Постанова

від 11.07.2011 по справі 2а-8489/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 липня 2011 року           10:23           № 2а-8489/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн нафтовий"

до

 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про

 визнання протиправним та скасування рішення від 17.02.2011 року, зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.06.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 24/9/10-009 від 05.01.2011 р.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн нафтовий" (далі –позивач, ТОВ «Концерн нафтовий») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у прийнятті декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. № 770/10/3/28-312 від 17.02.2011 р., зобов’язання прийняти зазначену декларацію та перенести показники декларації до електронних баз податкової звітності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у визнанні поданої позивачем податкової декларації  з податку на додану вартість за січень 2011 р., оскільки вказана декларація містила усі обов’язкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у декларації допущено таке порушення як "недостовірність місцезнаходження (місце проживання) платника податків" не відповідає дійсності, оскільки, як зазначив позивач, місцезнаходження позивача, зазначене у декларації співпадає з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідало дійсному місцезнаходженню підприємства на час подачі декларації.

Подана декларація, на думку позивача, була заповнена з дотриманням усіх вимог, передбачених п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України. Відтак, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням  норм п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що податкова декларація ТОВ «Концерн нафтовий» з податку на додану вартість за січень 2011 р. була правомірно не визнана як податкова декларація підставі п. 49.15 ст.49 Податкового кодексу України, оскільки в ній було виявлене порушення: недостовірність місцезнаходження (місце проживання) платника податків

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Концерн нафтовий» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.11.2004 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 49.2 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Порядок складання податкової декларації визначений статтею 48 Податкового кодексу України.

10 лютого 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було направлено до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 р.

Відповідач листом від 17.02.2010 року № 770/10/3/28-312 повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 р. вважається неподаною, оскільки встановлено порушення, а саме, недостовірність місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся зі скаргами до ДПА в м. Києві та ДПА України, рішеннями яких скарги позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із висновками органів податкової служби позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, перехідними положеннями якого передбачено, що Закон України № 2181-111 від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»втратив чинність, тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Визначення обов'язкових реквізитів наведено в п. 48.2 зазначеної статті Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої, документ втрачає визначений цим  Кодексом  статус  із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 Податкового кодексу встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Додатково податкова декларація може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової  декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до ст. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом   державної податкової служби.

Судом встановлено, що зазначені відповідачем факти невідповідності спірної податкової декларації вимогам Податкового кодексу України не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

З декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. (копія наявна в матеріалах справи), надісланою позивачем поштою до податкової інспекції, вбачається, що всі обов'язкові реквізити позивачем  вказані.

При огляді спірної декларації судом встановлено, що місцезнаходження платника податків у декларації зазначено: 03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд. 20, корп. 1, що відповідає місцезнаходженню позивача (на день надіслання декларації), що міститься у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2011 р.

Також суд зазначає, що з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відносно позивача не внесені відомості про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Викладені обставини не дають підстав вважати, що відповідачем оскаржувані дії вчинено з дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та податкового законодавства, оскільки примірник спірної декларації Позивача містить всі необхідні відомості, в тому числі і інформацію щодо достовірного місцезнаходження підприємства.

Відповідно п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України, зазначено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, враховуючи визнання судом неправомірним оскаржуваного рішення відповідача, декларація позивача  з податку на додану вартість за січень 2011 р. вважається поданою у день її отримання податковим  органом. - 17.02.2011 р.

Суд визначає дату  17.02.2011 р. як день, з якого відповідач отримав декларацію позивача  з податку на додану вартість за січень 2011 р., оскільки саме 17.02.2011 р. датовано оскаржуване позивачем рішення відповідача, яким  повідомилено позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 р. вважається неподаною.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обов’язку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

В даному випадку рішення відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. призводить до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Нафтовий»декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності  прийнятого рішення щодо визнання неподаною податкової декларації позивача з ПДВ за звітний податковий період "січень 2011 р.".

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94,  158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн нафтовий"  задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 770/10/3/28-312 від 17 лютого 2011 року "Про податкову звітність".

3. Зобов"язати  Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва прийняти  декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн нафтовий" (ідентифікаційний код 31240639) за звітний податковий період "січень 2011 року", реєстраційний номер 11109 та внести до електронних баз податкової звітності показники декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн нафтовий" (ідентифікаційний код 31240639) за  звітний податковий період "січень 2011 року".

          4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн нафтовий" (ідентифікаційний код 31240639) за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 11.07.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Постанова у повному обсязі складена та підписана 15.07.2011 р.

Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко