Постанова

від 04.10.2010 по справі 2а-8181/09/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95043

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2010 р.  

Справа №2а-8181/09/12/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,

розглянувши адміністративну справу  

за позовом Фермерського господарства "Гедеон Фарм"до Державної податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю :

представника позивача  –  ОСОБА_2,довіреність № б/н  від 17.08.09р.;

представник відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 1054/0/10  від 02.08.10р.Суть спору:  Фермерське господарство «Гедеон Фарм» (далі – позивач, ФГ «Гедеон Фарм») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі  АР Крим(далі – відповідач, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим) з вимогами про визнання протиправними та недійсним податкових повідомлень-рішень№0000090023/0 від 27.05.2009, № 0000090023/1 від 23.06.2009 про донарахування податку на прибуток в розмірі 1093133,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 08.07.2009відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18.08.2009 року позивач змінив позовні вимоги(т.1, а.с.101-108), виклавши їх наступним чином:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі №0000090023/0 від 27.05.2009, № 0000090023/1 від 23.06.2009 на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 836475,00 грн. у тому числі 557650,00 грн. основного платежу і 278825,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі № 0000080023/0 від 27.05.20009, №0000080023/1 від 23.06.2009 на суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1907644,7 грн., у тому числі 1093133,00 грн. основного платежу і 814511,70 грн.

          Позов мотивовано порушенням з боку відповідача при прийнятті оскаржуваних  рішень  норм п.1.1 ст. 1, п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.1.1 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів  малого підприємництва».

Позивач вважає, що висновки відповідача за результатами перевірки, викладені в акті від 19.05.2009 № 118/27/23/3396558, щодо встановлення порушень законодавства з питань оподаткування  основані на невірному та необ’єктивному встановленні обставин.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник позивача пояснив, що у 2006 році позивач був платником єдиного податку, а з 01.01.2007 року застосовував загальну систему оподаткування, у зв'язку з чим не мав включати до обсягу операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, операції по постачанню товарів у грудні 2006 року. За таких саме обставин, позивач вважає, що не повинен був включати до складу валових доходів  оплату за товар за накладною № СФ00000002 від 29.12.2006 , придбані в КСП «Радянська Родіна» , відвантажений у 2006 році, та не оплачений в повному обсязі в грудні 2006 року.

Також позивач вважає, що відповідачем було безпідставно зараховано суми в оплату товару по накладній  № СФ0000002 від 29.12.2006, отриманої від ФОП ОСОБА_4, в той час коли останній в 2007 році мав заборгованість за зазначеною господарською операцією.

Крім того, позивач наполягав на безпідставності визначення податкових зобов'язань відповідачем по господарським операціям з ФГ «Вайоц Дзор», у зв'язку з тим, що між ФГ «Ваойц Дзор» та позивачем не існувало жодних взаємовідносин, а дані господарські операції не відображено в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідач проти позову заперечував, в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, письмових заперечень не надав.

Відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а саме оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акту «Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства Фермерським Господарством «Гедеон Фарм» за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.» №118/27/23/33965658 від 19.05.2009 р., відповідно до якого було встановлено, що за 2007-2008 рр. позивач занизив  податок на прибуток на 1 093 133,00 грн.,  внаслідок заниження  валових доходів від продажу товарів на суму 1 178 781 грн.  за 2007-2008 рр; заниження валових витрат на придбання товарів, робіт і послуг на    1 266 048,00 грн. за 2008 р.; заниження приросту ТМЦ на 3 817 369,00 грн. за 2008 р. та завищення убутку ТМЦ на 642 430,00 грн. за 2008 р. Крім того, в акті встановлено заниження зобов'язання з  ПДВ на 557 650,00 грн., а саме в результаті здійснення операцій по постачанню товарів за період  з 01.01.2007 р. по 12.10.2007 р. на суму 487740,00 грн. без нарахування ПДВ;  та по сумам ПДВ, нарахованих по операціях продажу товарів ФГ «Вайоц Дзор» в 2008 р.; заниження податкових зобов'язань з ПДВ  в сумі 545 405,34 грн., нарахованих по операціях перепродажу товарів, придбаних у ФГ «Вайоц Дзор» в 2008 р.; заниження податкового кредиту з  ПДВ на 68 411,00 грн. за липень-жовтень 2008 р.; заниження податкового кредиту з ПДВ на 545 405,34 грн. за 2008 р., нарахований по операціях придбання товарів у  ФГ «Вайоц Дзор».

