Рішення

від 26.08.2011 по справі 16/17-2578-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/17-2578-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2011 р.Справа  № 16/17-2578-2011

Господарський суд Одеської області

У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:          

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ферменова” до закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” про стягнення 22 784,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ферменова” (надалі за текстом –ТОВ „Ферменова”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” (надалі за текстом –ЗАТ „Ізмаїльський винзавод”) про стягнення заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р. товар на суму 21 146 грн., інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1 208,40 грн. та трьох відсотків річних в сумі 281,75 грн., а всього 22 636,15 грн.

В процесі розгляду справи ТОВ „Ферменова” позовні вимоги були уточнені, в результаті чого позивач просив стягнути з ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” заборгованість за поставлений за вищезазначеними накладними товар на суму 21 160 грн., витрат від інфляції в сумі 1 236,02 грн., три відсотки річних в сумі 388,02 грн., а всього 22 784,04 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, до складу яких віднести витрати представника ТОВ „Ферменова” на відрядження для участі у судовому засіданні в сумі 408,11 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання, відзив на позов суду не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення позивача, суд дійшов до наступних висновків.

На підставі видаткових накладних № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р.  ТОВ „Ферменова” було продано ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” сухі активні дріжджі SIHA 4, уп. 10 кг. Арт. 93040100 в загальній кількості 40 кг. на загальну суму 14 000 грн. без ПДВ та поживне середовище SIHA PROFERM H+2, упаковка 10 кг, Арт. 96061100 в загальній кількості 40 кг. на загальну суму 7 800 грн. без ПДВ, а всього на підставі названих накладних було продано товар на загальну суму 26 160,00 грн. з урахуванням ПДВ. Прийняття товару на підставі зазначених видаткових накладних підтверджується підписами повноважного представника ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” на примірнику накладних, які скріплені відповідною печаткою.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Проаналізувавши вищенаведені приписи цивільного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується видатковими накладними № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р.

У відповідності до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця достачити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару відповідачу були виконані належним чином,  що, як вже зазначалося по тексту рішення вище, підтверджується видатковими накладними № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р., за якими  ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” прийняло від ТОВ „Ферменова” визначений у накладних товар на загальну суму 26 160,00 грн. з урахуванням ПДВ, із підписом повноважного представника ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” на примірниках накладних, який скріплений відповідною печаткою.

У зв'язку із нездійсненням відповідачем оплати за придбаний товар, ТОВ „Ферменова” було надіслано на адресу ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” претензію від 15.11.2010р. б/н з вимогою про сплату боргу в сумі 26 160,00 грн. у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії. Надсилання вказаної претензії на адресу ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” підтверджується описом вкладення до рекомендованого листа із відміткою установи зв'язку про перевірку вкладення та відповідним фіскальним чеком установи зв'язку від 18.11.2010р. про внесення оплати за надсилання цінного листа.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак відповідачем прийняти на себе зобов'язання щодо оплати придбаного за видатковими накладними № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р. товару були виконані частково на суму 5 000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ „Ферменова” № 26000711710099 від 17.01.2011р., відкритого у ПАТ „ВТБ Банк” внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 21 160,00 грн., яка до нинішнього часу у добровільному порядку ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” не погашена.

Нездійснення відповідачем повного розрахунку за придбаний товар після пред'явлення відповідної вимоги зумовило звернення позивача до суду із даним позовом, за яким ТОВ „Ферменова” висуваються вимоги про стягнення з ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” непогашеної частини  заборгованості у розмірі 21 160,00 грн., інфляційних витрат в сумі 1236,02 грн. та трьох відсотків річних в сумі 388,02 грн., а всього 22 784,04 грн.

З матеріалів справи не вбачається встановлення строку оплати придбаного відповідачем за видатковими накладними № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р. товару, у зв'язку з чим, як зазначалось вище, позивачем була направлена рекомендованим листом через установи зв'язку відповідна вимога про сплату заборгованості в сумі 26 160 грн., викладена у претензії б/н від 15.11.2010р.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги надсилання на адресу ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” вимоги про сплату заборгованості в сумі 26 160,00 грн., що підтверджується вищезазначеними документами, виданими та перевіреними установою зв'язку, відповідно до ст. 530 ЦК України ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” було зобов'язано оплатити вказану заборгованість протягом семи днів від дня отримання цієї вимоги, однак здійснило лише часткову оплату придбаного товару на суму 5 000 грн., чим порушило прийняті на себе зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, приймаючи до уваги нездійснення ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” погашення заборгованості в сумі 21 160,00 грн. за придбаний на підставі видаткових накладних № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р. товар, незважаючи на пред'явлену вимогу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ „Ферменова” про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 21 160,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань з оплати придбаного на підставі видаткових накладних № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р. товару,  позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України,  здійснено розрахунок суми заборгованості із урахуванням індексу інфляції, яка складає 22 396,02 грн., з яких 1 236,02 грн. є витратами від інфляції.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми витрат від інфляції /а.с 24/ в сумі 1 236,02 грн. за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, господарський суд зазначає наступне. При здійснені цього розрахунку позивачем було допущено низку помилок, а саме: розрахунок здійснений шляхом щомісячного індексування вже проіндексованої на індекс інфляції суми боргу за кожний попередній місяць; при здійснені розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції за січень 2011р. помилково враховано часткове погашення суми боргу, оскільки часткове погашення суми боргу, яке відбулось 17.01.2011р., підлягає індексуванню із застосуванням індексу інфляції за лютий місяць 2011р.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця –червня.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України, розмір інфляційних витрат на суму боргу відповідача протягом періоду з грудня 2010р. по червень 2011р. (момент звернення позивача до суду із даним позовом), з урахуванням часткового погашення заборгованості, повинен становити 1507,63 грн., а саме:

-          за період з грудня 2010р. по січень 2011р.: 26120*1,008*1,01-26120=472,98грн.

-          за період з лютого по червень 2011р.: 21160*1,09*1,014*1,013*1,008*1,004-21160=1034,66 грн.

Однак враховуючи, що суд обмежений правом виходити за межі заявлених позовних вимог, а також приймаючи до уваги, що сплата суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення в силу положень ст. 625 ЦК України є обов'язком боржника у зобов'язанні у випадку пред'явлення такої вимоги кредитором, господарський суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог в зазначеній частині та стягнення з ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” на користь ТОВ „Ферменова” суми інфляційних витрат у нарахованому позивачем розмірі 1 236,02 грн.

Окрім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем станом на 30.06.2011р. нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 388,02 грн. Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань /а.с. 24/, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” трьох відсотків річних в сумі 388,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” перед ТОВ „Ферменова” за поставлений на підставі видаткових накладних № Фер-000090 від 04.10.2010р. та № Фер-000094 від 11.10.2010р. товар на загальну суму 22 784,04 грн., що складається з заборгованості за поставлений товар в розмірі 21 160,00 грн., інфляційних витрат в сумі 1 236,02 грн. та трьох відсотків річних в сумі 388,02 грн., витікає  з умов укладеної між сторонами по справі угоди,  положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене,  відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ТОВ „Ферменова” у повному обсязі на суму 22 784,04 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Ферменова” суму основної заборгованості в розмірі 21 160,00 грн., інфляційні витрати в сумі 1 236,02 грн. та три відсотки річних в сумі 388,02 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Що стосується розподілу судових витрат, до складу яких позивачем було заявлено витрати, пов'язані з відрядженням представника ТОВ „Ферменова” для участі у судових засіданнях, в сумі 408,11 грн. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З приводу визначення поняття „інші витрати, пов'язані з розглядом справи”, господарський суд звертається до п. 29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” та п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якими роз'яснено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК). Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

За переконанням суду, понесені позивачем витрати на відрядження представника для участі у судових засіданнях по даній справі в сумі 408,11 грн., які підтверджуються проїзним документом УП № 063889, фіскальними чеками ПІК „ААЗ ТРЕЙДІНГ КО”, були направлені на реалізацію процесуальних прав ТОВ „Ферменова” при розгляді справи, зокрема права на участь у судових засіданнях, надання господарському суду усних пояснень тощо, а тому, з урахуванням розташування позивача у м. Києві, тобто на значній відстані від господарського суду Одеської області, викладене свідчить про необхідність віднесення названих витрат позивача до судових витрат по даній справі на підставі ст. 44 ГПК України та їх розподілення між сторонами по справі  згідно з приписами ст. 49 ГПК України.

За таких обставин, судові витрати, пов'язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також витрати позивача на відрядження свого представника для участі у судових засіданнях, покладаються на відповідача у зв'язку задоволенням позову згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути  з закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод”  /68610, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагарина, 44, код ЄДРПОУ 00412033, р/р 26004964868602 в ПАТ „Перший Український міжнародний банк”, МФО 328191/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ферменова”  /04050, м. Київ, вул. Артема, 103-А, код ЄДРПОУ 35894909, р/р 26000711710099 в ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767/  суму основної заборгованості в розмірі 21 160,00 грн. /двадцять одна тисяча сто шістдесят грн. 00 коп./, інфляційні витрати в сумі 1 236,02 грн. /одна тисяча двісті тридцять шість грн. 02 коп./, три відсотки річних в сумі 388,02 грн. /триста вісімдесят вісім грн. 02 коп./, витрати на відрядження представника товариства з обмеженою відповідальністю „Ферманова” для участі у судових засіданнях в сумі 408,11 грн. /чотириста вісім грн. 11 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 227,84 грн. /двісті двадцять сім грн. 84 коп./, витрати з оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.  

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.  У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 26.08.2011р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.