Рішення

від 11.08.2011 по справі 3/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/165

11.08.11

За позовом   Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

                      нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Даял Лтд»

Про                стягнення 231 590,55 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1. –по дов. № 11 від 10.01.2011  

Від відповідача      ОСОБА_2. –по дов. № б/н від 19.07.2011

                                ОСОБА_3. –по дов. № б/н від 28.07.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даял Лтд»98 827,00 грн. основного боргу по орендній платі, 8 440,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 2 539,01 грн., а також 121 784,08 грн. неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 242 від 01.03.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/165 та призначено її до розгляду на 21.07.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 21.07.2011 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. У відповідності до договору оренди нежитлового фонду відповідач орендував 93,6 кв. м. нежитлових приміщень в будинку № 57 по Харківському шосе в м. Києві. Відповідно до пункту 1 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Умовами вказаного договору, а саме п. 9.1. було передбачено що він діє з 01.03.2008 і до 01.09.2009. Пункт 9.4 вказаного договору вказує, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. На підставі вищенаведеного, 30.09.2009 відповідач направив на адресу Дарницької РДА заяву з проханням припинити дію вказаного договору оренди нерухомого майна, відповідно до чого 01.03.2010 розпорядженням Дарницької РДА № 124, від 01.03.2010 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень»було припинено дію вказаного договору оренди нежитлового приміщення з 01.09.2009. Відповідно до положень ст. 598 ЦК України, зобов‘язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Таким чином з 01.09.2009 між відповідачем та позивачем по справі відсутні будь які правовідносини щодо нежитлових приміщень розташованих в будинку № 57 по Харківському шосе в м. Києві, так як дія вказаного договору оренди нежитлового приміщення припинена. Зазначає, що на момент припинення дії договору у відповідача не було заборгованості по оплаті орендних платежів. Крім того, зазначає, що з моменту припинення дії вказаного договору оренди № 242 від 01.03.2008 відповідач уклав з позивачем новий договір оренди на частину вказаних нежитлових приміщень, частину вказаного нежитлового приміщення було продано згідно договору купівлі-продажу третій особі, тому стає незрозумілим про яке саме неповернення приміщень йде мова в позові. Вважає, що посилання позивача на п.2 ст. 785 ЦК України є некоректним ще і в зв'язку з тим, що приміщення, про які йдеться у позовній заяві є місцями загального користування, які використовуються всіма орендарями та власниками будинку № 57 по Харківському шосе. Щодо підписання акту приймання-передачі нежитлових приміщень, пояснює, що відповідач неодноразово вимагав у позивача надати акт приймання-передачі нерухомого майна, але так і не дочекавшись вказаних актів, відповідач сам надіслав на адресу позивача акти приймання-передачі нежитлових приміщень з підписом підприємства для їх затвердження. До того ж частина вказаних нежитлових приміщень, які орендував відповідач згідно договору оренди була приватизована іншими орендарями, але не була виключена з загальної площі орендованої нашим підприємство згідно договору оренди № 242.

В судовому засіданні 21.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.07.2011.

Позивачем до відділу діловодства суду 26.07.2011 подано пояснення в яких зазначає наступне. Згідно з п. 9.5 договору дія останнього припиняється внаслідок, закінчення строку, на який його було укладено та невиконанням істотних умов договору або порушенням його. Відповідно до п. 4.15 договору орендар після припинення дії договору оренди зобов‘язаний передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. Позивач звернувся до відповідача листом від 21.09.2009 вих. № 380 з вимогою сплатити заборгованість за договором, виконати обов'язки наймача у разі припинення договору найму (ст. 785 ЦК України) та попереджаючи про те, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відповідно до п. 7.3. розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 01.03.2010 № 124 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень»було припинено договір оренди з TOB «Даял ЛТД»у зв‘язку із закінченням його строку, з 01.09.2009 та зобов‘язано позивача провести остаточні розрахунки за Договором та прийняти приміщення в установленому Законом порядку. У зв‘язку із зазначеним вище, позивач повторно повідомив відповідача листом від 23.03.2010 вих. № 120 про обов‘язок орендаря щодо повернення орендованого майна орендодавцю з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі та попередив про те, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (за фактичне використання займаних приміщень). Відповідач до сьогодні не передав орендоване нежитлове приміщення по акту приймання-передачі орендодавцю, представника для підписання акту приймання-передачі до позивача не направляв. Тобто, TOB «Даял ЛТД»був належним чином повідомлений про закінчення строку дії договору, проте обов‘язку щодо повернення за актом приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення не виконав. Отже, нашим підприємством цілком правомірно та у відповідності до законодавства України було нараховано відповідачу орендну плату (п. 3.5. договору) та неустойку за користування річчю за час прострочення повернення орендованого майна (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Позивачем до відділу діловодства суду 28.07.2011 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 106 698,76 грн. основного боргу по орендній платі, 8 440,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 2 539,01 грн., а також 121 784,08 грн. неустойки.

