Постанова

від 09.07.2008 по справі 17/117

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/117

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.07.2008                                                                                           № 17/117

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо-наукове дочірнє підприємство "Елісат"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2008

 у справі № 17/117  

 за позовом                               Українсько-Російське закрите акціонерне товариство "Фазотрон-Україна"

 до                                                   Виробничо-наукове дочірнє підприємство "Елісат"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 113932,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за невиконання робіт за договором № 10/2001 від 03.12.2001 у розмірі 113.932,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. На виконання укладеного між сторонами договору позивач перерахував на користь відповідача аванс та передав відповідачеві комплектуючі на загальну суму 113.932,16 грн. Оскільки відповідач своїх зобов'язань в частині виконання робіт не виконав, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач стверджує, що оскільки сторонами не було підписано Технічне завдання, то у відповідача фактично немає документа, згідно з яким він повинен був проводити розробку та здачу робіт. Також відповідач стверджує, що за вказаним договором ним були витрачені грошові кошти в сумі 102.248,47 грн., що перевищує розмір сплачених позивачем коштів.

Подана відповідачем зустрічна позовна заява про розірвання договору та стягнення з ЗАТ “Фазотрон-Україна” збитків Ухвалою Господарського суду міста Києва суду № 05-5-17/5121 від 20.05.2008 (далі – Ухвала суду) повернута без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Виробничо-наукового дочірнього підприємства “Елісат” (03148, м. Київ, пр-т 50-річчя Жовтня,2-б, р/р 2600700127 в АБ “Синтез”, МФО 322711, код 24366196), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Українсько-російського Закритого акціонерного товариства “Фазотрон-Україна”(03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє,8-а, р/р 26007101015014 у КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322506, код 25641303) 113932,16 грн. основного боргу, 1139,32 грн. державного мита, 118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також повернуто з державного бюджету України на користь Українсько-російського Закритого акціонерного товариства “Фазотрон-Україна” державне мито в розмірі 131,25 грн., зайво сплачене позивачем на підставі платіжного доручення № 190 від 25.02.2008, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Не погоджуючись із Рішенням та Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, а також скасувати Ухвалу суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Також скаржник стверджує, що:

- позивач не надав відповідачу Технічне завдання, яке фактично є предметом договору № 10/2001 від 03.12.2001, у зв'язку з чим такий договір не може вважатися укладеним;

- надане до матеріалів справи Технічне завдання стосується договору № 12/01/1382, укладеного позивачем з Корпорацією „Фазотрон-НИИР”, та не має відношення до договору № 10/2001 від 03.12.2001, укладеного між позивачем та відповідачем;

- позивач в порушення умов договору несвоєчасно перерахував відповідачу аванс та не у відповідній сумі; відповідач стверджує, що позивач замість 81.000,00 грн. мав перерахувати відповідачу суму у розмірі 98.811,97 грн., тобто з урахуванням індексу інфляції;

- передача відповідачу закуплених позивачем комплектуючих проводилась з порушенням законодавства;

- подана відповідачем зустрічна позовна заява про розірвання договору та стягнення з ЗАТ “Фазотрон-Україна” збитків Ухвалою Господарського суду міста Києва суду № 05-5-17/5121 від 20.05.2008 (далі – Ухвала суду) безпідставно повернута без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, оскільки відповідачем фактично було сплачено державне мито.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2008 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.07.2008.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та Рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, а також скасувати Ухвалу суду.

Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2008 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувані Рішення та Ухвалу суду як такі, що прийняті з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з договором № 10/2001 від 03.12.2001 (далі – Договір), укладеним між ЗАТ “Фазотрон-Україна” (позивач) та Виробничо-науковим ДП “Елісат” (відповідач), позивач (замовник) доручив, а відповідач (виконавець) взяв на себе зобов'язання виконати роботи, згідно Додатку № 1 до Договору (Технічне завдання).

Термін здачі робіт за Договором – через 6 місяців після початку (п. 1.3). Приймання та оцінка робіт здійснюється відповідно з Технічним завданням (п. 1.4).

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість робіт по Договору становить 136.020,00 грн. з ПДВ. Початком роботи вважається перерахування авансу по першому етапу згідно з Додатком № 4 до Договору (п. 2.2). Решту коштів замовник зобов'язаний перерахувати протягом 5-ти днів після підписання Акта виконаних робіт (п. 2.3). Крім того сторони погодили, що оскільки рівень інфляції за період дії Договору може вплинути на вартість неоплачених за договором робіт, величина вартості коригується перемноженням не перерахованої суми на індекс інфляції, вказаний у довідці Держкомстату України на дату проведення оплати (п. 2.4).

Також судом встановлено, що сторонами були укладені та підписані Додатки №№ 2, 3, 4 до Договору (Календарний план виконання робіт, Протокол погодження попередньої ціни, Порядок оплати робіт по договору). Крім того, позивачем було розроблено та затверджено Технічне завдання на дослідно-конструкторську роботу.

Надане до матеріалів справи Технічне завдання затверджене позивачем - Українсько-російського закритого акціонерного товариства „Фазотрон-Україна” 10.09.2001 та Українсько-російського закритого акціонерного товариства „Фазотрон-Україна” та Корпорацією „Фазотрон-НИИР” (Гензамовником) згідно з укладеним між ними договором № 12/01/1382.

Вказане технічне завдання було надано відповідачу на виконання умов договору №10/2001 від 03.12.2001, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідач прийняв вказане технічне завдання до виконання без зауважень, що останнім не спростовано.

Таким чином твердження відповідача про те, що вищевказане Технічне завдання не має відношення до договору № 10/2001 від 03.12.2001, укладеного між позивачем та відповідачем, є безпідставним.

