Рішення

від 06.09.2011 по справі 18/2089/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2089/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        06.09.2011 р.                                                                      Справа №18/2089/11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром - Донбас",              пр. Партизанський 1, м. Донецьк, 83009

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро", вул. Леніна 78, м. Гадяч, Гадяцький район,  Полтавська область, 37340

про стягнення грошових коштів в сумі 1 975 735,71 грн.

                                        Суддя  Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гнідаш С.О.

від відповідача:  Сергієнко В.І.

В судовому засіданні 06.09.2011 року представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром - Донбас"  суми основного боргу  1 504 88,54грн., пені -      245 359,90грн.,  3% річних - 46 878,31грн. та інфляційних в розмірі 178 608,96грн.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач проти наявності суми основного боргу не заперечував, повідомив суду про часткову оплату суми основного боргу в розмірі 900 000грн.; проти задоволення вимог в частині стягнення штрафних санкцій заперечував, вважає їх нарахування безпідставним оскільки строк виконання обов'язку не визначений, та з інших  підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача підтвердив часткову оплату боргу  відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01 липня 2010 року ТОВ «Агропром-Донбас (позивач) поставив товар - засоби захисту рослин на суму 1 504 888 грн. 54 коп., а ТОВ «Стандарт-Агро»(відповідач)  прийняв вказаний товар на суму 1 504 888 грн. 54 коп. Даний факт підтверджується   довіреністю на отримання товару № 231 від 01.07.2010 року, видатковою накладною № 103 від 01.07.2010 року, актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2011 року (арк. справи 12-15).

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони  мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається  вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини,  які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному   посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

     Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

    З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд   встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

 Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки  виникають  вже  в  момент досягнення  ними  угоди  за  всіма  істотними умовами.  Отже,  змістом договору  купівлі  продажу є ті  умови,  з  приводу яких сторони досягли згоди.

      Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

    Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Оплату за поставлений товар відповідач не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом. Також позивач просить суд стягнути з відповідача   245 359,90грн. пені,  3% річних - 46 878,31грн. та інфляційні в розмірі 178 608,96грн.

    Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

      Отже позивач правомірно нарахував річні та інфляційні.

   Після порушення провадження у справі відповідач за  платіжними дорученнями  № 128 від 01.08.2011 року, № 86 від 25.07.2011 року,  № 87 від 26.07.2011 року,  № 159 від 08.08.2011 року, №264 від 05.09.2011 року, № 165 від 10.08.2011 року, №117 від 12.08.2011 року, № 171 від 15.08.2011 року, № 180 від 01.09.2011 року сплатив позивачу 900 000 грн. в рахунок погашення  заборгованості за отриманий товар. В цій частині позову відсутній предмет спору і провадження у справі підлягає припиненню. Але оскільки сплата відбулася після порушення провадження у справі, то судові витрати в цій частині позову покладаються на відповідача.

Стосовно стягнення пені суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання  вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

         Оскільки сторони письмово не погодили нарахування пені, її розмір не визначили, то суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

       Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

      Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

      Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті  ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 604888,54 грн. (1 504 888,54 грн. - 900 000 грн.) інфляційних та річних є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

        Стосовно стягнення 150 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката,  понесених позивачем, суд враховує наступне.

       Статтею 44  Господарського  процесуального  кодексу   України   передбачено,  що  до  складу  судових витрат входить оплата послуг адвоката.  В контексті цієї норми, судові витрати за участь  адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались,  та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.      Відповідно до частини третьої  статті  48  ГПК витрати,  що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому   Законом    України    "Про    адвокатуру".  Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

       Судом перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи., а тому суд, враховуючи складність спору, конкретні обставини справи, дійшов висновку, що сума 150 000 грн. є завищеною та необґрунтовано великою. Враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

      Стосовно заперечень відповідача щодо ненастання строку оплати, суд виходить з наступного.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати. Отже, оскільки сторонами не встановлено іншого, то обов'язок  оплатити товар виник у відповідача після прийняття товару, т.я. пред'явлення додатково вимог про оплату законом не передбачено. Дана правова позиція викладена і у постановах ВГСУ від 27.04.2011 року у справі № 16/132, від 06.07.2011 року у справі №  28/94, від 02.02.2011 року у справі № 12/16 та ін.

Інші заперечення відповідача  необгрунтованими, доказами не підтверджені, не спростовують правомірності позовних вимог, а тому судом відхиляються.

На підставі матеріалів справи та керуючись  33,43,49,82-85  ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Агро»(вул. Леніна, 78, м. Гадяч, Гадячський р-н., Полтавська обл., 37340,  код ЄДРПОУ33268530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром - Донбас" ( пр. Партизанський 1, м. Донецьк, 83009, ідентифікаційний код 36935605)  604888,54 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 46 878,31грн.,   інфляційних нарахувань в розмірі 178 608,96грн., 10 000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 17303,76 грн. витрат по сплаті державного мита та 206,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог - відмовити в задоволенні.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

повне рішення складено 08.09.2011 року