Під час судового розгляду Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2009 року призначено судово-економічну експертизу.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді, справу було передано до провадження судді Окружного адміністративного суду АР Крим Котаревій Г.М., яка була прийнята відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.04.2010.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності,  заслухавши представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач  є юридичною особою, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 629436, Довідкою з ЄДРПОУ № 056231, ідентифікаційний код 33965658(т. 1, а.с.81,82).

Позивач є платником податків, поставлений на податковий облік в органах державної податкової служби 06.12.2005 року, на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на податковому обліку в ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим, що підтверджується матеріалами справи.

З 12.12.2005 року позивач був зареєстрований платником єдиного податку.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено  планову виїзну перевірку  позивача  з питань дотримання вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період  з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами  якої   19.05.2009 року складено акт №118/27/23/33965658(т.1., а.с. 20 -80). Відповідно до висновків акту було зафіксовані  порушення встановленого порядку оподаткування, зокрема:

-          П.п.4.1.1 п.4.1. ст. 4 , п.п.5.3.1.п.5.3., п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся , всього в сумі 1093133,00 грн., у тому числі 1 квартал 2007 року в сумі 325,00 грн., за другий квартал 2007 р. в сумі 4005,00 грн., за 3-й квартал 2007, в сумі 3716,00 грн., за 4-й квартал 2007 в сумі 45350,00 грн., за 1-й квартал 2008 року в сумі 102911,00 грн., за 2-й квартал 2008 в сумі 112574,00 грн., за 4-й квартал 2008 р. в сумі 824252,00 грн.;

-          П.п.2.31п.2.3. ст.2 , п.4.1. ст. 4, п.п.7.4.1.п.7.4. ст.7,п.9.3.ст.9,п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, усього у сім 557650,00 грн., у тому числі в тому числі  за січень 2007 у сумі 80,00 грн., за лютий 2007 у сумі 9952,00 грн., за березень 2007 у сумі 6712,00 грн., за квітень 2007 у сумі 9454,00 грн., за травень 2007 у сумі 746,00 грн., за червень 2007 у сумі 5606,00 грн., за липень 2007 у сумі 10771,00 грн., за серпень 2007 у сумі 16611,00 грн., за вересень 2007   у сумі 14695,00 грн., за жовтень 2007 у сумі 22921,00 грн., за липень 2008 у сумі 106208,00 грн., за серпень 2008 у сумі 111829,00 грн., за вересень 2008 у сумі 128613,00 грн.,за жовтень 2008 у сумі 113452,00 грн.;

-          П.п.4.1., п.п.4.5.1.п. 4.5. ст.. 4, п.п.7.3.1.п.7.3., п.п.7.4.1 п. 7.4.ст. 7, п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення нарахування податку на додану вартість переробного підприємства, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок у сумі 139407,00 грн., у тому числі за липень 2008 у сумі 98067,00 грн., за серпень 2008  в сумі 12323,00 грн., за вересень 2008 у сумі 161552,00 грн., за жовтень 2008 у сумі 183683,00 грн., за грудень 2008 у сумі 88813,00 грн., та заниження за листопад 2008 у сумі 405031,00 грн.

