Постанова

від 07.09.2011 по справі 8/56/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2011 р.                                                           Справа № 8/56/2011/5003  

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя                                                      Грязнов В.В.

суддя                                                                             Тимошенко О.М. ,

 суддя                                                                             Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В,             

за участю представників сторін:          

від позивача-                      не з’явився;   

від відповідача -                   Голотюк Г.А., керівник;

                                          ОСОБА_2, представник (довіреність б/н від 20.12.2010р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 13.07.2011р. на рішення господарського суду Вінницької області від 30.06.2011р. по справі №8/56/2011/5003

за позовом                 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача             Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»

про стягнення       13 050 грн. 00 коп. збитків, -

Представникам Відповідача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяв про відвід суддів не надходило.

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 30.06.2011р. по справі №8/56/2011/5003 (суддя Грабик В.В.) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (надалі в тексті –ФОП ОСОБА_3) відмовлено в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(надалі в тексті – ТзОВ «Горизонт») про стягнення 13 050 грн. 00 коп. збитків.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами. А саме, Договір оперативної оренди нежитлового приміщення (надалі в тексті –Договір), укладений 01.07.2002р. строком на 1 рік –до 01.07.2003р. сторонами в подальшому продовжувався згідно умов п.6.5 через відсутність заяв сторін. Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2009р. у справі №7/201-09, яке набрало законної сили на підставі постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р., встановлено, що укладений ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Горизонт»Договір оренди від 01.07.2002р. – припинив свою дію з 01.07.2009р., а не з будь-якої іншої дати. Отже, кошти сплачені ФОП ОСОБА_3 ТзОВ «Горизонт»за договором оренди в період з 01.07.2002р. по 01.07.2009р. є платою за користування - орендною платою і правові підстави для їх повернення відсутні. Тому, на переконання суду першої інстанції, твердження Позивача, що договір припинив свою дію з 01.01.2004р. і з цього часу у Відповідача були відсутні правові підстави для прийняття орендної плати, а сплачені ним кошти слід розцінювати як шкоду, спростовуються обставинами, встановленими рішенням у справі №7/201-09.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача збитків у вигляді коштів, які були сплачені після 01.07.2009р., суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, оскільки відповідачем надані докази –платіжні доручення, які підтверджують факт повернення отриманих від позивача коштів за вказаний період, а також з огляду на зміст акту державного виконавця та пояснень представника Позивача в судовому засіданні про те, що останній продовжував користуватися приміщенням до липня 2010р. включно. При цьому, Позивач не надав доказів того, що повернуті йому кошти не отримані ним саме з вини Відповідача, що є обов’язковою передумовою та однією із складових цивільно-правової відповідальності за спричинену позадоговірну шкоду(ст.1166 ЦК України); не доведено факту неправомірності дій Відповідача, наявності шкоди, причин-ного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою.(т.2, арк. справи 88-90).

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим судом першої інстанції, Позивач-ФОП ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 30.06. 2011р. по справі №8/56/2011/5003 та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з’ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм процесуального права. (т.2, арк.справи 99-103).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 16.08.2011р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 97).

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 8/56/2011/5003 від 25 серпня 2011р. змінено склад суду у даній справі –суддю Демидюк О.О. через перебування у відпустці замінено суддею Савченко Г.І.(т.2 арк. справи 96).

ТзОВ «Горизонт»01.09.2011р. подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам та матеріалами справи, винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні. Просить оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 30.06.2011р. по справі №8/56/2011/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.(т.2 арк.справи 108-111).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.09.2011р. представник Відповідача також заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін.

Позивач не забезпечив явку свого представника в призначене на 07.09.2011р. судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 106-107).

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 16.09.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Горизонт», діючи як орендодавець та ФОП ОСОБА_3-орендар уклали 01.07.2002р. Договір оперативної оренди нежитлового приміщення (надалі в тексті –Договір оренди), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 180 м2, що належить орендодавцеві на праві колективної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Як встановлено судом, Договір оренди укладений строком на 1 рік –до 01.07.2003р. і в подальшому за відсутності заяв сторін про припинення орендних відносин неодноразово продовжував свою дію на один рік згідно п.6.5 Договору.

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 01.12.2009р. у справі №7/201-09, залишеного без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р. позов ТзОВ «Горизонт» до ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення боргу та повернення орендованого майна задоволено частково – ФОП ОСОБА_3 зобов’язано звільнити нежитлове приміщення першого поверху, позначене на плані під літ. «А», яке знаходиться по АДРЕСА_1. В частині стягнення 2 400 грн. боргу –провадження у справі припинено.(т.1, арк.справи 140-149).

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають з договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.  

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, встановлений договором.(ст.763 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2009р. ТзОВ «Горизонт» подав ФОП ОСОБА_3 заяву про відсутність намірів продовжувати договір оренди на новий строк з 01.07. 2009р. та просив орендаря в зв’язку з цим звільнити орендоване приміщення. Факт одержання вказаного листа встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2009р. у справі №7\201-09, яке набрало законної сили.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на зазаначені обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Договір оренди припинив свою дію 30.06.2009р. в зв’язку із закінченням строку на який його було укладено.

В силу ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

29.07.2010р. державним виконавцем Крижопільського РУЮ при примусовому виконанні наказу №7/201-09, виданого господарським судом Вінницької області 18.12.2009р. встановлено факт відсутності об 11 год. ОСОБА_3 в приміщенні по АДРЕСА_1; також встановлено, що приміщення першого поверху, позначене на плані під літ.«А»–закрите і при виконанні дій не відкривалося. Двері даного приміщення замкнуто Стягувачем додатково на навісний замок та опломбовано печаткою ВДВС Крижопільського РУЮ.(т.2, арк.справи 12-13, 72).

Таким чином, заявивши вимогу про стягнення зайвосплачених орендних платежів за період з січня 2004р. по січень 2010р. через неукладення Договору оренди стосовно приміщення у АДРЕСА_1 –Позивач станом на 29.07.2010р. продовжував користуватись даним приміщенням, що змусило ТзОВ «Горизонт»звернутись до суду з вимогою про примусове повернення орендованого майна.(справа №7/201-09).

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно чч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.224 ГК України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані  цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.   

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно наданих Позивачем платіжних документів, ним за період лютий 2008р. –грудень 2009р. було сплачено ТзОВ «Горизонт»13 050 грн. орендної плати.(т.1, арк.справи 11-22).

В свою чергу, Відповідач надав копії платіжних доручень, згідно яких ФОП ОСОБА_3 з липня 2008р. поверталась орендна плата, як сплачена помилково.(т.2 арк.справи 47-56,).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо безпідставності позовних вимог про стягнення збитків та недоведення Позивачем обставин неотримання повернутих йому коштів саме з вини ТзОВ «Горизонт», що зумовлює також відсутність підстав цивільно-правової відповідальності згідно ст.1166 ЦК УКраїни за спричинену позадоговірну шкоду.  

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Вінницької області від 30.06.2011р. по справі №8/56/2011/5003 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №8/56/2011/5003 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                       Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

01-12/12353/11