Постанова

від 10.08.2011 по справі 2а-10792/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 10 серпня 2011 року           11:14                     № 2а-10792/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 08.07.2011 р)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 03.08.2011 р. № 3572-10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про

визнання неправомірними дій, визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вижак»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі-ДПІ) про: (1) визнання неправомірними дій ДПІ по невизнанню податкових декларацій з ПДВ за травень та червень 2010 року, (2) визнання неправомірною бездіяльності ДПІ по перенесенню показників податкових декларацій з ПДВ за травень та червень 2010 року до електронної бази податкової звітності та про (3) зобов’язання ДПІ перенести показники цих декларацій до електронних баз податкової звітності податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він своєчасно 21.06.2010 року звернувся до ДПІ з метою подання податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року, однак, посадовою особою ДПІ йому було відмовлено у її прийнятті, у зв’язку з чим зазначена декларація була згідно встановлених правил направлена відповідачу поштовим зв’язком. Однак, повідомленням від 25.06.2010 року за № 14132/10/10-011 ДПІ проінформувало позивача про невизнання цієї декларації та про її повернення у зв’язку з виявленими недоліками.

Крім того, як зазначає позивач, 20.07.2010 року він звернувся до ДПІ з метою подання податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, однак посадова особа ДПІ відмовилась від її прийняття, у зв’язку з чим позивач направив цю декларацію засобами поштового зв’язку. Позивач зазначає, що відповідач також не визнав цю декларацію податковою звітністю та не переніс дані цієї декларації до електронних баз податкової звітності.

Позивач зазначає, що зазначені декларації відповідають вимогам податкового законодавства, були подані своєчасно, а отже у податкового органу не було підстав для їх невизнання та неврахування їх показників в облікових даних платника податків.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначаючи, що поштові конверти, в яких направлені декларації, не відповідають вимогам постанови КМ України № 799 від 28.07.1997 р. З огляду на це податковий орган вважає, що декларації не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути враховані як податкова звітність, що стосується і визначених в них показниках. У зв’язку з цим ДПІ листами від 25.06.2010 р. № 14132/10/10-011 та від 23.07.2010 р. № 16550/10/10-011 запропонувало надати нові декларації. Під час розгляду справи представник відповідача підтвердив, що декларації не визнані податковим органом, а їх показники не відображені в базах даних податкового органу.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вижак»(ідентифікаційний код 35379902) зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.09.2007 року за адресою: 04071, м. Київ, вул. Межигірська 39/20 про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 365854.

Товариство взято на податковий облік в ДПІ в Голосіївському районі м. Києва 11.09.2007 року за № 82658.

21 червня 2010 року (перший робочий день після вихідного дня) представник позивача з’явився до ДПІ, що не спростовується відповідачем, для подачі податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року разом з додатками № 1 і № 5. У зв’язку з відмовою посадової особи ДПІ прийняти декларацію, позивач у той же день направив на адресу ДПІ поштовим зв’язком цінним листом з описом вкладення зазначену декларацію разом з додатками та заявою від 21.06.2010 р., в якій виклав обставини відмови у прийнятті декларації. Зазначена декларація отримана ДПІ 25.06.2010 р. Наведене підтверджується доданими до позовної заяви декларацією, додатками, листом від 21.06.2010 р., описом кладення, повідомленням про вручення та поштовою квитанцією.

Однак, згідно з повідомленням ДПІ від 25.06.2010 року № 14132/10/10-011 позивача було проінформовано, що податкова звітність не відповідає вимогам щодо оформлення поштових відправлень, а саме, як вбачається з цього повідомлення, - вимогам постанови КМ України № 799 від 28.07.1997 р. «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій». Проте, зазначене повідомлення не містить інформації у чому саме конкретно полягає така невідповідність. Згідно з даним повідомленням зазначена декларація по суті не визнана податковою звітністю та позивачу запропоновано надати нову декларацію із виправленими недоліками, перелік яких, як зазначено вище, повідомлення не містить. При цьому, повідомлення ДПІ не містить інформації щодо додання до цього листа самої декларації з додатками (відмітки, що лист має додатки) та під час розгляду справи відповідач не надав доказів її фактичного повернення позивачу, який в свою чергу не підтвердив її отримання.

Окрім цього, 20 липня 2010 року представник позивача з’явився до ДПІ, що не спростовується відповідачем, для подачі податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року разом з додатками № 1 і № 5. У зв’язку з відмовою посадової особи ДПІ прийняти декларацію, позивач у той же день направив на адресу ДПІ поштовим зв’язком цінним листом з описом вкладення зазначену декларацію разом з додатками та заявою від 20.07.2010 р., в якій виклав обставини відмови у прийнятті декларації. Зазначена декларація отримана ДПІ 23.07.2010 р. Наведене підтверджується доданими до позовної заяви декларацією, додатками, листом від 20.07.2010 р., описом кладення, повідомленням про вручення та поштовою квитанцією.