На підставі акту перевірки  відповідачем прийнято податкові повідомлення – рішення №0000090023/0 від 27.05.2009 щодо визначення податкового зобов'язання  з податку на додану вартість у сумі 836475,00 грн. у тому числі 557650,00 грн. основного платежу і 278825,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1.а.с.133), та № 0000080023/0 від 27.05.20009 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1907644,7 грн., у тому числі 1093133,00 грн. основного платежу і 814511,70 грн. (т.1.а.с.133)

За результатами адміністративного оскарження на адресу позивача надіслано податкові повідомлення-рішення № 0000090023/1 від 23.06.2009 та           №0000080023/1 від 23.06.2009  (т.1 а.с. 132,134).

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових  повідомлень-рішень суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов’язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до   п.1.32  ст.1 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі – Закон №334/94-ВР) - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встанавлює, що платниками  податку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу  включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) ( п.п. 4.1.1) .

Ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  валовими витратами виробництва та обігу  є сума будь-яких  витрат платника податку  у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як  компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.      Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2.  ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  не належать до складу валових витрат будь-які витрати, направлені на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

-          організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

-          придбання лотерей, участь в азартних іграх;

-          фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог позивача щодо донарахування податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.

Висновки акту перевірки щодо заниження оподатковуваного доходу  в сумі 4372532,00  грн. та  відповідно податку на прибуток підприємств в сумі  1093133,00 грн., виходячи з 25%-відсоткової ставки податку ґрунтуються  на наступних порушеннях:

1.          За 2007-2008 рр. ФГ «Гедеон Фарм» занизило доходи від продажу товарів (стор.01.1 декларації) на 1 178 781,00 грн.  в результаті:

-          До валового доходу не включена виручка в сумі 695981,00 грн., отримана ФГ «Гедеон Фарм» від ФОП ОСОБА_4 в 2007-2008 рр. за  товари, відвантажені в 2006 р. по накладним №СФ00000001 від 28.12.2006 р. №СФ00000002 від 29.12.2006 р. і №СФ00000004 від 30.12.2006 р.

-          До валового доходу не включена виручка в сумі 482800,00 грн., отримана в касу ФГ «Гедеон Фарм» від «кінцевого споживача» в 2008 р.

2.          За 2008 р. ФГ «Гедеон Фарм» занизило витрати на придбання товарів, робіт і послуг (стр.04.1 декларації) на 1266048,00 грн.  При цьому в акті не вказані конкретні порушення, в результаті яких були занижені валові витрати.

3.          У 2008 р. занижений приріст ТМЦ (стр.01.2 декларації) і, відповідно, валові доходи на 3 817 369,00 грн. , так, за даними бухгалтерського  обліку ТМЦ (рахунки 20, 21, 22, 23, 26, 27) приріст вартості залишків ТМЦ на кінець 2008 р. склав 3817369,00 грн., а в декларації по податку на прибуток за 2008 р. по стр.01.2  приріст ТМЦ не вказаний.

4.          У 2008 р. завищений убуток ТМЦ (стр.04.2 декларації) і, відповідно, валові витрати на 642 430,00 грн.: у декларації з податку на прибуток за 2008 р.  по стр.04.2  вказаний убуток вартості ТМЦ в сумі 642 430,00 грн., а фактично, за даними бухгалтерського обліку ТМЦ (рахунки 20, 21, 22, 23, 26, 27), встановлений приріст вартості ТМЦ на кінець 2008 р. в сумі 3817369,00 грн.

Судом встановлено, що у грудні 2006 р. ФГ «Гедеон Фарм» відвантажило ФОП ОСОБА_4 товари на загальну суму 698981,00 грн. без ПДВ, в т.ч.:

-          по накладній № СФ-0000001 від 28.12.2006 р. на суму 3000,00 грн.

-          по накладній № СФ-00002 від 29.12.2006 р. на суму 645 981,00 грн.

-          по накладній №СФ-0000004 від 30.12.2006 р. на суму 50 000,00 грн.

Враховуючи, що на момент відвантаження (2006 р.) ФГ «Гедеон Фарм» не було платником податку на прибуток у ФГ не виник валовий дохід на суму 698 981,00 грн. щодо відвантажених товарів.

