Постанова

від 15.03.2011 по справі 2а-17017/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 15 березня 2011 року           16:09           № 2а-17017/10/2670

за позовом

 ОСОБА_1, ОСОБА_2 

до

Третя особа

 Київської міської ради, Головне Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 

ОСОБА_3

про

 скасування рішення та Державного акту про право власності на земельну ділянку

Суддя  Смолій І.В.

Секретар судових засідань Саратова О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1),

                         ОСОБА_1  ( паспорт НОМЕР_2)  

                          ОСОБА_4. –п/к( довіреність № б/н, від 06.08.10р.),

від відповідача1: ОСОБА_5., довіреність № 225-КР-1368, від 17.12.10,

від відповідача 2: не з’явився

від третьої особи: ОСОБА_6. –п/к(дов.від 17.08.10р. № б/н)

                                ОСОБА_7. / п/к (довіреність № ВМК683980, від 01.02.10р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської ради про скасування рішення та Державного акту про право власності на земельну ділянку за участю третьої особи ОСОБА_3

Ухвалою суду від 01.12.10р. по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.12.10р.

Розгляд справи 14.12.10р. відкладено до 23.12.10р. за клопотанням сторін.

Ухвалою суду від 23.12.10р. до участі в справі залучено в якості співвідповідача Головне Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, розгляд справи відкладався до 18.01.11р.

Ухвалою суду від 18.01.2011р. завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.02.11р.

В судових засіданнях 03.02.11р., 17.02.11р. та 01.03.11 оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного з’ясування обставин справи, а також для забезпечення явки відповідча2.

Позивачі та їх законний представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позовних вимог не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача1 Київської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Представник третьої особи в судових засідання проти задоволення позивних вимог заперечив, зміст та обґрунтування заперечень виклав у письмовій формі.

Представник Головне Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (відповідач 2) в судові за сідання на виклики суду не з’явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, за таких обставин та у відповідності до ст.128КАС України суд розглядає справу у його відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 2-ї сесії 6-го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 710/710 було передано у приватну власність Третьої особі земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1, та затверджено проект землеустрою.

На підставі вказаного рішення 23.09.2009 року було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-7-01532.

Відповідно до частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (тут та далі по тексту посилання на Земельний кодекс України в редакції, яка діяла на момент прийняття Відповідачем 1 оскаржуваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 Земельного кодексу України особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов'язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 151 Земельного кодексу України особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо вибору місця розташування земельних ділянок за рахунок земель, вилучення (викуп) яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подаються відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. До заяви (клопотання) додається, зокрема, засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу).

Таким чином, наявність нотаріально посвідченої згоди землекористувачів на вилучення земельної ділянки, є обов‘язковою.

Разом з тим, Рішенням Виконкому Печерської Ради депутатів трудящих від 20.05.1946 року земельна ділянка площею 787 кв. м. була виділена дідусеві позивачів - ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_8 побудував житловий дім і продовжував користуватися земельною ділянкою більшою за виділений розмір, використовуючи надлишки для садівництва. Після його смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.03.1983р. державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_11., спадкоємцями у рівних частках стали його діти, батько позивачів ОСОБА_10 та дочка, їх тітка, ОСОБА_9 які обоє проживали у вказаному житловому будинку, поділили добровільно між собою всю земельну ділянку: частину, яка офіційно рахувалася за ОСОБА_8, а також надлишки, які межували з їх земельною ділянкою.

Згідно Акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки станом на 20 листопада 1993 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 користувалися земельною ділянкою загальною площею 1897,56 кв. м. по АДРЕСА_1

Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 року № 127-3/629 батькові позивачів - ОСОБА_10 та його сестрі - ОСОБА_9 була передана у власність земельна ділянка площею 1026 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 та в послідуючому видані Державні акти на право приватної власності на землю від 06.09.2000р., які зареєстровані в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №№ 82-2-00649 та 82-2-00650.

З пояснень позивачів, підтверджених заявою третьої особи до Київського міського Голови від 10.07.2003р. та висновком Київської міської санепідемстанції № 1929 від 10.11.2005р. судом встановлено, що надлишки земельної ділянки в розмірі 876 кв.м., які межували з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 використовувалися ОСОБА_10 та ОСОБА_9 для садівництва.

Крім того, відповідно Витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 23.04.2007р. землекористувачами земельної ділянка з кадастровим номером 82:136:0082 за адресою: АДРЕСА_1, без документів, які б підтверджували права на неї, були ОСОБА_9. та ОСОБА_10

Після смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачі, як його дочки, прийняли спадщину на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 26.02.2004р. за реєстровим № 11-1519, та свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_11. 26.02.2004р. за реєстровим № 11-1521.

В подальшому позивачі отримали Державні акти на право власності на земельну ділянку від 12.06.2004р., які зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 02-7-00376 та 02-7-00377.

Відповідно до зазначених Державних актів співвласниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 8000000000:82:136:0009, є позивачі (кожен по ј) та ОСОБА_9. (1/2).

В той же час, позивачі разом з ОСОБА_9. продовжували спільно користуватися надлишками, (суміжною земельною ділянкою, яка на підставі рішення 2-ї сесії 6-го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 710/710 була передана у приватну власність ОСОБА_3 за кадастровим номером 8000000000:82:136:0082).

Спільне користування спірною земельною ділянкою позивачами та третьою особою підтверджується не лише поясненнями позивачів, заявою третьої особи до Київського міського Голови від 10.07.2003р. та висновком Київської міської санепідемстанції № 1929 від 10.11.2005р., що складені вже після смерті ОСОБА_10 Цей факт встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2010р. по справі № 2-6182/2010, що набрало законної сили.

Чинне законодавство передбачає режим, при якому громадяни мають право користування земельною ділянкою без документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку.

