Постанова

від 13.10.2006 по справі 20-5/188

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/188

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 12 жовтня 2006 року  

Справа № 20-5/188

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Мартинюк Олени Олександрівни, довіреність №  2/127   від 12.01.06,  Відкрите акціонерне товариство "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького";

відповідача: не з'явився, Севастопольський інститут інженерно-екологічних і геоінформаційних досліджень "СІНЕКО";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 11.09.2006 у справі №20-5/188

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (вул. Новікова, 11,Севастополь,99042)

до           Севастопольського інституту інженерно-екологічних і геоінформаційних досліджень "СІНЕКО" (вул. Леніна, 28,Севастополь,99011)

про стягнення заборгованості в сумі 2400,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, відкрите акціонерне товариство "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача, Севастопольського інституту інженерно-екологічних і геоінформаційних досліджень "СІНЕКО" про стягнення заборгованості за договором № 01/2002/12/2 від 18.02.2002 про розробку розділів оцінки впливу на навколишнє середовище до технологічних процесів гідровидалення і складування шламу у відпрацьованому Західно –Кадиковському кар'єрі і відпрацьованому Західно - Балаклавському кар'єрі у розмірі 2400,00 грн.

Обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що відповідачем не   виконувались договірні зобов'язання щодо виконання зазначених робіт, хоча позивач свої зобов'язання виконав і перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 2400 грн.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 11.09.2006 у справі № 20-5/188 в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" відмовлено.

          Не погодившись з вказаним судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняте у справі рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позовних вимог.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме –не прийняттям до уваги вимог пункту 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України яким передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що  виникли  або  продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції в порушення вимог законодавства застосовані строки позовної давності, про застосування яких заява від жодної із сторін не надходила.

Відповідач не скористався наданими йому законодавством процесуальними правами, в судове засідання свого представника не направив,  про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, судова колегія вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши справу повторно, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.02.2002 між відкритим акціонерним товариством “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” (замовник) та Севастопольським інститутом інженерно - екологічних та геоінформаційних досліджень “СИНЭКО” (виконавець) укладений договір № 01/2002/13/2, відповідно до пункту 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з розробки розділів оцінки впливу на навколишнє середовище до технологічних процесів гідровидалення та складування шламу у відпрацьованому Західно - Кадиковському кар'єрі (ТП 329-02.01-00) та відпрацьованому Західно - Балаклавському кар'єрі (ТП 329-03.01-00).

          Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт за договором складає 4800,00 грн.

          Відповідно до пункту 2.2 договору відповідач був зобов'язаний виконати перший етап робіт -  оцінку впливу на навколишнє середовище до технологічних процесів гідровидалення і складування шламу у відпрацьованому Західно –Кадиковському кар'єрі протягом 30 днів з моменту отримання авансу.

          З матеріалів справи вбачається, що аванс в сумі 2400,00 грн. був перерахований відповідачу платіжним дорученням № 1640 від 14.06.2002, проте, відповідач у строки встановлені договором, роботи не виконав (арк. с. 11).

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції  виходив з того,  що строк  позовної  давності  сплинув  до  пред'явлення  позову.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши обставини у справі та вивчивши надані суду докази, вважає, що вищезазначені висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам, а прийняте у справі рішення - вимогам закону.

Так, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін між сторонами виникли до 01.04.2004, припинили свою дію у липні 2002, суд при розгляді даного спору керується нормами Цивільного кодексу України 1963 року.

Так, відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент виникнення права на позов), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі статтею 75 Цивільного кодексу УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до частини 1 статті 80 цього ж Кодексу закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Так, у випадку, коли суд на підставі досліджених  у судовому засіданні доказів встановить, що  право  позивача, про захист  якого  він просить,  відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні  позову саме з цих підстав, а не через  пропуск  строку  давності. Якщо  ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної  давності  пропущено без поважних  причин, суд на підставі статті 80 Цивільного кодексу  УРСР  ухвалює  рішення, яким  відмовляє  в позові у зв'язку  із закінченням  строку давності, а при визнанні причини  пропуску цього строку поважною  порушене право  має бути  захищене.

Враховуючи, що аванс в сумі 2400,00 грн. був перерахований відповідачу 14.06.2002 платіжним дорученням № 1640, а роботи протягом 30 днів розпочаті не були, господарський суд міста Севастополя дійшов вірного висновку про те, що позивач дізнався про порушення свого права 14.07.2002, однак з позовом звернувся тільки 14.08.2006, у зв'язку з чим суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статей 71, 76, 80 Цивільного кодексу УРСР та правомірно відмовив у позові.

Крім того, слід зазначити, що ні в матеріали справи, ні в судовому засіданні позивачем докази поважності пропуску строку позовної давності для звернення до суду надані не були.

                    Враховуючи наведене, рішення місцевого господарського суду є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на вільному та неправильному тлумаченні положень цивільного законодавства.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.09.2006 у справі № 20-5/188 залишити без змін.

          2. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" залишити без задоволення.                                        

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Н.П. Горошко