Відповідно до п.п.4.1.1. ст.4 Закону №334/94-ВР до валових доходів платника податку включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 655 ЦК України операція з продажу товару передбачає здійснення двох послідовних операцій: передачу товару і оплату (розрахунок) за товар.

Відповідно до п.п.11.3.1 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка знаходиться в податковому періоді, впродовж якого відбувається перше з двох з подій:

-          або дата оплати (розрахунку) за товари, що підлягають продажу;

-          або дата відвантаження товарів.

Відповідно до висновків № 11/09 судово-економічної експертизи заборгованість ФОП ОСОБА_4 за означеними поставками була погашена наступним чином:

1.          заборгованість за накладною № СФ-0000001 від 28.12.2006 р.  на суму 3000,00 грн., була повністю погашена в грудні 2006 р. готівкою;

2.          заборгованість  за накладною  №СФ-0000004 від 30.12.2006 р. на суму 50000,00 грн. була повністю погашена в 1-м кварталі 2008 р. готівкою;

3.          заборгованість за накладною №СФ-00002 від 29.12.2006 р. на суму 645 981,00 грн.  погашена частково на суму 153240,75 грн. готівкою.

Таким чином, по першій події – оплаті, до валових доходів ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. не включено доходи за товар, що був відвантажений в 2006 році, та оплачений в 2008 році в сумі 203240,75 грн., внаслідок чого занижено об’єкт оподаткування позивачем на зазначену суму.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими  висновки відповідача щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2008 рік на суму 203240,75 грн.

Щодо висновків відповідача про  заниження валового доходу на суму виручки 482800,00 грн., отриманої в касу ФГ «Гедеон Фарм» від «кінцевого споживача» в 2008 р., судом встановлено, що розрахунки з «кінцевим споживачем» враховувалися в бухгалтерському обліку ФГ «Гедеон Фарм» на рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Облік розрахунків з покупцями на  бухгалтерському рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Відвантаження товару «кінцевому споживачеві» за кожен місяць оформлялася однією витратною накладною в кінці кожного місяця.

Оплата товару «кінцевим споживачем» здійснювалася в наявній грошовій формі і оформлялася прибутковими касовими ордерами ФГ «Гедеон Фарм».

Відповідно до висновків № 11/09 судово-економічної експертизи валові доходи від продажу товарів, отримані через касу,  ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. відповідно до документів первинного бухгалтерського обліку  складали 13409359,91 грн. Сума валового доходу від продажу товарів, вказана ФГ «Гедеон Фарм» в стор. 01.1 декларацій по податку на прибуток за 2008 р., складає 13409370,00 грн.

Отже задекларований ФГ «Гедеон Фарм» валовий дохід від продажу товарів за 2008 р. завищений на  10,09 грн.

Таким чином, у валові доходи ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. по першій події – відвантаженню в повному об'ємі в сумі 4 810 280,04 грн. включені доходи від реалізації товарів «кінцевому споживачеві».

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо заниження об’єкту  оподаткування за 2008 р. на суму 482 800,00 грн. в результаті не включення у валові доходи виручки, отриманої в 2008 р. від «Кінцевого споживача».

Щодо висновків відповідача про заниження валових витрат позивачем на придбання товарів, робіт та послуг, викладених на стор. 9 акту перевірки  (стр.04.1 декларації) за 2008 р. на 1266048,00 грн., суд зазначає, що відповідачем в акті конкретних порушень, в результаті яких було занижено валові витрати.

Відповідно до п.п.11.2.1 та 11.2.3 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -

є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Відповідно висновків № 11/09 судово-економічної експертизи за даними документами первинного бухгалтерського обліку сума придбаних виробничих запасів і послуг, товарів, МБП, тварин на вирощування і інших операційних витрат ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. складає 14772670,32 грн.