Згідно з п. 1 Додатку № 4 позивач був зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору перерахувати відповідачеві авансову оплату по першому етапу у розмірі 81.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач сплатив відповідачеві аванс у розмірі 81.000,00 грн. (платіжне доручення №328 від 22.08.2002, № 402 від 07.11.2003, № 480 від 18.04.2006).

Колегія суддів враховує, що перерахування авансу здійснювалось частинами протягом досить тривалого періоду.

Разом з тим посилання відповідача на те, що позивач замість 81.000,00 грн. мав перерахувати відповідачу суму у розмірі 98.811,97 грн., тобто з урахуванням індексу інфляції, колегія суддів до уваги не бере, оскільки умовами договору № 10/2001 від 03.12.2001 не передбачено сплата авансу з урахуванням індексу інфляції. Врахування цього індексу передбачається виключно для остаточного розрахунку за результатами виконання Договору.

Крім того, для прискорення виконання відповідачем робіт за Договором позивачем у третіх осіб було закуплено комплектуючих на загальну суму 32.932,16 грн., з яких передано відповідачеві на суму 25.856,10 грн.

Належних та допустимих доказів того, що передача відповідачу закуплених позивачем комплектуючих проводилась з порушенням законодавства, суду не надано.

За твердженням позивача, відповідач роботу за Договором не виконав, а тому зобов'язаний повернути отриманий аванс та вартість закуплених комплектуючих, всього на суму 113.932,16 грн.

Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, то суд першої інстанції вірно застосував положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 14, 526 Цивільного кодексу України (ст. ст. 4, 161 ЦК Української РСР) між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України (ст.162 ЦК УРСР) не допускається.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Згідно зі ст. 854 ЦК України після остаточної здачі роботи, яку виконано належним чином і в погоджений строк, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Як зазначалось вище, відповідач був зобов'язаний розпочати роботи з моменту перерахування позивачем авансу за першим етапом в розмірі 81.000,00 грн. Згідно з Календарним планом виконання робіт (Додаток 2 до Договору) відповідач зобов'язаний   закінчити перший етап робіт через 3 місяця після початку, а другий етап – через 3 місяця після авансування.

Беручи до уваги, що останній платіж в рахунок авансу в розмірі 81.000,00 грн. був  сплачений позивачем 18.04.2006, відповідач повинен був розпочати роботи по першому етапу саме з 18.04.2006, а закінчити 18.07.2006.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, позивач 31.10.2007 звернувся до нього з претензією № 211/1, в якій останнього сплатити вартість комплектуючих та аванс на загальну суму 113.932,16 грн. (претензію отримано відповідачем 09.11.2007).

Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням  усього вище викладеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав за замовленням позивача роботу, але отримав від позивача аванс та комплектуючі на загальну суму 113.932,16 грн., позовні вимоги Українсько-російського ЗАТ “Фазотрон-Україна” про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 113.932,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що в зв'язку з порушенням позивачем умов договору № 10/2001 від 03.12.2001 вказаний договір є неукладеним, колегією суддів до уваги не береться, оскільки питання укладення чи неукладення договору є предметом окремого спору. При цьому суд бере до уваги і те, що сторони фактично добровільно приступили до виконання Договору.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Колегія суддів також відзначає, що судом першої інстанції було підставно повернуто позивачу з Державного бюджету України зайво сплачене позивачем державне мито в розмірі 131,25 грн. на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

З матеріалів справи також вбачається, що Виробничо-наукове дочірнє підприємство „Елісат” звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Українсько-російського закритого акціонерного товариства „Фазотрон-Україна” про розірвання договору № 10/2001 від 03.12.2001 та відшкодування збитків у розмірі 52.219,57 грн.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно з п. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо  не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з п. 14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом ГДПІ № 15 від 22.04.1993, із змінами та доповненнями, на зворотному боці платіжного доручення робиться напис кредитної установи такого змісту: "Зараховано в доход бюджету _____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб з відтиском печатки кредитної установи та з відміткою дати виконання платіжного доручення.

На зворотньому боці доданого відповідачем до зустрічного позову платіжного доручення № 188 від 19.05.2008 відсутня дата зарахування мита в доход бюджету.

Згідно з п. 36 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом ГДПІ № 15 від 22.04.1993, із змінами та доповненнями, у випадках об'єднання в одній заяві позовних вимог як майнового, так і немайнового характеру, державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

В зустрічній позовній заяві відповідачем заявлені вимоги про розірвання договору (немайнова вимога) та про відшкодування збитків в розмірі 52.219,57 грн.

При цьому відповідачем не надано доказів сплати державного мита за вимогу немайнового характеру.

Крім того відповідно до роз'яснення ВАСУ N 02-5/62 від 08.02.96 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” об'єднання вимог  про  розірвання  чи  зміну умов договору та відшкодування збитків,  завданих   невиконанням   або   неналежним виконанням  договірних  зобов'язань,  суперечить  правилам  статті 58 ГПК і тому такі позовні заяви не повинні прийматися до розгляду згідно п. 5 статті 63 ГПК.

З урахуванням наведеного подана відповідачем зустрічна позовна заява про розірвання договору та стягнення з ЗАТ “Фазотрон-Україна” збитків Ухвалою Господарського суду міста Києва суду № 05-5-17/5121 від 20.05.2008 (далі – Ухвала суду) обґрунтовано повернута без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 у справі № 17/117 та ухвала Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 № 05-5-17/5121 прийняті з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Виробничо-наукового дочірнього підприємства „Елісат” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 у справі № 17/117 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 № 05-5-17/5121 - без змін.

2. Матеріали справи № 17/117 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді