Постанова

від 21.05.2008 по справі 49/464-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/464-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2008 р.                                                           Справа № 49/464-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко Г.С., довіреність № 01-62 юр/6607 від 27.11.2007 р., Волкової С.О., довіреність № 01-62 юр/3022 від 07.05.2008 р.

відповідача -  не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 759 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 11.03.08 у справі № 49/464-07

за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до  комунального виробничого ремонтно-транспортного підприємства № 2 Київського району м. Харкова

про стягнення 866,78 грн.

встановила:

     Акціонерна компанія "Харківобленерго" подала до господарського суду Харківської області позов  про стягнення з комунального виробничого ремонтно-транспортного підприємства № 2 Київського району м. Харкова 6,37 грн. заборгованості по укладеному між сторонами договору на постачання електричної енергії від 30.01.2003 р. №  0207.01.25 за листопад 2005 р., 121,76 грн.-3% річних та 462,13 грн. інфляційних, за період з жовтня 2005 р. по листопад 2007 р.,166,52 грн. пені за період  з листопада 2006 р. по квітень 2007 р. .

      Після уточнення  позовних вимог позивач  просив  стягнути з відповідача 6,37 грн. заборгованості по укладеному між сторонами договору на постачання електричної енергії від 30.01.2003 р. №  0207.01.25 за листопад 2005 р., 166,52 грн. пені за  період з листопада 2006 р. по грудень 2007 р., 131,52 грн.-3% річних та 562,37 грн. інфляційних за період  з жовтня 2005 р. по грудень 2007 р.

     Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2008 р. у  справі №  49/464-07 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено частково.З відповідача на користь позивача стягнуто  6,37 грн. заборгованості, 562,37 грн. інфляційних, 131,52 грн. -3% річних, 79,56 грн.  витрат  по сплаті державного мита та 92,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.У задоволенні  позовних вимог про стягнення 166,52 грн. пені відмовлено.

     Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до  Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в  якій, посилаючись на порушення  місцевим господарським судом  норм

                                                                    - 2 -

матеріального права просить рішення в  частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 166,52 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення, яким  позовні вимоги задовольнити.

    В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що  місцевим господарським судом  не застосовано   п. 3 статті  549 Цивільного кодексу України та п. 6  статті 231 Господарського  кодексу України, а також на те, що пунктом 4.12. договору  на користування електричною енергією № 0207,01.25 від 30.01.2003 р. передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а  тому на думку позивача на нарахування пені по даному договору не розповсюджуються обмеження встановлені  п. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

      Представники позивача в  судовому засіданні  підтримують апеляційну скаргу

     Відповідач  в  судове засідання не прибув. До суду двічі поверталися повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслані  на адресу  відповідача  з відміткою -" за  закінченням строку зберігання".

    Оскільки ухвала суду про відкладення розгляду справи надсилалась на адресу відповідача, яка зазначена   як  його місцезнаходження  у  наявному   в матеріалах справи свідоцтві про його державну  реєстрацію, а про зміну  свого місцезнаходження  останній позивача та суд  не  повідомляв, справа розглядається  за наявними в ній матеріалами  у  відповідності зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.   

   Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.  

       30.01.2003 року між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 0207.01.25. Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію як різновид товарної продукції в межах 15 кВт потужності, дозволеної для використання технічними умовами, згідно з визначеними Споживачу договором, умовами та обсягами постачання електроенергії за тарифами (цінами), що розраховуються в порядку, установленому Національною комісією регулювання електроенергії, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього.

Розділом 4 договору „Порядок розрахунків” передбачено, що розрахунок за електричну енергію та інші платежі здійснюються виключно коштами за діючими тарифами відповідно до умов договору.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору поставив відповідачеві електроенергію, що підтверджується  матеріалами справи. Однак  відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а  саме  не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість  спожитої  електроенергії, внаслідок чого за листопад 2005р. утворилась заборгованість з електричної енергії (товарної складової) в сумі 5,31 грн., яка відповідачем до цього часу не  погашена.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану  вартість на електричну енергію в сумі 1,06 грн.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 Цивільного кодексу  України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

                                                  - 3 -

Тому, виходячи з наведеного місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 5,31 грн. боргу за поставлену електричну енергію та 1,06 грн. ПДВ.

