Рішення

від 22.08.2011 по справі 51/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/230

22.08.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська алкогольна компанія «Кристал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»      

про стягнення 108 730,85 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача:не з"явилися

від відповідача: не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Українська алкогольна компанія «Кристал»звернулось до суду з позовом до ТОВ «Торговий дім «Максимум» про стягнення 84 762,24 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 5 944,12 грн. пені, 15 369,40 грн. штрафу та 2 655,09 грн. 3% річних за користування грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 12/1 від 12.04.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з'явилися.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду у даній справі отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 01.07.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2010 р. між ТОВ «Українська алкогольна компанія «Кристал»(далі -  постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Максимум» (далі –покупець) укладено договір поставки № 12/1 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 12/1 від 12.04.2010 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Розділом 1 договору сторонами погоджено предмет останнього, відповідно до якого по цьому договору постачальник зобов'язався здійснити поставку товару покупцю згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору). Товаром по цьому договору є алкогольні напої (п. 1.2 договору).

Відпускна ціна на товар по асортименту зазначається у специфікації, підписаній уповноваженими представниками сторін, що є невід'ємною частиною договору (п. 5.1 договору). Загальна сума договору складається із сукупності товару, відвантаженого на його виконання (п. 5.2 договору).

Судом встановлено, що сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, якою погоджено найменування, асортимент та ціну товару.

Відповідно до п. 10.1 договору останній вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010 року. У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити даний договір за 30 днів до його закінчення, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про розірвання або зміну договору поставки № 12/1 від 12.04.2010 р. протягом 30 днів до 31.12.2010 р., тому такий визнається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання якого позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на суму 108 924,70 грн. за видатковою накладною від 14.04.2010 р., копія якої долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянутий у судовому засіданні.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець оплачує товару на умовах відстрочки платежу тридцять календарних днів з дати отримання товару покупцем, зазначеній у видатковій накладній постачальника. Покупець вважається таким, що здійснив свої зобов'язання з оплати за поставлений товару з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 6.2 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

З банківської виписки, доданої до справи, вбачається, що на рахунок ТОВ «Українська алкогольна компанія «Кристал»від ТОВ «Торговий дім «Максимум» надійшло 20.05.2010 р. 6 000,00 грн.

Як стверджував позивач, відповідачем було здійснено повернення позивачу товару на суму 26 077,70 грн., доказів протилежного до суду не надано.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»утворилась заборгованість в розмірі 76 847,00 грн., є документально підтвердженою та відповідачем не спростованою.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № 12/1 від       12.04.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 76 847,00 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 12/1 від 12.04.2010 р. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 76 847,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В межах розгляду даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення  з відповідача 5 944,12 грн. пені, нарахованої за період з 01.12.2010 р. по 01.06.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пусток 9.2.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за товар по видатковій накладній покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлено в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

З зазначеного слідує, що частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК. Вказана позиція викладена зокрема у Постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2008 (справа                      № 25/335), а про необхідність здійснення нарахування пені протягом шести місяців саме з дня коли зобов'язання мало бути виконане зазначається у численних Постановах Вищого господарського суду України, доступ до яких є відкритим, такі вміщені зокрема в Інформаційній системі «Ліга», в тому числі постанови від 24.06.2008 справа № 15/360-07, від 02.02.2006 справа № 26/70-15/281, від 10.08.2006 справа № 9/269-04, від 21.01.2008 справа № 36/160, від 18.02.2008 справа № 6/288, від 24.01.2008 справа № 17/5, Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2007 № 36/241-3/396(241/9-04) справу в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення пені скасовано і в цій частині направлено на новий розгляд із вказівкою, що господарським судам необхідно було дати оцінку нормам ЦК України і ГК України та врахувати, що початком нарахування пені та початком перебігу строку позовної давності по стягненню пені є 1 січня 2004 року (дата на яку закінчився строк по виконанню зобов'язання).  

Враховуючи що, строк виконання зобов'язань за договором настав 14.05.2010 р., суд доходить до висновку, що строк нарахування пені припинився 14.11.2010 р., тому пеня нарахована позивачем за період прострочення виконання зобов'язань з 01.12.2010 р. по 01.06.2011 р. не може бути стягнута з відповідача.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції,  наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних, розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська алкогольна компанія «Кристал»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, б. 26, код 36147878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська алкогольна компанія «Кристал»(66300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. 50 Років Жовтня, б. 188, код 33756985) 84 762 (вісімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 24 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 2 655 (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 09 коп. трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн. 17 коп. державного мита та 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:  29.08.2011 р.