Сума витрат на придбання товарів, робіт, послуг, вказана ФГ «Гедеон Фарм» в податковій декларації за 2008 р. в стр.04.1, складає 13470543,00 грн.

В порівнянні з даними бухгалтерських регістрів, сума валових витрат по стр.04.1 податкової декларації ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. менше на 1302127,32 грн.

Таким чином, висновок відповідача про заниження валових витрат ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. по стор. 04.1 податковій декларації на 1266048,00 грн. підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Щодо висновків відповідача про заниження приросту ТМЦ (стер. 01.2 декларації) та валових доходів за 2008 р. на 3817369,00 грн., встановленого в результаті невідповідності даних бухгалтерських рахунків  станом на 31.12.2008  та  стр.01.2  податкової декларації за 2008 р. суд зазначає наступне.

За даними додатку К1/1 до податкової декларації ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. балансова вартість запасів на 01.01.2008 р. склала 671 730,00 грн., а станом на 31.12.2008 р. склала 29 300,00 грн.

Таким чином, за даними податкової декларації ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. приріст балансової вартості ТМЦ рівний 0,00 грн. (стр.01.2 декларації), а спад складає 642 430,00 грн.

Відповідно висновків  № 11/09 судово-економічної експертизи за даними бухгалтерського обліку ФГ «Гедеон Фарм» балансова вартість запасів на 31.12.2008 р. склала 1204606,49 грн., а приріст балансової вартості запасів ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. склав 532 876,49 грн. Отже, приріст балансової вартості ТМЦ і відповідно валові доходи ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. занижені на 532876,49 грн.

Розбіжності даних відповідача з даними судової експертизи щодо суми приросту балансової вартості ТМЦ ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. складає 3284492,51 грн.  і пояснюються експертом таким чином:

1.          При розрахунку Приросту відповідач не врахував залишки по рахунку №26 (27) у сумі     -188 560,13 грн., хоча в акті на стр.6 і 10 зафіксована вказана сума.

2.          При розрахунку Приросту в акті перевірки допущена арифметична помилка +50,33 грн.

3.          Розбіжність щодо вартості залишків ТМЦ по бух. рахунку №20 «Виробничі запаси» за станом на 31.12.2008 р. складає +31039,28 грн.

4.          Розбіжність щодо вартості залишків ТМЦ по бух. рахунку №21 «Поточні біологічні активи (тварини на вирощуванні і відгодівлі)» за станом на 31.12.2008 р. складає 3 441 963,03 грн.

Суд погоджується з висновками саме експерта щодо суми, яку було знижено позивачем приріст балансової вартості ТМЦ, у зв'язку з наступним.

          Розбіжності щодо невірного врахування документів первинного бухгалтерського обліку та арифметичні помилки, допущені працівниками відповідача встановлені експертом на підставі документів первинного бухгалтерського обліку позивача та матеріалів перевірки відповідача.

          Щодо розбіжностей при оцінки бухгалтерського рахунку № 21 суд зазначає , що згідно п. 5.9. ст. 5 Закону №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

-          ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

-          середньозваженої вартості однорідних запасів;

-          вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-          нормативних затрат;

-          ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

          Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

          У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

          Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

          Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р.  № 291 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186, рахунок 21 "Поточні біологічні активи" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для реалізації, та рослинництва, які оцінюються за справедливою вартістю, зокрема зернові, технічні, овочеві та інші культури тощо.

За дебетом рахунку 21 "Поточні біологічні активи" відображається надходження (оприбуткування зернових, технічних, овочевих та інших культур тощо, приплоду молодняку продуктивної й робочої худоби, вибракуваних з основного стада худоби для подальшої відгодівлі або реалізації без відгодівлі) поточних біологічних активів; приріст живої маси молодняку тварин, за кредитом - вибуття поточних біологічних активів унаслідок передачі на переробку, продаж, безоплатної передачі тощо".

Рахунок 21 "Поточні біологічні активи" має такі субрахунки:

211 "Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю";

212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю";

213 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю".