Відповідачем в судовому засіданні 28.07.2011 подано доповнення до відзиву, в якому додатково зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі : закінчення строку, на який його було укладено та приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря). Як зазначав відповідач раніше  частина вказаного нежитлового приміщення, яке орендувалося відповідачем була приватизована третіми особами. Таким чином вказане нежитлове приміщення все ж таки було повернуто позивачеві, так як позивач вільно володів, користувався та розпоряджався вказаним нежитловим приміщенням. Крім того, в додатках до позовної заяви містяться докази, які надавалися самим позивачем, а саме, експлікація до поверхових планів внутрішніх площ нежитлових приміщень по вул. Харківське шосе, 57, відповідно до якого загальна площа орендованих нашим підприємством площ становить 41,5 кв. м., а не 96,3 кв. м. як вказано в позовній заяві, таким чином позивач вводить в оману як відповідача так і суд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/165 від 28.07.2011, в зв‘язку з необхідністю витребування додаткових пояснень від директора позивача, розгляд справи було відкладено на 09.08.2011.

Позивачем до відділу діловодства суду 03.08.2011 подані письмові пояснення директора, в яких зазначається, що позивач на момент укладення договору оренди № 242 від 01.03.2008 не міг знати про договір купівлі-продажу № 66/П від 17.12.2003, оскільки Приватне підприємство «Клуб перукарів ім. А.Ямпольського»не повідомляв директора та він не міг уявити, що можуть бути приватизовані місця загального користування, бо за Законами України це є неможливим, а отже договір № 242 від 01.03.2008 був укладеним відповідно до чинного законодавства України. Зазначає, що не погоджується з твердженнями суду щодо того, що було приватизовано 46,2 кв. м. є саме місця загального користування, оскільки в п. 1.1. договору купівлі-продажу від 17.12.2003 зазначено, що відчужується лише частина МЗК 2-го поверху: V пл. –6,1 кв. м. (загальна площа МЗК –29,3 кв. м.) приміщення ХІ пл. –4 кв. м. (загальна площа МЗК –15 кв. м.), а отже всього було приватизовано місць загального користування площею 10,1 кв. м. що стосується е підписаних з обох сторін експлікації до поверхових планів за договором, то після того, як директор дізнався з листа відповідача від 09.06.2010 № 26 про те, що можливо є і інші власники місць загального користування директором було запропоновано відповідачу зменшити площу до договору та зробити перерахунок, проте відповідач не погодився. Саме тому орендна плата нараховувалась за нежитлові приміщення 93,6 кв. м.

Представником відповідача в судовому засіданні 09.08.2011 подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості узгодження площ нежитлових приміщень та сум орендної плати.

В судовому засіданні 09.08.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.08.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 11.08.2011 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує частково та погоджується про стягнення з відповідача 35 419,66 грн. боргу. При цьому зазначає, що після проведення звіряння площ нежитлових приміщень, які використовувалися нашим товариством за договором № 242 було виявлено, що використовувана відповідачем площа нежитлових приміщень становить всього 30,9 кв. м., замість 93,6 кв. м., як вказано в договорі оренди № 242 від 01.03.2008. Виходячи з чого, сума заборгованості, яку мав нарахувати позивач, з моменту припинення дії договору оренди до моменту підписання акту приймання передачі нежитлових приміщень повинна складати 35 419,66 грн. замість 106 698,76 грн. Така ситуація виникла в зв‘язку з тим, що з моменту припинення дії вказаного договору оренди (№ 242 від 01.03.2008) відповідач уклав з позивачем новий договір оренди частини нежитлових приміщень, відповідно до якого саме відповідач орендував у позивача 6,8 кв. м., частину вказаного нежитлового приміщення було продано згідно договору купівлі-продажу третій особі, а саме, було відчужено 46,2 кв. м., частина приміщення знаходиться в користуванні іншої особи, тому в користуванні TOB «Даял ЛТД»знаходилося тільки 30,9 кв. м. вважає позовні вимоги про стягнення неустойки необґрунтованими та доведеними, оскільки на думку відповідача саме позивач не виконує свого зобов‘язання прийняти об‘єкт оренди після припинення договору, в зв‘язку з тим, що вважає обов‘язком позивача прийняти об‘єкт оренди, представники якого жодного разу не з‘явились до відповідача та не надали акт для підпису. Інші вимоги також вважає необґрунтованими та надуманими тому в їх задоволенні просить відмовити.

В судовому засідання 11.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2008 між Комунальним підприємством  «Дирекція з управління  та  обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даял ЛТД»(орендар) було укладено договір         № 242 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (об‘єкт оренди) за адресою м. Київ, Харківське шосе, 57 під приміщення загального користування.

Згідно п. 2.1. договору об‘єктом оренди є приміщення загальною площею 93,6 кв. м. на І та ІІ поверхах.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору  не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди з жовтня 2009 року по липень 2011 року, в зв‘язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі  106 698,76 грн.  та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані збитки від  зміни індексу інфляції в розмірі 8 440,47 грн. та 3% річних в сумі 2 539,01 грн. Крім того, відповідач своєчасно не повернув приміщення орендодавцю після закінчення строку дії договору, тому на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідач має спалити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 121 784,08 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі орендованого приміщення від 01.03.2008 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою м. Київ, Харківське шосе, 57 загальною площею 93,6 кв. м. приміщення загального користування.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 01.03.2008 до 01.09.2009.

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 380 від 21.09.2009 (надісланий на адресу відповідача 21.09.2009, що підтверджується поштовою квитанцією № 8119 та списком відправлення листів) повідомив відповідача про те, що строк дії договору закінчився 01.09.2009 та зазначив, що для подовження дії договору слід звертатись з письмовою заявою в дозвільний відділ Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.

Відповідач 30.09.2010 звернувся із заявою до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації з проханням припинити дію договору № 242 від 01.03.2008.

Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 124 від 01.03.2010 дозволено позивачу припинити у зв‘язку з закінченням строку договору договірні відносини з орендарем –відповідачем у справі щодо орендованого нежитлового приміщення за адресою Харківське шосе, 57 з 01.09.2009 (п. 7.3.).

Таким чином, договір припинив свою дію 01.09.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2003 між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Приватним підприємством «Клуб перукарів А.Ямпольського»укладений договір купівлі-продажу орендованого Приватним підприємством «Клуб перукарів А.Ямпольського»нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 57 (в літері А) площею 46,20 кв. м. Відчужувалось нежиле приміщення № 5 ІІ поверху загальною площею 36,1 кв. м., частина МЗК (місць загального користування) ІІ-го поверху : V пл. –6,1 кв. м. (загальна площа МЗК –29,3 кв. м.), приміщення ХІ пл. – 4 кв. м. (загальна площа МЗК –15 кв. м.),

В червні 2004 року на вказане приміщення Київськім міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна Приватному підприємству «Клуб перукарів А.Ямпольського»видане Реєстраційне посвідчення, про що здійснено запис в реєстрову книгу № 48п-91 за реєстровим № 4965п.

Незважаючи на викладене 01.03.2008 позивач у даній справі, у відповідності до договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва передає в оренду відповідачу приміщення загальної площею 93,6 кв. м за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 57.

Викопійовка з поповерхового плану окремо розташованої нежитлової  будівлі за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 57 (додана позивачем до позовної заяви) свідчить про те, що на час укладання між позивачем та відповідачем договору оренди № 242 від 01.03.2008, частина приміщень місць загального користування (10,1 кв. м.) вибула з комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва.

Стаття 761 Цивільного кодексу України визначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

09.09.2010 Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження, згідно п. 3.3. якого позивачу дозволено укласти договір оренди з відповідачем з 01.09.2010 до 01.09.2011.

На підставі вищезазначеного розпорядження між сторонами було укладено договір № 708 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва, об‘єктом оренди якого є приміщення за адресою м. Київ, Харківське шосе, 57 загальною площею 6,8 кв. м.

01.09.2010 за актом прийому-передачі позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою м. Київ, Харківське шосе, 57 загальною площею 6,8 кв. м. для використання під роздрібну торгівлю.

Таким чином з 01.09.2010 відсутні підстави для повернення відповідачем приміщення площею 6,8 кв. м.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору сторонами визначено, що за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснений на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району м. Києва, затвердженої рішенням Дарницької районної у місті Києві ради № 13 від 19.12.2007 та на дату підписання договору становить 31,59 грн. за 1 кв. м.. що в цілому складає 2 956,82 грн.

Згідно п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

З додатку № 1, який розрахунком орендної плати вбачається, що орендна плата без ПДВ розрахована наступним чином:

20,00 грн. х 93,6 кв. м. (орендована площа) х 1,3 (підвищуючий коефіцієнт) х 1,215 (індекс інфляції з дати проведення експертної оцінки) = 2 956,82 грн., разом з ПДВ –3 548,18 грн.

За розрахунками суду з урахуванням даної формули за фактично орендовану відповідачем площу 83,5 кв. м. орендна плата разом з ПДВ становить 3 165,31 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позивачем нараховано борг по орендній платі в розмірі 106 698,76 грн. за період з жовтня 2009 року по 15.07.2011.