Щодо даної декларації відповідач зазначає, що також повернув цю декларацію листом від 23.07.2010 року № 16550/10/10-011 з підстав неправильного, на його думку, оформлення конверту. Проте, під час розгляду справи відповідач, всупереч обов’язку, визначеному ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав доказів виготовлення, направлення та вручення позивачу цього листа, та не навів поважних причин ненадання цього листа. Позивач також зазначає, що не отримував будь-яких рішень від ДПІ щодо неприйняття/невизнання декларації з ПДВ за червень 2010 року. Проте, відповідач підтверджує, що зазначена декларація не визнана податковим органом та її показники не внесені до баз даних податкового органу.

При цьому, як вбачається з листа контрагента позивача –ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»№ 1102 від 27.09.2010 року місцевим податковим органом встановлено не відображення в базах даних податкової служби даних декларацій з ПДВ позивача за травень і червень 2010 року, що вказує на неврахуванням відповідачем даних декларацій з ПДВ за травень і червень 2010 року в облікових даних податкового органу.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов’язкових платежів) (в редакції на час виникнення спірних відносин), зокрема, зобов’язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання  у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон № 2181 в редакції на час виникнення спірних відносин) під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Відповідно до абзацу першого п/п. 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивач своєчасно, з дотриманням встановленого п/п. «а»п/п. 4.1.4. Закону № 2181 строку, звернувся до ДПІ із деклараціями з ПДВ за травень та червень 2010 року, однак, у зв’язку з відмовою у їх прийнятті, зазначені декларації були направлені до ДПІ з дотриманням встановленого п/п. 4.1.2. Закону № 2181 порядку, тобто цінним листом з описом вкладення, з повідомленням про вручення та із заявою щодо обставин неприйняття декларацій.

Отже, в силу наведених вище положень Закону № 2181, податкові декларації позивача з ПДВ за травень та червень 2010 року вважаються своєчасно поданими до ДПІ відповідно 21.06.2010 року та 20.07.2010 року.

У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до абзацу 5 п/п. 4.1.2. Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто, законом визначено вичерпний перелік підстав, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, непідписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу законне право не визнати податкову звітність, як податкову декларацію.

Зазначені підстави не підлягають розширеному тлумаченню з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України.

При цьому, Закон № 2181 в цілому і положення п/п. 4.2.1. зокрема, не містять приписів щодо невизнання податкової звітності з підстав неналежного оформлення поштового конверту в якому надійшла податкова звітність та можливості повернення декларації платнику податків у зв’язку з цим.

Отже, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію/розрахунок, відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону, є формою рішення органу державної податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до п/п. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.

Тобто, в силу закону в даному випадку платник має право оскаржити зазначене повідомлення, викладене у листі, саме як рішення податкового органу. В даному випадку повідомлення ДПІ від 25.06.2010 року № 14132/10/10-011 відповідає наведеним ознакам, а тому є рішенням суб’єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено у суді.

У взаємозв’язку з вищенаведеним, суд зазначає, що обов’язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.

Загальновизнаними елементами обов’язкових реквізитів документа у правозастосовній практиці є: назва документа (форми), дата складання, назва особи (платника), яка склала документ, адреса цієї особи, підпис (найменування посади) особи, що подає документ, відтиск печатки (у визначених законом випадках), та інші дані, без яких неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками документ та особу, яка його склала.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем не висувалося будь-яких претензій щодо власне поданих позивачем декларацій.

Фактично декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року не були визнані податковою звітністю через невідповідність поштових конвертів вимогам постанови КМ України № 799 від 28.07.97 р.

У той же час, як зазначено вище, Закон № 2181 не містить положень, щодо невизнання податкової звітності з підстав неналежного оформлення поштового конверту в якому надійшла податкова звітність, а відтак у відповідача не було правових підстав для невизнання податкових декларацій позивача з ПДВ за травень та червень 2010 року з підстав невідповідності поштового конверту вимогам підзаконного акту.

У взаємозв’язку з вищенаведеним та в контексті перевірки наявності в деклараціях обов’язкових реквізитів, суд зазначає, що декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року підписані керівником позивача, скріплені печаткою та містять всі обов’язкові реквізити відповідно до вимог п/п. 4.1.2. Закону № 2181.

