно  п. 4 ст. 193 Господарського кодексу України  управнена сторона  має право  не приймати  виконання зобов?язання  частинами, якщо інше  не передбачене законом, іншими нормативно -  правовими  актами або договором, або не  випливає із змісту зобов?язання.

          Ні договором, ні нормативними  актами  не передбачено в даному випадку  виконання зобов?язання частинами.

          Разом з тим,  відповідач  виконував  свої зобов?язання  частинами, про що свідчать вище перелічені накладні і позивач  приймав  це виконання.

          Але це не  зобов?язує  його  приймати  весь товар  дрібними  частинами.

          Частиною 2 статті 530  Цивільного кодексу  України передбачено, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В даному ж випадку відповідач  почав  виконувати умови  договору добровільно.

          Частково його виконав і позивач  прийняв це часткове виконання. 06.04.2007 р. -  день передачі  першої партії товару (оплачено  платіжним  дорученням № 861 від 03.04.2007 р.  за рахунком № СФ –000006 від 03.04.2007 р.) слід вважати  терміном  виконання  зобов?язання, оскільки, як було  зазначено  вище,  умовами  договору не передбачено виконання  договору частинами, а 17.04.2007 р. –день передачі  першої партії товару, оплачено  платіжним дорученням  № 1015 від 13.04.2007 р. за рахунком № 11 від 13.04.2007 р.. Кожна  партія  переданої цегли є лише  складовою  одного  зобов?язання  відповідача –передати  узгоджену сторонами  і оплачену  позивачем кількість цегли.

          Відповідно до  п.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо  продавець  передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо  він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

          Відповідач  частково повернув  грошові кошти в сумі 2500 грн., що підтверджується банківською випискою  від 04.09.2007 р.

          Позивач скористався своїм правом, визначеним в ст..  670 Цивільного кодексу України і 29.08.2008 р. звернувся до відповідача листом  № 08-1/42-806 від 29.05.2008 р. з вимогою  повернути сплачені  ним кошти в розмірі 12770 грн. на рахунок позивача та в послідуючому з позовною заявою до суду  про стягнення  цих коштів.

          На момент  винесення рішення  судом, заборгованість відповідача перед позивачем склала 12770 грн.

          Відповідач не надав  доказів повернення 12770 грн.

          Таким чином, вимоги  позивача є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

          Керуючись  ст.. 526,530,626,628,670 Цивільного кодексу України, ст.. 173,180,181,193 Господарського кодексу України,  ст.. 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Варвинський  цегельний завод?, Чернігівська обл., смт. Варва, вул.. Матросова, 4а  (р. 260022549293101 в Філія КРУ ?Банку ?Фінанси та кредит?, МФО, 300937, код 32991886) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельно –комерційна  фірма ?Граніт?, м. Київ, вул..Вєтрова, 11 (р. 26007013742321 в Київській філії АКБ ?Укрсоцбанк? у м. Києві, МФО 322012, код 30023823) 12770 грн. боргу, 127,70 грн. державного мита, 118 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду у судах.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                 Н.О. Скорик

09.07.2008 р.