Постанова

від 11.07.2011 по справі 2а-1338/11/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.07.11

Справа №2а-1338/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.;

секретар –Філімонцева О.В.,

за участю:

представника позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»- ОСОБА_1, довіреність б/н від 22 квітня 2011 року;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя –ОСОБА_2, довіреність № 62/10-025 від 05 липня 2011 року;

представника відповідача –Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі –в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або поважності причин суду не повідомив;

представника прокуратури м. Севастополя –в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або поважності причин суду не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»  до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя,  Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 147 320 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно залишається не відшкодованою сума податку на додану вартість, яка заявлена позивачем до відшкодування у деклараціях за червень, липень, жовтень, грудень 2010 року та січень 2011 року у загальному розмірі 147 320 грн., оскільки податковий кредит з податку на додану вартість був сформований на підставі належним чином виписаних податкових накладних, грошові кошті, з урахуванням податку на додану вартість, перераховані контрагентам. Зазначає, що не може нести відповідальність за несплату його контрагентами сум податку на додану вартість до бюджету.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя підтримав у повному обсязі.  На задоволенні позовних вимог до Головного управління державного казначейства у м. Севастополі не наполягав.

Представник відповідача –Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, проти задоволення позову заперечував, просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі, оскільки в ході документальних перевірок інформація про постачальників позивача по ланцюгу постачання до виробника не отримана, а тому не можливо встановити факт надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України. У зв’язку з чим, на думку представника Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, підстави для бюджетного відшкодування податку на додану вартість відсутні.   

Представник відповідача - Головного управління держаного казначейства у м. Севастополі, у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки або поважність причин суду не повідомив.

Представник прокуратури в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або поважність причин суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа (а.с. 88), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість (а.с. 87).

20 липня 2010 року позивачем до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя була надана заява про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі декларації за червень 2010 року у загальному розмірі, з врахуванням наданих уточнюючих розрахунків, –7 882 грн.

20 серпня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»звернулось до податкового органу із заявою про відшкодування податку на додану вартість на підставі податкової декларації з цього податку за липень 2010 року у розмірі 21 569 грн.

Відповідно до заяви позивача про відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року, яка отримана Державної податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя 17 листопаду 2010 року, сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню позивачу, складає 3 376 грн.

19 січня 2011 року позивачем заявлено до відшкодування сума податку на додану вартість за грудень 2010 року у загальному розмірі 36 682 грн.

За січень 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»на підставі декларації з податку на додану вартість, яка отримана державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя 21 лютого 2011 року, заявлено до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 87 951 грн.

Таким чином, усього на підставі зазначених декларацій Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»було заявлено до відшкодування податок на додану вартість за період з червня 2010 року по січень 2011 року у загальному розмірі 157 460 грн.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя були проведені виїзні позапланові перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень, липень, грудень 2010 року та січень 2011 року.  

За результатам перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя були складені:

-          довідка від 17 вересня 2010 року № 4026/23-211/30526268/288, відповідно до якої позивачу підтверджено у декларації за червень 2010 року бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 792 грн., сума у розмірі 7 090 грн. залишена без підтвердження (ас. 11 –14);

-          акт від 20 вересня 2010 року №  4133/23-211/30526268/20, яким підтверджено відображене Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»у декларації за липень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 2073 грн.; податок на додану вартість, заявлений до відшкодування у зазначеної декларації, у розмірі 19 496 грн. залишений без підтвердження (а.с. 17 –20);

-          довідка від 18 березня 2011 року № 979/23-211/30526268/85, відповідно до висновків якої позивачу підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 2 579 грн.; сума бюджетного відшкодування у розмірі 34 103 грн. залишена без підтвердження (а.с. 187 –189);

-          довідка від 29 березня 2011 року № 1203/23-211/30526268/100, якою підтверджено відображене Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»у декларації за січень 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 968 грн., сума податку на додану вартість у розмірі 70 983 грн., яка заявлена позивачем до відшкодування за січень 2011 року, залишена без підтвердження (а.с. 233 –236).

Таким чином, усього податковим органом підтверджено позивачу до відшкодування сума податку на додану вартість за період з червня 2010 року по січень 2011 року у розмірі 22 412 грн. Сума податку на додану вартість у загальному розмірі 135 048 грн. залишена без підтвердження.

