Рішення

від 05.09.2011 по справі 39/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/93

05.09.11

За позовом   Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до       Житлово- будівельного кооперативу "Жовтень"     

про     стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 164062,52 грн.

                                                                                                                                   Суддя  Гумега О.В.  

Представники:

Від позивача:      ОСОБА_1 –представник за довіреністю № Д07/2011/04/22-28 від 22.04.2011 р.  

Від відповідача:  Федорів С.А. –голова правління, ОСОБА_2 –член правління, Алексеєнко Т.В.

                                                         ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу "Жовтень"  (відповідач) про стягнення заборгованості на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720209  від 01.09.2002 р. за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 164062,52 грн., з яких: 134651,28 грн. –основного боргу, 20871,83 грн. –інфляційної складової боргу, 5161,00 грн. –3% річних, 3377,41 грн. –пені, а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/93 та призначено справу до розгляду на 01.08.2011 р. о 10:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, а також довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію ЖБК «Жовтень»за період з листопада 2008 р. по червень 2011 р., номер особового рахунку 720209, договір від 01.09.2002 р. № 720209; інформацію щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2011 р. подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2011 р. та відзив на позов з підтверджуючими документами, відповідно до якого частково визнав основний борг станом на 01.06.2011 р. в сумі 119569,13 грн., тоді як в іншій частині основного боргу в сумі 15082,15 грн. заборгованість заперечує у зв»язку з наступним: позивач безпідставно застосував з 01.01.2011 р. тарифи на теплову енергію, затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 (набрала чинності з 01.01.2011 р.), тоді як Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської державної ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 р. № 1222 тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлені відповідно до вищевказаної Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, вводились в дію з тільки з 01.02.2011 р.; крім того, відповідач 02.06.2011 р. частково оплатив спірну заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 02.06.2011 р.  З нарахування позивачем штрафних санкцій відповідач взагалі не погодився, оскільки у нього відсутні коштів для їх погашення.

В судовому засіданні 01.08.2011 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 05.09.2011 р. о 14:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2011 р. подав заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 05.09.2011 р., відповідно до якої просив суд припинити провадження в частині 11000,00 грн. основного боргу, у зв»язку із сплатою відповідачем цих коштів, та стягнути з відповідача на свою користь 123651,28 грн. основного боргу, 20871,83 грн. інфляційної складової боргу, 5161,00 грн. 3% річних та 3377,41 грн. пені.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За наведених обставин, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог № б/н від 05.09.2011 р. до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.09.2011 р. подав заяву № б/н від 05.09.2011 р., в якій йдеться про звернення відповідача до позивача з приводу погашення заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2011 р. надав суду усні пояснення по суті позовних вимог та просив суд їх задовольнити, стягнути з відповідача 123651,28 грн. основного боргу, 20871,83 грн. інфляційної складової боргу, 5161,00 грн. 3% річних та 3377,41 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2011 р. надав суду усні пояснення, позовні вимоги частково заперечував з огляду на викладене у відзиві.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                         ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VІ від 17.09.2008 р. (енергопостачальна організація, позивач), та Житлово - будівельним кооперативом "Жовтень" (абонент, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720209 від 01.09.2002 р., предметом якого визначено: постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених даним договором (надалі –Договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією,  Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, абонент зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Сторони Договору узгодили, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) відповідно для опалення, для гарячого водопостачання, для вентиляції (п. 1 Додатку № 3 до Договору), також сторони узгодили можливість змінення тарифів в період дії Договору (п. 3 Додатку № 3 до Договору).

Згідно п. 2.3.2 Договору абонент зобов»язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №  4 до Договору (надалі –Додаток № 4).

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 Додатку № 4 визначено, що абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із теплової енергії № 4 за адресою: вул. Строкача, буд. № 9, розрахункова група, тел. 484-71-51, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ-4), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 встановлено, що сплату за вказаними в п.2 даного Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 поточного місяця, при цьому:

- в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред»являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3.1 п. 3);

- абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді (п.п. 3.2 п. 3).