На субрахунку 212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю" ведеться облік наявності та руху поточних біологічних активів тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл, доросла худоба, що вибракувана з основного стада, тощо).

На субрахунку 213 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю" ведеться облік наявності та руху поточних біологічних активів тваринництва, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, унаслідок чого їх оцінка здійснена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Аналітичний облік ведеться за видами (групами) поточних біологічних активів тваринництва.

Судовим експертом встановлено, та з зазначеним висновком погоджується суд, що ФГ «Гедеон Фарм» вірно розраховувало собівартість свиней на вирощуванні і відгодівлі, що числяться в обліку ФГ «Гедеон Фарм» станом на 31.12.2008 р. на 21 рахунку по методиці, встановленій наказом №132 (розрахунково-нормативна собівартість), а собівартість свиней на вирощуванні і відгодівлі, що числяться в обліку ФГ «Гедеон Фарм»  станом на 31.12.2008 р. на 21 рахунку, вказана в акті  (4 457 797,93 грн.), не відповідає фактичним даним бухгалтерського обліку.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про заниження приросту балансовій вартості ТМЦ і відповідно валових доходів ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. є частково обґрунтованим в сумі  532 876,49 грн.

Щодо завищення убутку ТМЦ (стр.04.2 Декларації) і, відповідно, валових витрат за 2008  на 642430,00 грн., встановлений в результаті невідповідності цих бухгалтерських рахунків обліку ТМЦ (20, 21, 22, 23, 26, 27) за станом на 31.12.2008 р. і  стр.04.2  податкових декларації за 2008 р., суд погоджується з висновками експерта по вірному розрахунку відповідачем заниження валових витрат позивачем на суму 642 430,00 грн., оскільки в супереч п.п.5.9. Закону№334/94-ВР в податковому і бухгалтерському обліку ФГ "Гедеон Фарм" числиться приріст ТМЦ в сумі 532876,49 грн., а не спад в сумі 642 430,00 грн.

Таким чином, висновок ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про заниження ФГ "Гедеон Фарм" податку на прибуток  за 2007-2008 підтверджується частково в сумі 112 499,24 грн., у зв’язку з чим висновок відповідача про заниження ФГ "Гедеон Фарм" податку на прибуток за 2007-2008  є правомірним тільки в частині  в сумі 28 124,81 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток відповідно до податкового повідомлення –рішення № 0000080023/0 від 27.05.2009, та № 0000080023/1 від 23.06.2009 в частині суми 1065008,20грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог позивача стосовно податкового повідомлення-рішення №0000090023/0 від 27.05.2009, № 0000090023/1 від 23.06.2009 на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 836475,00 грн. у тому числі 557650,00 грн. основного платежу і 278825,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій судом встановлено наступне.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 1.6  ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  - це загальна сума  податку , одержана ( нарахована) платником  податку у звітному ( податковому ) періоді , яка  визначена згідно з Законом.

Платником податку (п.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість») є:

будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно приписів п.2.2. цього Закону будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі (п.2.3 Закону):

Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п.  3.1.1. п. 3.1.  ст.3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з  поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з  передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення  податкових зобов’язань  з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається  будь-яка з подій, що сталася раніше:

-          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський  рахунок  платника податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

-          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Згідно п.11.29 Закону (в редакції  Закону України від 03.06.2008 р. N 309-V) було встановлено, до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

У 2006  ФГ «Гедеон Фарм» перебувало на спрощеній системі оподаткування і не було платником податку на додану вартість  відповідно до п.6 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, підтверджується експертним висновком, що 29.12.2006 ФГ «Гедеон Фарм» відвантажило СПД ОСОБА_4 товар на загальну суму більше 600 000,00 грн., проте до 31.12.2006  ФГ знаходилося на спрощеній системі і було звільнене від обов'язку реєструватися платником ПДВ.