Проте суд не погоджується з даними розрахунками, оскільки орендна плата неправомірно нарахована за користування приміщеннями площею 93,6 кв. м., тоді як станом на момент укладення договору приміщення площею 10,1 кв. м. не перебувало у комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва, а з 09.09.2010 відповідач правомірно користується приміщенням площею 6,8 кв. м. на підставі іншого окремого договору  оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

З урахуванням даних умов договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції, за розрахунками суду, враховуючи фактичну площу користування приміщенням (83,5 кв. м.), орендна плата за жовтень 2009 року складає 3 887,00 грн., за листопад 2009 року –3 929,76 грн., за грудень 2009 року –3 965,13 грн., за січень 2010 року –4 036,50 грн., за лютий 2010 року –4 113,19 грн., за березень 2010 року -  4 150,21 грн., за квітень 2010 року –4 137,76 грн., за травень 2010 року –4 112,93 грн., за червень 2010 року –4 096,48 грн., за липень 2010 року –4 088,29 грн., за серпень 2010 року –4 137,35 грн., за вісім днів вересня 2010 року –1 135,56 грн., загалом 45 790,16 грн.

За розрахунками суду за фактичне користування приміщенням площею 76,7 кв. м. орендна плата становить за вересень 2010 року –3 266,16 грн. та відповідно за період з 09.09.2010 по 30.09.2010 складає 2 504,05 грн., за жовтень 2010 року –2 516,57 грн., за листопад 2010 року –2 524,12 грн., за грудень 2010 року –2 544,31 грн., за січень 2011 року –2 569,75 грн., за лютий 2011 року –2 592,88 грн., за березень 2011 року –2 629,18 грн., за квітень 2011 року – 2 663,36 грн., за травень 2011 року –2 684,67 грн., за червень 2011 року –2 695,41 грн., за липень 2011 року –2 660,37 грн. відповідно за 15 днів липня 2011 року –1 287,27 грн., загалом 27 211,57 грн.

Таким чином за спірний період борг відповідача по орендній платі складає 73 001,73 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцю.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата, відповідно до п. 3.6. договору сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідач в порушення умов договору свого обов‘язку орендаря повністю не виконав в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення за період з жовтня 2009 року по 15.07.2011, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 73 001,73 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 73 001,73 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  8 440,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних –2 539,01 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд з розрахунком позивача в частині нарахування збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних не погоджується, оскільки позивач їх нарахував на помилковий розмір боргу по орендній платі та початком нарахування визначає перше число кожного місяця тоді як за умовами договору строк оплати встановлений до 15 числа кожного місяця.

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції та розмір 3% річних нараховані на визначені судом розміри орендної плати у період з 15 числа кожного місяця (строк оплати) по 01.06.2011 (дата визначена позивачем) становить 7 096,56 грн. та відповідно 1 883,90 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7 096,56 грн. збитків від індексу інфляції та 1 883,90 грн. 3% річних. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача  1 343,91 грн. збитків від індексу інфляції та 655,10 грн. слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Стосовно позовних вимог по стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення майна в розмірі 121 784,08 грн. слід зазначити наступне

Позивач нараховує неустойку в розмірі 121 784,08 грн. у період з червня 2010 року по травень 2011 року за несвоєчасне повернення приміщення площею 93,6 кв. м., що як зазначалось судом вище є неправомірним.

Відповідно до п. 4.15. договору орендар після припинення дії договору оренди зобов‘язаний передати майно по акту приймання –передачі орендодавцю.

У п. 7.5. договору також йде мова про обов‘язок орендаря у разі закінчення строку дії договору повернути об‘єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов‘язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Належних доказів того, що станом на 15.05.2011 відповідач повернув позивачу об‘єкт оренди площею 76,7 кв. м. (93,6 кв. м. –10,1 кв. м. (приватизована площа) –6,8 кв. м. (орендована площа за договором № 708 від 09.09.2010) = 76,7 кв. м.) не подано.

За розрахунками суду з урахуванням визначених судом розмірів орендної плати розмір неустойки за період з червня 2010 року по травень 2011 року за неповернення приміщення складає 73 373,14 грн. (36 686,57 грн. х 2).

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі  73 373,14 грн. грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 48 410,94 грн. в позові слід відмовити як неправомірно нараховані.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даял Лтд»(м. Київ, вул. Ялтинська, 20/18, код ЄДРПОУ 21507022) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) 73 001 (сімдесят три тисячі одну) грн. 73 коп. боргу по орендній платі, 73 373 (сімдесят три тисячі триста сімдесят три) грн. 14 коп. неустойки, 7 096 (сім тисяч дев‘яносто шість) грн. 56 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 1 883 (одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн. 90 коп., 1 553 (одну тисячу п‘ятсот п‘ятдесят три) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та  153 (сто п‘ятдесят три) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 19.08.2011.