Постанова

від 28.07.2011 по справі 2а/2470/937/11

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 р.                          м. Чернівці                  Справа №2а/2470/937/11    

          Чернівецький окружний  адміністративний суд в складі:                                        головуючого судді –Ватаманюка Р.В.;  секретар судового засідання –Антонюк О.В.;                         за участю:                                                                                                                                  представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 18.05.2011р.);                     представника третьої особи –ОСОБА_2 (довіреність від 14.01.2011р. №25/12/1-0354);

          розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за  позовом   Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області до ТзОВ «АВ ТЕХ», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача  - Чернівецька обласна митниця про  стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі Чернівецької області (далі - позивач) просить суд стягнути з ТОВ «АВ ТЕХ»(далі - відповідач) заборгованість в сумі 138 953,43 грн. в примусовому порядку шляхом звернення стягнення на активи боржника.                                                                                В обґрунтування позовної вимоги зазначив  наступне.                                                  

На підставі акту перевірки відповідача позивачем були прийняті податкові повідомлення № 1, № 2 від 18.08.2006 року та № 1, № 2 від 29.08.2006 року про сплату податкових зобов'язань на суму 138 953,43 грн. Податковий борг являється узгодженим, однак відповідач його не сплатив.

Представник третьої особи надав суду пояснення такого змісту.                                         Висновком Міністерства економіки України від 25.07.2006 №103-21/503, одяг, який був у вжитку не є давальницькою сировиною, оскільки не підпадає під жодну категорію, які включені у це поняття згідно з Законом, а операція по розпоренню вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я не відноситься до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, так як внаслідок такої операції не відбувається зміна якісних властивостей готової продукції відносно сировини, що не підтверджує достатнього ступеня її переробки.

Міністерством економіки України також було зазначено, що наданий висновок Чернівецької торгово-промислової палати №В-528 від 09.03.2005 не засвідчує технологічну схему витрат та втрат сировини, вихід готової продукції і не містить обґрунтування наявності переробки, підтверджене нормативно-технічними, методологічними документами або дослідним методом.          

Таким чином, уповноваженим органом було надано висновок про те, що операції по розпоренню вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я, які проводив відповідач, не відноситься до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.          Наказом Держмитслужби України від 13.09.03 № 609, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.10.03 за № 897/8218, затверджено Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України. Зокрема, цим наказом визначено порядок отримання дозволів на розміщення товарів у режим переробки та порядок скасування таких дозволів. Для отримання Дозволу підприємство подає митному органу заяву. Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом під час надання дозволу. Безпосередньо у Дозволі встановлюється термін його дії. Так як термін переробки товарів, в кожному окремому випадку, не може становити більше 90 днів, то відповідно і термін дії дозволів не може бути більшим 90 днів. Відповідно, не можливо скасовувати Дозвіл, строк дії якого вже закінчився.          Таким чином, дозвіл на розміщення товарів в режимі переробки на митній території України від 30.05.06 № 22-1/40-199 - скасований відповідно до пункту 2.10 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України. Про скасування дозволу відповідача було повідомлено Вадул-Сіретською митницею письмово - листом від 17.08.06 № 35/23/1-3623 та додатково - листом від 08.09.06 №11/25/1-3913.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» вiд 15.09.1995  № 327/95-ВР (далі –Закон № 327/95-ВР), давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.          Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) проводиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.          

У разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах 2, 3, та 8 цієї ж статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються.          

Відповідно - фактично ніяких митних платежів до Держбюджету відповідач не сплачував.

Оскільки операції за договором від 1.01.04 №1 між ТОВ «АВ ТЕХ»(Україна) та фірмою «АВтех»(Бельгія) не відносились до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, а фактично були операціями «імпорт», «експорт», - то відповідно до Законів України «Про Єдиний митний тариф»вiд 05.02.1992 р.  № 2097-XII (далі –Закон № 2097-XII) та «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997р.  № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР) товари, що ввозяться на митну територію України, підлягали оподаткуванню ввізним митом та податком на додану вартість та сплаті на депозитний рахунок митного органу для подальшого зарахування до Державного бюджету.

Згідно пункту 2.2.1 статті 2, підпункту 4.2.2. (в) статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. (далі –Закон №2181-ІІІ) контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.                                                                                                    Як передбачено пунктом 2.3 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого наказом Державної митної служби України від 11.05.06 № 370, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.05.06 за № 613/12487, підставою для складання та направлення податкового повідомлення позивачу є відповідний акт перевірки.          Наказом Вадул-Сіретської митниці від 15.08.06 № 650 було створено комісію по перевірці дотримання чинного законодавства України при здійсненні оформлень по ввезенню давальницької сировини відповідача.