Так, ч. 1 ст. 119 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Також, пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного суду України «Щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України»у справі № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Крім того, відповідно до п.6 постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990 р. № 563-XIІ «Про земельну реформу», якому надано роз'яснення вказаним рішенням Конституційного Суду України, громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, зберігають право на ці земельні ділянки до виготовлення правовстановлюючих документів.»

Таким чином, ОСОБА_9. та позивачі, як спадкоємці ОСОБА_10 в розумінні Земельного кодексу України були постійними землекористувачами спірної земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:136:0082.

Отже нотаріально посвідчена згода землекористувачів, ОСОБА_9. та позивачів, на відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 була обов‘язковою, в іншому випадку Відповідач 1 мав прийняти рішення про вилучення земельної ділянки.

Між тим, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, який було затверджено рішенням 2-ї сесії 6-го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 710/710, містить лише заяву ОСОБА_9, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 05.04.2006р. за реєстровим № 1631, якою ОСОБА_9. надала згоду на відведення земельної ділянки, площею 0,1 га, за номером 82 у черговому кадастровому плані, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель із земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у власність громадянці ОСОБА_3.

Крім того, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом від 30.11.2009р. за № 03-85/33333 повідомило, що надання зазначено земельної ділянки у власність ОСОБА_3 здійснене за проектом її відведення на підставі позитивних висновків погоджуючи служб міста, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, враховуючи нотаріальну згоду гр. ОСОБА_9. та довідку відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 19.09.2006р. № П96/02-02-12 про смерть гр. ОСОБА_10 при цьому не було враховано наявність спадкоємців ОСОБА_10, а саме позивачів, від яких також необхідно було отримати згоду на відведення спірної земельної ділянки.

Таким чином, судом встановлено, що при прийняття оскаржуваного рішення Відповідачем 1 не було враховано відсутність нотаріально посвідченої згоди позивачів на відведення на відведення земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:136:008282, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у власність громадянці ОСОБА_3.

Крім того, відповідно до ч.ч. 8 та 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Статтею 22 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами.

Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, зокрема, вимоги до впорядкування доріг та під'їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів.

Також ст. 5 ЗУ «Про основи містобудування» вимагає урахувати законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, вирішити питання під'їзду до земельної ділянки.

Згідно з Висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 19-10349 від 04.12.2006р. «щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення земельної ділянки»урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, вирішення питання під'їзду до земельної ділянки є обов‘язковою умовами, при не дотриманні яких чинність даного висновку втрачає свою дію.

Таким чином, судом встановлено, що наявність під‘їзду є обов‘язковою у мовою для відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В той же час, у вказаному висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища зазначено, що замовником (ОСОБА_3) отримано нотаріально завірену згоду ОСОБА_9. на відведення земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 82:136:082) та влаштування проїзду.

В пояснювальній записці до Проекту землеустрою також зазначено, що на час складання проекту відведення земельної ділянки проведено обстеження в натурі (на місцевості) і при цьому встановлено, що під‘їзд до ділянки здійснюється через земельну ділянку ОСОБА_9

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_9 володіла частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:136:0009, по якій вона надала згоду на влаштування проїзду, на праві спільної часткової власності разом з позивачами.

Згідно ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Таким чином, не отримавши згоди на влаштування під‘їзду також і від Позивачів (як співвласників земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:136:0009), не було дотримано вимог містобудівного законодавства, що робить нечинним висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 19-10349 від 04.12.2006р.

Також Висновком Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.09.2007р. за № 05-1403 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідає нормам ст.ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому Постановою КМ України від 26.05.2004р.

Пунктом 2 вказаного Порядку зазначено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, зокрема, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Отже, в зв‘язку з наявністю проекту землеустрою визначення в натурі меж спірної земельної ділянки є необхідним.

Пунктом «а»ст. 184 ЗК України встановлено, що землеустрій передбачає встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 ЗК України комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, є кадастрова зйомка, яка згідно ч. 2 вказаної статті включає в себе, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Таким чином, судом встановлено, що визначення меж земельної ділянки в натурі та погодження їх з суміжними власниками та землекористувачами є обов‘язковим.

Всупереч цьому, визначення меж спірної земельної ділянки в натурі та погодження їх з позивачами та іншими власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок не відбувалось, що також порушує умови Висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 19-10349 від 04.12.2006р., роблячи його недійсним.

Також Державне Управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві листом № 06-6-25/139 від 21.03.2007р. (з матеріалів проекту землеустрою) не заперечує проти відведення спірної земельної ділянки, за умови виконання вимог Висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 19-10349 від 04.12.2006р., умови якого, як вказувалось вище, були порушені.

Враховуючи втрату чинності такими висновками (листами) Державного Управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві та Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, в зв‘язку з недотриманням умов відведення земельної ділянки, що відповідно до вимог ч.ч. 8 та 9 ст. 118 Земельного кодексу України є необхідною умовою для погодження проекту землеустрою, вказаний проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки був нечинним на момент його затвердження рішенням 2-ї сесії 6-го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 710/710.

За таких обставин суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення протиправне та прийняте відповідачем без додержання вимог чинного на час правовідносин законодавства, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи те, висновки суду щодо неправомірності  рішення 2-ї сесії 6-го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 710/710 то й виданий на його підставі акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-7-01532, також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради, Головного Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та Державного акту про право власності на земельну ділянку задовольнити.

Скасувати рішення 2-ї сесії 6-го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 710/710 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га та затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 на АДРЕСА_1.

Скасувати Державний акт про право на земельну ділянку загальною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, виданий 23.09.2009 року № 02-7-01532 на ім'я ОСОБА_3.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                                І.В. Смолій  

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.03.11р.