Рішення

від 22.08.2011 по справі 48/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/282

22.08.11

За позовомНаціонального комплексу «Експоцентр України»

доПублічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів»

простягнення 71 032,14 грн.

Суддя  Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Північук Л.І.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний комплекс «Експоцентр України» (надалі –НК «Експоцентр України») звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»(надалі –ДАК «Національна мережа аукціонних центрів») про стягнення 71 032,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2001 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №16/4-А у зв'язку із розірванням якого рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2010 р. у справі №11/110, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 р., відповідач був зобов'язаний звільнити орендоване приміщення (частина павільйону №16, загальною площею 857,5 кв.м.). Проте, відповідачем вказане приміщення звільнено не було внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 71 032,14 грн. за користування об'єктом оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 20.07.2011 р., розгляд справи відкладено до 22.08.2011 р.

У судове засідання 22.08.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.08.2011 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, на яку було відправлено ухвалу суду від 03.08.2011 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10706524 від 03.08.2011 р. Ухвала суду від 03.08.2011 р. отримана відповідачем за вказаною адресою 12.08.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №15740403.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10706524 від 03.08.2011 р. та наказу Фонду державного майна України №1049 від 12.07.2011 р. вбачається, що Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів»приведено організаційно-правову форму у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", а тому правильним найменування відповідача є Публічне акціонерне товариство Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів», що враховується судом.

Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2001 р. між НК «Експоцентр України»(орендодавець) та ДАК «Національна мережа аукціонних центрів»(орендар) укладено договір оренди №16/4-А згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину павільйону №16 площею 857,5 кв.м., що перебуває на балансі орендодавця і розташований за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

На виконання умов Договору позивачем на підставі акту про передачу у користування частини приміщення від 21.05.2001 р. було передано, а відповідачем прийнято частину павільйону №16 площею 857,5 кв.м.

Згідно п. 5.1 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

В порушення вказаного пункту Договору відповідач свого зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконував, у зв'язку із чим позивач листом №01-11/103 від 12.02.2010 р. повідомив відповідача про відмову від договору та вимагав у строк не більше трьох днів звільнити орендоване приміщення.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, орендованого приміщення у встановлений строк за актом позивачу не повернув.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2010 р. у справі №11/110 позов НК «Експоцентр України» про звільнення приміщення задоволено повністю та зобов'язано ДАК «Національна мережа аукціонних центрів» звільнити частину павільйону №16 площею 857,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 р. у справі №11/110 рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2010 р. залишено без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2010 р. ДАК «Національна мережа аукціонних центрів»відмовлено у відновленні пропущеного строку для подання касаційної скарги з перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 р. у справі №11/110.

Із змісту позовної заяви вбачається, що 17.08.2010 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2010 р. у справі №11/110 судом було видано наказ на його примусове виконання, а 03.09.2010 р. відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження.

Відповідачем вимоги щодо звільнення приміщення виконано не було, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі №30/385 позовні вимоги НК «Експоцентр України»задоволено повністю стягнуто з ДАК «Національна мережа аукціонних центрів» на користь НК «Експоцентр України»неустойку у розмірі 142 064,28 грн., державне мито у розмірі 1 420,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили та не було оскаржене жодною із сторін до апеляційної чи касаційної інстанції.

22.02.2011 р. господарським судом м. Києва було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2011 р. у справі №30/385.

Як вбачається з банківських виписок з особового рахунку позивача від 09.03.2011 р., 04.04.2011 р. та 23.05.2011 р. відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі №30/385 виконано частково та перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого приміщення та наявністю підстав для нарахування неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У такому випадку договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зазначена норма застосовується відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, в силу якої підстави дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін визначаються Цивільним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 р. у справі №11/110 Договір оренди №16/4-А від 21.05.2001 р. вважається розірваним з 16.02.2010 р. (з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору).

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.10 Договору відповідач зобов'язався протягом двох робочих днів після закінчення терміну оренди передати за актом приймання-передавання орендодавцю визначене в п. 1.1 договору майно.

Пунктом 1 частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з п. 9.3 Договору у випадку невиконання п. 5.10 Договору орендар сплачує орендодавцю потрійну денну орендну плату за кожен день прострочення.

Оскільки, Договір є розірваним з 16.02.2010 р., то з 19.02.2010 р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення орендованого майна позивачу.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання зі звільнення та передання позивачу орендованого приміщення підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2011 р. у справі №30/385, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Таким чином, правомірним є нарахування неустойки у визначений позивачем період (з 20.02.2010 р. по 01.12.2010 р.) у розмірі 213 096,42 грн. (71 032,14 грн. * 3).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі №30/385 на користь позивача стягнуто неустойку у подвійному розмірі, що становить 142 064,28 грн., а тому з урахуванням п. 9.3 Договору вимога про стягнення неустойки у розмірі 71 032,14 грн., нарахованої за період з 20.02.2010 р. по 01.12.2010 р., є правомірною.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Пунктом 9.3 Договору сторонами було погоджено сплату орендарем потрійної орендної плати у зв'язку із невиконанням ним зобов'язання з повернення майна з оренди.

Судом приймається до уваги, що згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»»№2066 від 25.12.1998 р. метою створення відповідача є підвищення ефективності роботи Національної мережі центрів сертифікаційних аукціонів, забезпечення продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, а товариство засновано на державній власності. Крім того, судовими рішеннями у справі №30/385 стягнуто неустойку у розмірі 142 064,28 грн. з яких 60 000 грн. сплачено на користь позивача.

Сума правомірно нарахованої неустойки за порушення зобов'язання з повернення орендованого майна (213 093,42 грн.) є надмірною в порівнянні із сумою орендної плати (71 032,14 грн.), яку б відповідач повинен був заплатити за користування майном в якості орендної плати  (у випадку чинності договору).  

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи  вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача вдвічі, а саме до 35 516,07 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного комплексу «Експоцентр України»задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів»(02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15; ідентифікаційний код 20064284) на користь Національного комплексу «Експоцентр України» 03680, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, 1; ідентифікаційний код 21710384) неустойку у розмірі 35 516 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 07 коп., державне мито у розмірі 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 29.08.2011 р.