Постанова

від 16.08.2011 по справі 2а-8540/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 16 серпня 2011 року           13:07           № 2а-8540/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

 Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

до

 Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Фортуна"

про

 стягнення заборгованості в розмірі 60 238,04грн.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (далі –позивач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Фортуна»(далі –відповідач, ВАТ «АТП «Фортуна») про стягнення заборгованості у розмірі 60 238,04 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

В судові засідання 05 липня, 18 липня, 03 серпня та 16 серпня 2011 року представник позивача не з`являвся, позивач подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

У судові засідання 05 липня, 18 липня та 16 серпня 2011 відповідач не з’явився; належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв’язку з неприбуттям в судове засідання представників сторін та поданням представником позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності, справа відповідно до ч. 6 ст. 71, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ВАТ «АТП «Фортуна»(код за ЄДРПОУ 05514181) зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від  11.07.2011 р. та довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП № 44096/10/29-218 від 26.02.2007 р.

Як платника земельного податку відповідача було взято на облік до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (за місцезнаходженням земельної ділянки).

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку у розмірі 60 238,04  грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданого податкового розрахунку по земельному податку № 2202 від 29.01.2010 року за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земелньому податку у розмірі 171 075,40 грн. (по 14 256,20 грн. за кожен місяць);

- самостійно поданого уточнюючого розрахунку по земельному податку № 25560 від 28.05.2009 року за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно збільшено суму податкового зобов’язання по земельному податку на 3 694,01 грн.;

- самостійно поданого розрахунку по земельному податку № 1846 від 31.01.2011 року за 2011 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку у розмірі 176 593,94 грн. (по 14 716,16 грн. за кожен місяць).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було своєчасно виконано обов’язок по сплаті орендної плати за землю за листопад, грудень 2010 року та за січень, лютий, березень 2011 року.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення податкових зобов’язань по платі за землю за 2010 рік) встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що податкові зобов’язання по сплаті за землю за 2010 рік виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкові зобов’язання по податку за землю за 2010 рік є узгодженими з дня подання відповідних податкових розрахунків. При цьому, податкові зобов’язання, самостійно визначені в податкових розрахунках, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають (п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки вищевказані суми податкових зобов’язань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобов’язань набули статусу податкового боргу.

Податкові зобов’язання по земельному податку за 2011 рік виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, тому правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Відповідно п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п. 57.3 ст. 57 та п. 58 ст. 58 Податкового кодексу України податкові зобов’язання за податковою декларацією від 31.01.2011 р. № 1846 є узгодженими у день подання вказаної декларації.

Підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дає визначення, що податковий борг –це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Таким чином, грошові зобов’язання по платі за землю за січень, лютий  2011 року, які були самостійно узгоджені відповідачем, та не були погашені протягом граничного строку, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, вони визнаються податковим боргом.

Крім того, у зв’язку із порушенням строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, відповідачу було нараховано пеню у розмірі 109,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи податкові зобов’язання по платі за землю були погашені відповідачем частково –у розмірі 13 444 грн. 68 коп. за рахунок існуючої переплати.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу № 1/1413 від 31.12.2010 року.

Податкова вимога була направлена поштою відповідачу та вручена йому 04.02.2011 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача становить 60 238,04 гривень (14 716,16 грн. + 14 716,16 грн. + 14 716,16 грн. + 14 716,16 грн. +14 716,16 грн. + 101,92 грн. –13 444,68 грн. = 60 238,04 грн.).

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 60 238,04 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Фортуна» (код ЄДРПОУ 05514181, адреса: 03022, м. Київ, вул. Жуковського, 20) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 60 238,04 гривень (шістдесят тисяч двісті тридцять вісім грн. 04 коп.) на рахунок № 31117029700002 в УДК у м. Києві, МФО 820019, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                О.В. Патратій