З 01.01.2007 р. ФГ «Гедеон Фарм» перейшло на загальну систему оподаткування і повинне було до 20.01.2007 р. подати в ДПІ заяву на реєстрацію платником ПДВ відповідно до п.п.9.4 ст.9 Закону.

Відповідач  повинен був зареєструвати ФГ «Гедеон Фарм» платником ПДВ протягом 10 днів з моменту отримання реєстраційної заяви.

Відповідно до абз.4 п.п.9.4. ст.9 Закону №168 особа, яке не реєструється платником ПДВ в терміни, встановлені Законом №168, несе відповідальність за ненарахування і несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування.

З першого січня 2007 р. ФГ «Гедеон Фарм» перейшло на загальну систему оподаткування і 12.10.2007 р. зареєструвалося платником ПДВ (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100070836 від 12.10.2007 р.)

За жовтень 2007 – 2008 р. ФГ «Гедеон Фарм» подавало до ДПІ три види декларацій платника ПДВ:

Загальна (купувальні і підакцизні товари);

Спеціальна сільгоспдекларація по п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»;

Спеціальна сільгоспдекларація по п.п.11.21 ст.11 Закону.

Відповідно до експертного висновку, з яким погоджується суд позивач за 2007-2008   занизив по загальній декларації зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету на 557650,00 грн., у зв'язку з наступним.

Враховуючи, що в грудні 2006 р. ФГ «Гедеон Фарм» відвантажило ФОП ОСОБА_4 товар на загальну суму більше 600 000,00 грн., ФГ зобов'язане було в січні 2007 р. реєструватися платником ПДВ відповідно до п.п.2.3.1 ст.2 і 9.4 ст.9 Закону.

Фактично, порушуючи п.п.2.3.1 ст.2 і 9.4 ст.9 Закон, ФГ «Гедеон Фарм» реєструвалося платником ПДВ тільки 12.10.2007 р. (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100070836 від 12.10.2007 р.)

Відповідно до абз.4 п.п.9.4. ст.9 Закону  особа, яке не реєструється платником ПДВ у встановлені терміни, несе відповідальність за ненарахування і несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування.

За період з 01.01.2007 р. по 12.10.2007  ФГ «Гедеон Фарм» здійснювало операції по постачанню товарів без нарахування ПДВ на загальну суму 487 769,72, в наслідок чого податкове  зобов'язання ФГ «Гедеон Фарм» з ПДВ за період з 01.01.2007 р. по 12.10.2007 р. занижено на 97553,94 грн.

Таким чином, визначення відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 97553,94  грн. відповідачем здійснено правомірно.

          Водночас суд не погоджується з доводами відповідача щодо заниження податкових зобов'язань по ПДВ за 2008  на 528513,33 грн. в результаті не відображення в загальних податкових деклараціях податкових зобов'язань по операціях постачання товарів ФГ «Вайоц Дзор» на суму 3 171 080,00 грн., в т.ч. ПДВ 528513,33 грн.

Як зафіксовано в експертному висновку, та не заперечується сторонами по справі у бухгалтерському обліку ФГ «Гедеон Фарм» за 2008 р. не відображені операції по постачанню товарів ФГ «Вайоц Дзор».

Проте, рішенням Господарського суду АР Крим від 03.03.2010 р. у справі №2-24/4479-2009 договір купівлі-продажу №47 від 15.06.2008 р., укладений між ФГ «Гедеон Фарм»і ФГ «Вайоц Дзор», визнаний недійсним.

Відповідно до п.3 ст.215 ГКУ операція може бути визнана судом недійсної.

Відповідно до п.1 ст.215 ГКУ недійсна операція не створює ніяких наслідків, окрім тих, які пов'язані з її недійсністю.

Відповідно до п.1 ст.236 операція, визнана судом недійсною, є недійсною з моменту її здійснення.