У всіх зазначених випадках підставою для не підтвердження сум податку на додану вартість до відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»з’явилось неотримання податковим органом матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя податкові рішення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю  «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами проведених перевірок не приймались.

Крім того, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя на дату звернення позивача до суду відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»сума податку на додану вартість у загальному розмірі 10 140 грн., а саме: по декларації за червень 2010 року –3 726 грн., по декларації за липень 2010 року –6 414 грн.

Отже, не відшкодованою позивачу залишається сума податку на додану вартість по деклараціям за червень, липень, жовтень, грудень 2010 року та січень 2011 року у загальному розмірі 147 320 грн.

Спірні правовідносини, яки виникли між сторонами щодо відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість у 2010 та  2011 роках, регулюються Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України  “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168), який діяв на час виникнення спірних відносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпунктів 7.7.3.-7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168  платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168  не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до  пункту 7.7. статті 7 Закону № 168  встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.  Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 Закону № 168  встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Пунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи щодо порядку та умов відшкодування податку на додану вартість.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі –Кодекс № 2755) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпунктів 200.6 - 200.11 статті 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу № 2755 встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

 Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від’ємна різниця між податковими зобов’язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Аналіз зазначених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що при здійсненні розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, враховується як сплачений, так і нарахований податок на додану вартість. При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При оцінки обставин у даній справи, суд виходив із того, що, як вбачається зі довідок та акту, складених Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя за результатами перевірок правильності здійснення розрахунку сум бюджетного відшкодування позивачем, та не оспорюється відповідачем, податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість. Факт реального здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від’ємне значення податку,  не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: реєстрами отриманих та виданих накладних, податковими накладними, реєстрами платіжних доручень та банківськими виписками.

Висновки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, зроблені на підставі акту Державної податкової інспекції м. Харкова від 25 березня 2011 року № 801/2305/33818318 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Експерт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промспец Конслатинг»за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року»та листу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 30 березня 2011 року № 3120/7/23-313, про те, що контрагент позивача –ТОВ «Альфа-Експерт», не міг поставити товари на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда», оскільки постачальники контрагенту позивача (ТОВ «Альфа-Експерт»), а саме: ТОВ «Промспец Конслатинг»та ТОВ «СК Ново-строй», за юридичними адресами не знаходяться, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей не мають, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

З аналізу зазначених вище норм діючого законодавства вбачається, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, наприклад: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди –як-то належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Фактів не виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом - «Альфа-Експерт», а також не визначення останнім податкового зобов’язання з податку на додану вартість за результатами здійснення цих операції, судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства  України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач –Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя, не надав суду доказів того, що, залишаючи не підтвердженими та не відшкодовуючи суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень, грудень 2010 року та січень 2011 року, він діяв у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

За таких обставин, бездіяльність Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя щодо невідшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю  «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»податку на додану вартість по деклараціям за червень 2010 року у розмірі 4 156 грн., за липень 2010 року –15 155 грн., жовтень 2010 року –3 376 грн., грудень 2010 року –36 682 грн. та січень 2011 року –87 951 грн., не може бути визнана судом законною, у зв’язку з чим адміністративний позов у даній частині підлягає задоволенню, а сума заборгованості бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі  147 320 грн. –стягненню.

Що стосується позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі, на задоволенні яких представник позивача не наполягав, суд вважає їх не підлягаючими задоволенню у зв’язку з тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»та Головним управлінням Державного казначейства України у м. Севастополі не виникло спірних публічно-правових відносин, оскільки а ні податковий орган з відповідним висновком, а ні позивач з заявою, до вказаного відповідача не звертались. Тобто діями або бездіяльністю Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі права позивача по справі не порушені, а тому позовні вимоги до нього є передчасними.  

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного  судочинства  України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда» - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя щодо невідшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю  «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»податку на додану вартість по деклараціям за червень 2010 року у розмірі 4 156 грн., за липень 2010 року –15 155 грн., жовтень 2010 року –3 376 грн., грудень 2010 року –36 682 грн. та січень 2011 року –87 951 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»(ЄДРПОУ 30526268) заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 147 320 (сто сорок сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути  з  Державного  бюджету  України  на  користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське спільне підприємство «Електрон-Звезда»судові  витрати  зі  сплати  судового збору  у  сумі  1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 60 коп.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 18 липня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя                                                                                                          С.А. Водяхін