Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-10792/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10792/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Гром Л.М.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вижак»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва, в якому просив визнати неправомірними дій ДПІ по невизнанню податкових декларацій з ПДВ за травень та червень 2010 року, визнати неправомірною бездіяльності ДПІ по перенесенню показників податкових декларацій з ПДВ за травень та червень 2010 року до електронної бази податкової звітності; зобов'язати ДПІ перенести показники цих декларацій до електронних баз податкової звітності податкової служби.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2011 року позову задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірності невизнання податкової звітності позивача та визначених у них показників.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що поштові відправлення (конверти) з податковою декларацією з податку на додану вартість ТОВ «Вижак»за травень та червень 2010 року не відповідають вимогам щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів та декларацій, що надсилаються платникам податку відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положенням, затвердженим Постановою КМУ від 28.07.1997 р. № 799 та Постановою КМУ № 270.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вижак»зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.09.2007 року за адресою: 04071, м. Київ, вул. Межигірська 39/20 про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 365854. Товариство взято на податковий облік в ДПІ в Голосіївському районі м. Києва 11.09.2007 року за № 82658.

21 червня 2010 року (перший робочий день після вихідного дня) представник позивача з'явився до ДПІ, що не спростовується відповідачем, для подачі податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року разом з додатками № 1 і № 5. У зв'язку з відмовою посадової особи ДПІ прийняти декларацію, позивач у той же день направив на адресу ДПІ поштовим зв'язком цінним листом з описом вкладення зазначену декларацію разом з додатками та заявою від 21.06.2010 р., в якій виклав обставини відмови у прийнятті декларації. Зазначена декларація отримана ДПІ 25.06.2010 р. Наведене підтверджується доданими до позовної заяви декларацією, додатками, листом від 21.06.2010 р., описом кладення, повідомленням про вручення та поштовою квитанцією.

Однак, згідно з повідомленням ДПІ від 25.06.2010 року № 14132/10/10-011 позивача було проінформовано, що податкова звітність не відповідає вимогам щодо оформлення поштових відправлень, а саме, як вбачається з цього повідомлення, - вимогам постанови КМ України № 799 від 28.07.1997 р. «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій».

Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зазначене повідомлення не містить інформації у чому саме конкретно полягає така невідповідність. Згідно з даним повідомленням зазначена декларація по суті не визнана податковою звітністю та позивачу запропоновано надати нову декларацію із виправленими недоліками, перелік яких, як зазначено вище, повідомлення не містить. При цьому, повідомлення ДПІ не містить інформації щодо додання до цього листа самої декларації з додатками (відмітки, що лист має додатки) та під час розгляду справи відповідач не надав доказів її фактичного повернення позивачу, який в свою чергу не підтвердив її отримання.

Також, 20 липня 2010 року представник позивача з'явився до ДПІ, що не спростовується відповідачем, для подачі податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року разом з додатками № 1 і № 5. У зв'язку з відмовою посадової особи ДПІ прийняти декларацію, позивач у той же день направив на адресу ДПІ поштовим зв'язком цінним листом з описом вкладення зазначену декларацію разом з додатками та заявою від 20.07.2010 р., в якій виклав обставини відмови у прийнятті декларації. Зазначена декларація отримана ДПІ 23.07.2010 р. Наведене підтверджується доданими до позовної заяви декларацією, додатками, листом від 20.07.2010 р., описом вкладення, повідомленням про вручення та поштовою квитанцією.

В суді першої інстанції відповідач посилався на те, що вказану декларацію він також повернув листом від 23.07.2010 року № 16550/10/10-011 з підстав неправильного, на його думку, оформлення конверту. Проте, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не надав доказів виготовлення, направлення та вручення позивачу цього листа, та не навів поважних причин ненадання цього листа. Відповідач підтверджує, що зазначена декларація не визнана податковим органом та її показники не внесені до баз даних податкового органу.

Відповідно до абзацу першого п/п. 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 2181) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті , а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 5 п/п. 4.1.2. Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, законом визначено вичерпний перелік підстав для невизнання контролюючим органом як податкова декларація, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, не підписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу законне право не визнати податкову звітність, як податкову декларацію.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, Закон № 2181 в цілому і положення п/п. 4.2.1. зокрема, не містять приписів щодо невизнання податкової звітності з підстав неналежного оформлення поштового конверту в якому надійшла податкова звітність та можливості повернення декларації платнику податків у зв'язку з цим.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач своєчасно, з дотриманням встановленого п/п. «а»п/п. 4.1.4. Закону № 2181 строку, звернувся до ДПІ із деклараціями з ПДВ за травень та червень 2010 року, однак, у зв'язку з відмовою у їх прийнятті, зазначені декларації були направлені до ДПІ з дотриманням встановленого п/п. 4.1.2. Закону № 2181 порядку, тобто цінним листом з описом вкладення, з повідомленням про вручення та із заявою щодо обставин неприйняття декларацій, а відповідачем не спростовано відповідності даних декларацій вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до обгрнутованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.