Рішення

від 08.09.2011 по справі 5021/1757/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.11

          Справа № 5021/1757/2011.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми      

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав», м. Суми   

про стягнення 5323 грн. 41 коп.            

                                                                                                        Суддя    С.В.  ЗАЄЦЬ

                                                             При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

від позивача – Пилипенко О.В.

від відповідача – не прибув

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 5323 грн. 41 коп., а також  просить суд стягнути з відповідача 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      У дане судове засідання представник позивача подав клопотання (вхідний номер 13501 від 08.09.2011р.), в якому зазначає про допущення позивачем при складанні позовної заяви помилки в назві відповідача, у зв`язку з чим просить суд змінити назву відповідача з приватного підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю.  

       Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження по справі від 01.08.2011р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 18.08.2011р. та від 29.08.2011р. направлялись відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 40030, м. Суми, вул. Воскресенська, будинок 15. Ухвала про порушення провадження по справі від 01.08.2011р. повернулась до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться». Ухвали господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи від 18.08.2011р. та від 29.08.2011р. до суду не повернулись.

      Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

     18.08.2011р. господарським судом Сумської області було здійснено електронний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за ідентифікаційним кодом юридичної особи з метою з`ясування місцезнаходження відповідача, оскільки ухвала про порушення провадження по справі, яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знаходиться». У спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с. 65) вказано, що відповідач має назву Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярослав».

      Крім того, у дане судове засідання представник позивача подав клопотання (вхідний номер 13501 від 08.09.2011р.), в якому зазначає про допущення позивачем при складанні позовної заяви помилки в назві відповідача, у зв`язку з чим просить суд змінити назву відповідача з приватного підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю.  

      Таким чином, враховуючи зміну назви відповідача, суд вважає подане представником позивача клопотання (вхідний номер 13501 від 08.09.2011р.) обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

        Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з жовтня 2006 року по лютий 2010 рік були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії.

      Факт поставки теплової енергії відповідачу підтверджується Актами прийому – передачі теплової енергії та рахунками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 22-59), а також відомостями звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2006р. по 30.04.2008р. та за період з 01.10.2009р. по 17.05.2011р. (а.с. 10,11).  

      Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати за поставлену теплову енергію не виконав, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлену теплову енергію склала 5323 грн. 41 коп.

  Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

  Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

  Таким чином, зобов'язання відповідача в умовах неукладеного договору на теплопостачання виникає на підставі дії законів, що перелічені вище. А неукладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

  Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та за нормами, затвердженими в установленому законом порядку.

   Позивач зазначає, що розмір плати за послуги з опалення приміщення відповідача по вулиці Воскресенська, 15 визначений позивачем згідно вимог п. 21 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630, з розрахунку за 1 кв. м. опалювальної площі та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно з чинним законодавством України.

  Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р., розрахунковим періодом є календарний місяць, плата за послуги повинна вноситись споживачем не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

  Пунктом 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів споживання на підставі платіжного документа.

   Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок укладання договору покладено на споживача.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

У відповідача виникло зобов'язання перед ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі застосування ч. 1 ст. 11 ЦК України, де вказано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Оскільки ТОВ «Сумитеплоенерго» (позивач) отримав в оренду цілісний майновий комплекс з виробництва та транспортування теплової енергії, був визнаний надавачем певних житлово-комунальних послуг, займав монопольне становище - він був зобов'язаний надавати позивачеві послуги з теплопостачання, незалежно від укладання останнім договору (п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг). Законодавством з надання послуг теплопостачання не передбачено право виконавця відключити споживача від мережі теплопостачання за не укладання договору. Тим більше відповідач ніяким чином не відмовлявся від отримання надаваємих послуг теплопостачання і не висував будь-яких претензій щодо якості цих послуг.

        Крім того, ст. 181 ГК України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Оскільки відповідач отримав послуги з теплопостачання, а повернути їх неможливо, то з аналогією застосування ч. 2 ст. 1213 ЦК України відповідно  до ч. 1 ст. 8 ЦК України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви.

       Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

     Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

     Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

     Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм, а саме допустив прострочення виконання грошового зобов’язання.

     Таким чином, на підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5323 грн. 41 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.   

       Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

       Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України,   суд, -

                                                    В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослав» (40030, м. Суми, вул. Воскресенська, будинок 15, код 23640995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) 5 323 грн. 41 коп. боргу, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ                                                                                                        С.В.  ЗАЄЦЬ

Повне рішення складене 09.09.2011р.