За результатами перевірки складено за затверджено Акт від 17.08.06 р., на підставі якого було донараховано суму мита 77 845,06 грн., суму податку на додану вартість 54 491,54 грн., суму митних зборів 6 205,51 грн. та 18.08.06 направлено податкові повідомлення №1, №2, №3 форми «Р». (а.с. 75-80).

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник           третьої особи  позов підтримав посилаючись на пояснення.                     

Відповідач, належним чином повідомлений за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців,  представника в судове засідання  повторно не направив, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.             Відповідно  до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Згідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру.                                                             Таким чином відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.                                                                                                                         

Суд вважає за можливе та доцільне розглянути  справу без представника відповідача,  на підставі наявних у ній доказів, що відповідає ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.                     

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідач взятий на облік до ДПІ у Сторожинецькому районі 29.03.2004 року за № 385. (а.с. 5).

Згідно наказу № 650 Вадул-Сіретської митниці від 15.08.2006 року була проведена перевірка по дотриманню чинного законодавства України при здійсненні оформлень по ввезенню давальницької сировини ТОВ «АВ ТЕХ». (а.с. 6)

За результатами перевірки складений акт про результати перевірки ТОВ «АВ ТЕХ»від 17.08.2006 року. (а.с. 7-8).

На підставі зазначеного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення № 1, № 2 від 18.08.2006 року та № 1, № 2 від 29.08.2006 року про сплату податкових зобов'язань на суму 138 953,43 грн. (а.с. 9-16).

Податковим законодавством встановлено відповідні строки сплати податків та інших обов'язкових платежів до державних цільових фондів, однак відповідач податкові зобов'язання не погасив.

Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі направила ТОВ «АВ ТЕХ»податкову вимогу № 1/136 від 06.11.2009 року про сплату податкового зобов'язання суму 138 953,43 грн. (а.с. 17).

Відповідач не погодився з податковими повідомленнями та оскаржив вказану суму до господарського суду Чернівецької області, проте ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 3.06.2009 року № 3/177, № 3/178 залишив позовні заявив без розгляду. (а.с. 30-31).

Таким чином на момент розгляду справи вказані податкові-повідомлення рішення не скасовані в установленому законом порядку.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно ст. 3 п. 3.1 п.п. 3.1.1 Закону № 2181-ІІІ активи  платника податків   можуть   бути  примусово стягнені  в  рахунок  погашення його податкового боргу виключно за рішенням  суду.  В  інших  випадках  платники  податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних  від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі,  якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів   визначається  законодавством про банкрутство.                              Згідно ч. 6 ст. 1 Закону № 327/95-ВР операція з давальницькою сировиною –це операція з попередньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з переробки цієї сировини) за умови , якщо вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 327/95-ВР передбачено, що визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною, здійснюється Міністерством економіки України за запитами митних органів на підставі акта експертизи, виданого регіональною торгово-промисловою палатою.

Судом встановлено, що дозвіл на розміщення товарів в режимі переробки на митній території України від 30.05.06 № 22-1/40-199 - скасований відповідно до пункту 2.10 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України. Про скасування дозволу відповідача було повідомлено Вадул-Сіретською митницею письмово - листом від 17.08.06 № 35/23/1-3623 та додатково - листом від 08.09.06 №11/25/1-3913.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 ст. 2 Закону № 327/95-ВР, давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) проводиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.          

У разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах 2, 3, та 8 цієї ж статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються.

Відповідно - фактично ніяких митних платежів до Держбюджету відповідач не сплачував.

Тому суд погоджується з твердження третьої особи, що операції за договором від 1.01.04 №1 між ТОВ «АВ ТЕХ»(Україна) та фірмою «АВтех»(Бельгія) не відносились до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, а фактично були операціями «імпорт», «експорт», - то відповідно до Закону № 2097-XII та Закону  № 168/97-ВР товари, що ввозяться на митну територію України, підлягали оподаткуванню ввізним митом та податком на додану вартість та сплаті на депозитний рахунок митного органу для подальшого зарахування до Державного бюджету.

Оскільки за відповідачем рахується заборгованість, щодо наявності та розміру якої відповідачем не подано до суду письмових заперечень, вжиті податковим органом заходи не призвели до її погашення, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 138 953,43 грн.  підлягають до задоволенню.          

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до  Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені  Конституцією та законами України.          Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна  сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.          Позивач довів належним чином правомірність прийнятого рішення,  а відповідач не надав доказів зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв’язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  159, 160, 161, 162, 163, 167  КАС України, суд -   

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з ТОВ «АВ ТЕХ»(с. Верхні Петрівці, Строжинецького району, Чернівецької області, 59034, код ЄДРПОУ 32908185) до державного бюджету заборгованість в сумі 138 953,43 грн. (сто тридцять вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят три гривні сорок три копійки).

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.   

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції (Вінницького апеляційного адміністративного суду) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                                     Р.В. Ватаманюк