Також, п.3.5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 Додатку № 4), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію за період з листопада 2008 р. по травень 2011 р. З огляду на вказані документи, загальна сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію на підставі Договору за період з 01.11.2008 р. по 01.06.2011 р. становить 134651,28 грн.

Відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим  у останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008 р. по 01.06.2011 р. в розмірі 134651,28 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграми) за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 67 від 02.06.2011 р. на суму 11000,00 грн. відповідач сплатив за теплову енергію за травень 2011 р. згідно Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720209  від 01.09.2002 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладену норму п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та залучене до справи платіжне доручення № 67 від 02.06.2011 р. на суму 11000,00 грн., яке свідчать про сплату відповідачем заборгованості в цій сумі до подання позову до Господарського суду міста Києва, провадження у справі в частині основного боргу в сумі 11000,00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача в частині основного боргу за спожиту теплову енергію на підставі Договору за період з 01.11.2008 р. по 01.06.2011 р. становить 123651,28 грн. (134651,28 грн. –11000,00 грн. = 123651,28 грн.).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до поданої позивачем в судовому засіданні 01.08.2011 р. «Довідки про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію ЖБК «Жовтень»за період з листопада 2008 р. по червень 2011 р. підтверджується, що борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи по суті становить 123651,28 грн.

При цьому судом перевірено виставлення енергопостачальною організацією (позивачем) до сплати абоненту (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720209 від 01.09.2002 р. згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА та Постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в «Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію», доданої позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 01.08.2011 р.), які відповідно були чинними у спірний період.

Судом враховано, що в період січня 2011 р. нарахування позивачем  відповідачу сум до сплати за поставлену теплову енергію підставно здійснювалось згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (позивачу) згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, від 14.12.2010, № 1729 (набрала чинності з 01.01.2011 р.) у відповідності до законів України "Про електроенергетику", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", Указу Президента України від 14.03.95 N 213/95 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України". Зокрема, у Прикінцевих положеннях Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" від 09.07.2010 р. № 2479-VІ (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.10.2010 р. № 2592- VІ) визначено, що Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Крім того, як свідчить наявна в матеріалах справи копія листа № 048-21-16245/720209/ від 29.12.2010 р. «Про затвердження тарифів», позивач своєчасно повідомив відповідача про затвердження постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010 р.  № 1729 нових тарифів на теплову енергію для житлово-експлуатаційних організацій (населення) з 01.01.2011 р., що не заперечує відповідач.

У зв»язку з наведеним, спростовуються доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов стосовно безпідставності нарахування заборгованості в частині 6589,252 грн. за січень 2011 р.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував,  належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не надав, суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі 123651,28 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 20871,83 грн. інфляційної складової боргу, 5161,00 грн. 3% річних та 3377,41 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором  на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720209 від 01.09.2002 р. за період з 01.11.2008 р. по 01.06.2011 р.

Відповідно до ст. 610  Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.5 додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 даного додатку), енергопостачальна організація (позивач) нараховує абоненту (відповідачу) пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи наведене, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені до стягнення, суд прийшов до висновку, що вимоги позивач про стягнення з відповідача 3377,41 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 5162,00 грн. та суми інфляційної складової боргу в розмірі 20871,83 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд може покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 1640,63 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

                                                          В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 11000,00 грн.  основного боргу у зв‘язку із відсутністю предмету спору.

2.  В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу "Жовтень" (04128, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 57-В, ідентифікаційний код 22871646; р/р 26001200005055 у Радянському відділенні УСБ, МФО 322238, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства  "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києві та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 - для зарахування основного боргу, р/р № 26000033002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627 –для зарахування інших коштів) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 26187764)  123651,28 грн. (сто двадцять три тисячі шістсот п»ятдесят одну гривню 28 коп.) основного боргу, 20871,83 грн. (двадцять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню 83 коп.) інфляційної складової боргу, 5162,00 грн. (п»ять тисяч сто шістдесят дві гривні 00 коп.) трьох відсотків річних, 3377,41 грн. (три тисячі триста сімдесят сім гривень 41 коп.) пені, 1640,63 грн. (одну тисячу шістсот сорок гривень 63 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                  Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення –09.09.2011 р.