Зазначені декларації забезпечують вільне читання тексту, в них відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в них не має тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

За висновком суду, позивач виконав всі вимоги, передбачені чинним на час подання декларацій щодо складання, відображення обов’язкових реквізитів та подання декларацій, що дає можливість ідентифікувати їх як податкову звітність, подану позивачем, а також дає підстави для визнання їх дійсними документами, що мають юридичну силу, у зв’язку з чим рішення відповідача у формі листа від 25.06.2010 року № 14132/10/10-011 про невизнання декларації за травень 2010 року не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування фактичних обставин, а отже є протиправними і позов в цій частині підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Так, в контексті застосування належного способу захисту прав позивача, суд враховує, що в даному випадку позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо невизнання звітності, однак, беручи до уваги те, що, як зазначено вище, повідомлення про невизнання звітності відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону № 2181, є формою рішення податкової служби, суд, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України та ч. 2 ст. 11 КАС України, задовольняючи позов цій частині, вважає за необхідне застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи, законодавству і в повній мірі відновлює порушене право особи, а саме - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у формі листа від 25.06.2010 року № 14132/10/10-011.

Що стосується декларації за червень 2010 року то, враховуючи, що відповідачем не надано доказів прийняття, направлення та вручення листа (рішення) про невизнання цієї декларації, але відповідач підтверджує факт її невизнання та не включення її показників до баз даних, суд, беручи до уваги обставини справи, відсутність правових підстав для невизнання цієї декларації, положення п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, а також те, що суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, вважає за необхідне визнати протиправними дії ДПІ щодо невизнання цієї декларації.

В частині вимог щодо (2) визнання неправомірною бездіяльності ДПІ по перенесенню показників податкових декларацій з ПДВ до електронної бази податкової звітності органів державної податкової служби та позовних вимог про (3) зобов’язання ДПІ  перенести до електронної бази податкової звітності показники поданих позивачем декларацій, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час подання згаданих декларацій, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.  

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Пунктом 3.1. Інструкції передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 1.7. Інструкції передбачено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження.

Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі податкових зобов’язань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов’язань та платежів до бюджету.

Оскільки в даному випадку рішення відповідача щодо невизнання декларації за травень 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цієї декларації у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності, беручи до уваги те, що відповідач протиправно не визнав декларацію з ПДВ за червень 2010 року та не врахував в обліку дані цієї декларації, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік податків, що нараховані позивачем, а саме внести відповідні дані декларацій до картки особового рахунку позивача.

При цьому, аналізуючи позовні вимоги № 2 (за позовом № 3 і 4) і № 3 (за позовом № 5 і 6) в контексті встановлених судом фактичних обставин та з точки зору визначення належного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, фактично суть спору в цій частині вимог зводиться до того, що відповідач, на думку позивача, отримавши декларації позивача повинен був на дату їх подання відобразити їх показники в облікових даних платника податків, але протиправно не вчинив зазначені дії, у зв’язку з чим позивач просить зобов’язати відобразити дані цих декларацій в картці особового рахунку позивача. Тобто, фактично матеріально-правовий інтерес позивача полягає у необхідності відображення даних декларацій станом на дату їх подання, а отже відновлення порушеного права позивача в частині протиправного неврахування даних декларацій під час їх подання реалізується саме шляхом зобов’язання відповідача відобразити дані декларацій в облікових даних платника податків станом на дату подання звітності. У зв’язку з цим, щодо вимог про «визнання неправомірною бездіяльності по перенесенню показників»та щодо «зобов’язання перенести до бази податкової звітності дані декларацій»належним способом захисту щодо обох заявлених позивачем вимог є зобов’язання відповідача внести дані податкових декларацій до картки особового рахунку позивача станом на дату подання (відповідно до вимог абзацу другого п/п. 4.1.2. Закону № 2181), що забезпечує захист порушених прав та інтересів позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності невизнання податкової звітності позивача та визначених у них показників, у зв’язку з чим суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України та з метою повного захисту прав позивача, приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним рішення відповідача про невизнання декларації з ПДВ позивача за травень 2010 року, визнання протиправними дії відповідача щодо невизнання декларації з ПДВ за червень 2010 року та зобов’язання відповідача внести дані цих декларацій до картки особового рахунку позивача відповідно до дати подання цих декларацій, тобто, відповідно, станом на 21.06.2010 р. та на 20.07.2010 року.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»(ідентифікаційний код 35379902; адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 39/20) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва викладене у формі листа від 25.06.2010 року № 14132/10/10-011 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак».

Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак».

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва внести дані податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року до картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»станом на 21 червня 2010 року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва внести дані податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року до картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»станом на 20 липня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»судовий збір (державне мито) у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                               О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12 серпня 2011 року.