Крім того, у відповідності до вищевказаного договору на постачання електричної енергії № 0207.01.25 від 30.01.2003р., позивачем було поставлено відповідачеві електричну енергію. Але відповідачем надані послуги не були оплачені в передбачений договором термін, внаслідок чого утворилась заборгованість по оплаті за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року в сумі 1634,99 грн., яку було стягнуто  рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2005 р. у справі № 49/264-05. Крім того цим  рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто 327,03 грн. - ПДВ на заборгованість за спожиту електричну енергію;  - 57,67 грн. інфляційних витрат, 28,14 грн. трьох відсотків річних.

Відповідач рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2005 р. у справі № 49/264-05 не виконав, тому на момент  подання позову заборгованість  за поставлену електроенергію та ПДВ складає 1968,39 грн.

Місцевий господарський суд вірно послався на те, що оскільки згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції та  3% річних з простроченої суми боргу  позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та  інфляційних, та дійшов у зв"язку з цим правильного висновку про задоволення позовних вимог  про стягнення з відповідача 562,37 грн. інфляційних та  3% річних в сумі 131,52 грн. за період з жовтня 2005р. по грудень 2007р.

Пунктом  4.12. договору на постачання електроенергії № 0207.01.25 від 30.01.2003 р. передбачено, що в разі, коли споживач  не розрахувався за використану  електроенергію в 5 денний строк з дня відправки енергопостачальною організацією  платіжних документів, споживачем на користь цієї організації сплачується  пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Позивачем на підставі цього пункту договору нараховано відповідачеві пеню за період з листопада 2006р. по квітень 2007р на заборгованість за лютий-листопад 2005 р.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, оскільки п. 6 статті 232 Господарського кодексу  України передбачено, що  нарахування  штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути  виконане, а   позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість, яка утворилась станом на листопад 2005 року, та з  урахуванням строків  оплати за договором нарахування пені за період з листопада 2006 року по квітень 2007 року у розмірі 166,52 грн. є безпідставним.

Позивач  в апеляційній скарзі безпідставно посилається на положення п. 6 статті 231 Господарського кодексу України та  п. 3 статті 549 Цивільного кодексу України, оскільки  п. 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов"язань, а  ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України  містить поняття пені, тоді як  положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України стосуються  порядку застосування штрафних санкцій, а саме визначено строк, після спливу якого припиняється нарахування штрафних санкцій.   

Також безпідставним є посилання позивача на те, що п. 4.12. договору передбачено інший порядок нарахування штрафних санкцій ніж п. 6  статті 232 Господарського кодексу України, тому передбачений шестимісячний строк  

                                                       - 4 -

нарахування пені в даному випадку застосуванню не підлягає.

Як вже було зазначено вище п. 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що  нарахування  штрафних санкцій за прострочення виконання                                                       

зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути  виконане.

Отже пунктом  4.12. договору  на постачання  електричної енергії сторонами встановлений  тільки розмір нарахування пені (подвійна облікова ставка НБУ) за кожний день прострочення платежу, а  п. 6 статті 232 Господарського  кодексу України передбачає порядок нарахування пені.

Тому рішення  місцевого господарського суду  прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування  чи зміни відсутні.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

                                                 постановила:

     Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

   Рішення господарського суду  Харківської області від  11.03.2008 р. у справі №  49/464-07 залишити без змін.

     Постанову складено в повному обсязі 01.07.2008 р.

     Постанова може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України протягом одного місяця  з дня її прийняття.

         Головуючий суддя                                  (підпис)                     Сіверін В. І.  

                                 Суддя                                 (підпис)                     Білоконь Н. Д.  

                                 Суддя                                 (підпис)                     Камишева Л.М.