Таким чином, договір №47 від 15.06.2008 р. і накладні, підтверджуючі його виконання, не створюють в податковому обліку ФГ «Гедеон Фарм» ніяких наслідків, оскільки вказана операція є недійсною з моменту її здійснення через вирішення суду.

У зв'язку з зазначеним, суд дійшов висновку про те, що відповідач помилково включив до податкових зобов'язань позивача з ПДВ  528513,33 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов’язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Ст.17 Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок  нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

У зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових-повідомлень рішень в частині нарахування податкових зобов’язань, суд вирішує питання щодо правомірності визначення відповідачем по справі суми штрафних(фінансових) санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень, та зазначає наступне.

Відповідно до пп. 17.1.3 пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

 Платники податку (посадові особи платника податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування. У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від  17 березня 2001 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459 (п. 2.8) недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Правила визначення розміру штрафних(фінансових) санкцій щодо донарахованих за результатами  документальних перевірок сум податкових зобов'язань визначено в п.6.1.3. даної інструкції.

Так, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

Судом встановлено помилковість донарахування сум податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до податкового повідомлення –рішення № 0000080023/0 від 27.05.2009, та № 0000080023/1 від 23.06.2009 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1065008,20  та правомірність донарахування податкового зобов'язання в сумі 28124,81 грн. ( в тому числі по періодам 1 квартал 2008, 2-й квартал 2008, що складає відповідно 5 та 4 податкових періодів), суд дійшов висновку про правомірність донарахування відповідачем штрафних(фінансових) санкцій на суму нарахованого податкового зобов'язання в розмірі 62571,72 грн., у зв'язку  з чим  сум визнає протиправним та скасовує зазначені податкові повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 1065008,20 грн. основного платежу та 751939,98 грн. штрафних(фінансових) санкцій.

 Враховуючи висновки суду щодо необґрунтованості визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у вказаній сумі та відповідну кількість податкових періодів для визначення розміру штрафних(фінансових) санкцій на суму податку 947433,31,  застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкцій на суму 751939,98 грн. за пп. 17.1.3, пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.          

Судом також встановлено помилковість донарахування сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість  відповідно до податкового повідомлення рішення № 0000090023/0 віл 27.05.2009,  № 0000090023/1 віл 23.06.2009 в частині визначення податкового зобов'язання  в сумі 460096,06 грн. за липень-жовтень 2008 року,  у зв'язку з чим з урахуванням кількості податкових періодів для визначення розміру штрафних(фінансових) санкцій на суму податку, слід також визнати неправомірним застосування в спірному податковому повідомлені –рішенні суму штрафних(фінансових)санкції - 230048,03 грн.          

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.          

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Згідно із наданою судовим експертом калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судово-економічної експертизи, експертом проведено експертизу за нормативної вартості експерто-години 64,53 грн. і витрачено на її проведення 309 години дослідження, що з урахуванням матеріально-технічного забезпечення експертизи в розмірі 60,23 грн., складає 20000,00 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710.

Фактична сплата позивачем вартості проведеної експертизи підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є вимогами немайнового характеру, суд задовольняє позов шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання, суд вважає можливим стягнути на його користь суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 20000,00 грн. та  3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 04.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено11.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим від 27.05.2009 року № 0000080023/0, від 23.06.2009 р.№ 0000080023/1  щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині 1065008,20 грн. основного платежу та 751939,98 грн. штрафних(фінансових) санкцій.

3.          Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим  від 27.05.2009 р.  №0000090023/0,від 23.06.2009 р.№ 0000090023/1щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість  в частині 460096,06 грн.  основного платежу та  230048,03 штрафних (фінансових) санкцій.

4.          Стягнути на користь Фермерського господарства «Гедеон Фарм» (ідентифікаційний код 33965658, , Бахчисарайський р-н, с. Фурманівка, вул. Ювілейна, 102б, 98451) з Державного бюджету України 20003,40 грн. судових витрат.

5.          В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Котарева Г.М.