Постанова

від 12.07.2011 по справі 2а-1602/11/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.07.11

Справа №2а-1602/11/2770

каб. № 1

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

з участю представників:

прокурора –Попова Анастасія Ігорівна, посвідчення №702 від 24 травня 2011 року - не з’явився;

позивача – ОСОБА_1, довіреність № 04-215  від 02.06.11,  Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з’явився;

відповідача –  не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Хімнафтозбут" про стягнення заборгованості 8 758,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Нахімовського району м.Севастополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Хімнафтозбуд” про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 8758,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства, що виразилося у недотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою від 19.05.2011 відкрито провадження в адміністративній справі

Ухвалою від 19.05.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Прокурор та представник позивача в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку та належним чином. В судових засіданнях від 08.06.11 та 20.06.11 на позовних вимогах наполягали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються та  витребувані документи не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку за адресою, зазначеною у позові та у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Суд враховує, що явка у судове засідання є правом, а не обов'язком учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог гл. 3 КАС України, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, передбачених законом.   

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник  у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Відповідно до частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Приватне підприємство “Хімнафтозуд” зареєстровано у Севастопольському відділенні Фонду України соціального захисту інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875 від 21.03.1991, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною третьою статті 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, згідно частини першої статті 18 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384 (далі - Інструкція) форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Згідно з п. 2.1 Інструкції звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.

Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, наданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2011 році, середньооблікова кількість штатних працівників у 2010 році склала 16 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 особу, а фактично на підприємстві інваліди не працювали. (а.с. 8).

Отже, норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце, фактично у 2010 році у відповідача інваліди не працювали, тобто менш ніж встановлено нормативом на 1 одиницю.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Зокрема, згідно частини першої статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, що передбачено частиною третьою статті 19 Закону

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 Закону України “Про зайнятість населення” працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЄК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці щороку до 01 березня подають звіт, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 за № 42, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів,  фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Отже, відповідно до частини першої статті 20 Закону, розмір адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів складає 8675,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідач у встановлений законом строк адміністративно-господарських санкції у розмірі 8675,00 грн. не сплатив.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Згідно частини другої, третьої, четвертої статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Відповідно до розрахунку пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, який зроблений позивачем, розмір пені складає 83,20 грн. (а.с. 13).

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8758,20 грн., з яких 8675,00 грн. –заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій, 83,20 грн. - пеня, підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15 липня 2011 року .

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Хімнафтозбуд”(99029, м.Севастополь, вул.М.Музики, 50, р/р 260080130217676 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ЄДРПОУ 31267514) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м.Севастополь, вул. Гоголя, 20-а,  р/р 31213230700007 в УДК м.Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24694007) суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8758,20 грн. (вісім тисяч сімсот п’ятдесят вісім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                      О.В. Гавура