Рішення

від 15.08.2011 по справі 10/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/306

15.08.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-Логістікс»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-Компанія»

про стягнення 17 444,99 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники сторін:

від позивача:     не з'явились;                                 

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос-Логістікс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-Компанія»про стягнення грошових коштів в сумі 17 444,99 грн. з них основного боргу –15 632,78 грн., пені –910,89 грн., втрат від інфляції –713,23 грн. та 3% річних –188,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 1/03/10-3 від 1 травня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові  засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8.06.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 28.07.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 року за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 15.08.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

1 травня 2010 року між позивачем (надалі – Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту –Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір купівлі-продажу № 1/03/10-3 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.2. якого Продавець передає, а Покупець купує продукцію та здійснює оплату на умовах встановлених Договором.

Позивач зазначає, що Продавець передавав Покупцю товар, однак, Отримувач, в повному обсязі за товар не розрахувався внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором.

Позивач вказує, що 27 вересня 2010 року між сторонам було укладено додаткову угоду № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до умов якої сторони погодили, що заборгованість Покупця перед Продавцем за Договором становить  - 23 232,61 грн.

Позичав стверджує, а відповідачем не спростовано, що станом на липень 2011 року заборгованість Покупця перед Продавцем становить –15 632,78 грн., що підтверджується довідкою від 19.07.2011р. (копія міститься в матеріалах справи).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  оплатити   товар  за  ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу, а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що Продавець передає, а Покупець купує продукцію та здійснює оплату на умовах встановлених Договором.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити Покупцю вартість конкретної поставки товару Продавець, який замовлено Покупцем не пізніше чим через 30 календарних днів від дати отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, лише частково оплатив вартість поставленого позивачем товару, що підтверджується платіжними дорученнями (копії містяться в матеріалах справи).

27 вересня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору з умов якої вбачається, що заборгованість Покупця перед Продавцем за Договором на суму –22 232,61 грн.  

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Покупець за поставлений йому Продавцем товар не розрахувався та боргу за Договором, незважаючи на укладення додаткової угоди до Договору з умовою про розстрочення платежу, в повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим має заборгованість за Договором в розмірі –15 632,78 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів про оплату товару на більшу суму аніж вказано позивачем в заяві, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором в розмірі - 15 632,78 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.6. Договору поставки встановлено, що у разі невчасної або неповної оплати за товар в термін, вказаний в Договорі, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки платежу, від суми несплаченого боргу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати товару, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня в розмірі –910,89 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, втрат від інфляції  в сумі –713,23 грн. та 3% річних –188,09 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 410,44 грн. (174,44 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-Компанія»(ідентифікаційний код: 37001633, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-Логістікс»(ідентифікаційний код: 35628371, адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Рад. України, буд. 41-А) грошові кошти: основного боргу –15 632,78 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні 78 копійок), пені –910,89 грн. (дев'ятсот десять гривень 89 копійок), втрат від інфляції –713,23 грн. (сімсот тринадцять гривень 23 копійки), 3% річних –188,09 грн. (сто вісімдесят вісім гривень 09 копійок) та судові витрати в сумі –410,44 грн. (чотириста десять гривень 44 копійки). Видати наказ.  

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    О.В. Котков

                    Дата підписання повного тексту рішення  22.08.2011р.