Постанова

від 01.09.2011 по справі 40/145

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2011                                                                                           № 40/145

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:             

при секретарі:            

 за участю представників:

від  позивача:  ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук та Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково- дослідницький сільськогосподарський інститут”

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року

у справі   № 40/145

за позовом Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідницький сільськогосподарський інститут”

про стягнення  43 512,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково дослідницький сільськогосподарський інститут” про стягнення 43 512,23 грн., із яких: 18 683,12 грн. – основний борг, 325,84 грн. – пеня, 5 820,15 грн. – витрати на публікацію оголошення, 18 683,12 грн. – штраф за несвоєчасно перераховану  орендну плату, на підставі п.3.8. Договору оренди №3 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 02.08.2010р.

           В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує свої обов’язки в частині внесення орендної плати за Договором оренди № 3 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 02.08.2010р., внаслідок чого за ним виникла заборгованість.

               Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2011р. позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький сільськогосподарський інститут" на користь Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук суму заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі

18 683,12 грн., пеню у розмірі 232,88 грн., штраф у розмірі 18 683,12 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 375,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203,93 грн. В іншій  частині вимог в позові відмовлено.

            Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 18 683,12 грн. відмовити, як таке, що прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не з’ясовано обставин, за яких позивач застосовує штрафні санкції в розмірі 100% від суми заборгованості, розмір яких, на думку апелянта, є неспівмірним з розміром заборгованості по орендній платі.

         Також, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково дослідницький сільськогосподарський інститут” у зв’язку з наслідками світової фінансової кризи перебуває у важкому економічному стані.

         Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він проти апеляційних вимог заперечує та просить залишити її без задоволення.

           Крім цього, не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення витрат на публікацію оголошення в розмірі 5 820,15грн. та прийняти нове, яким позов в даній частині задовольнити, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку про відсутність у відповідача обов’язку компенсувати позивачеві витрати на публікацію оголошення про проведення конкурсу.

      Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні. Причини неявки суду не повідомлені. Однак, матеріали справи містять докази належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердження належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалою Київського апеляційного господарського суду  у справі № 40/145 була направлена відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та апеляційних скаргах. Підтвердженням надсилання відповідачу вказаної ухвали суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цієї ухвали та поштове повернення з довідкою пошти про те, що відповідач за зазначеною адресою не знаходиться.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про вказане,  Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

          За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

     Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2010р. між Інститутом цукрових буряків Української академії аграрних наук (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково дослідницький сільськогосподарський інститут» (Орендар) було укладено договір оренди №3  індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до вимог якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення будівлі теплиці (майно), площею 446,9 кв. м, розміщені за адресою: місто Київ, вул. Клінічна, 25, що перебуває на балансі Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2010 р. і становить за незалежною оцінкою 284 390,00 грн.

     Пунктами 2.1, 2.4 договору встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна, обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця.

      Матеріали справи свідчать про те, що позивачем передано відповідачу в оренду майно, що підтверджується актом приймання-передачі  в оренду нерухомого майна від 02.08.2010р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Клінічна, 25 (а.с. 18).

     01.10.2010р. між Інститутом цукрових буряків Української академії аграрних наук та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково дослідницький сільськогосподарський інститут» було укладено Додаткову угоду №1 до договору №3 від 02.08.2010 р. про оренду нежилого приміщення, відповідно до умов якої було викладено п.1.1 Договору в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення будівлі теплиці (Майно), площею 446,9 кв. м, розміщене за адресою: місто Київ, вул. Амосова, 13, що перебуває на балансі Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (далі Балансоутримувач), вартість кого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2010 р. і становить за незалежною оцінкою 284 390,00 грн.

      Передача позивачем відповідачу вищезазначеного майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.10.2010р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 13 (а.с. 20).

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 Положення даної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України.

 Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

  Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

 Згідно ст. 284 ГК України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Як передбачено п. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. З ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

   Пунктами 3.1, 3.6 Договору встановлено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2010 р. 3718,21 грн. та перераховується Балансоутримувачу у повному обсязі, щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Матеріали справи свідчать про те, що у відповідача виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 18 683,12 грн. за період з вересня 2010 р. по грудень 2010 р., відповідно до рахунків №ЦБ-0000736 від 30.09.2010 р., №ЦБ-0000862 від 29.10.2010 р., № ЦБ-0000940 від 30.11.2010р. та № ЦБ-0000995 від 31.12.2010 р.

Встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією - вимогою від 01.02.2011р., в якій повідомив про наявність заборгованості по орендним платежам згідно договору оренди № 3  індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та просив сплатити її у повному обсязі у вказаний термін.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем відповіді на вищевказану претензію - вимогу від 01.02.2011р.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають стягненню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

       Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до чинного законодавства  з  урахуванням  пені  в  розмірі  подвійної  облікової  ставки  НБУ  на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

        За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

   В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

    Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання оптових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

     Позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 325,84 грн., виходячи із суми заборгованості та беручи до уваги п. 3.6. Договору оренди № 3 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 02.08.2010 р.

      Однак, перевіривши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме стягненню підлягає пеня у розмірі 232,88 грн.

  Крім цього, відповідно до п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 100% від суми заборгованості.

   Відповідно до п. 3.8. Договору позивачем нарахована сума штрафу за несвоєчасно перераховану орендну плату, яка становить 18 683,12 грн.

 Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення штрафу за несвоєчасно перераховану орендну плату підлягає задоволенню, та не приймає до уваги посилання відповідача на те, що штрафні санкції в розмірі 100% від суми заборгованості, є неспівмірним з розміром заборгованості по орендній платі, як необґрунтовані.

        Крім цього, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково дослідницький сільськогосподарський інститут” у зв’язку з наслідками світової фінансової кризи перебуває у важкому фінансову стані, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-яки докази перебування Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково дослідницький сільськогосподарський інститут”  у важкому економічному стані, а тим паче й те, що цій „важкий фінансовий стан” породжений саме наслідками світової фінансової кризи.

      Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на публікацію оголошення щодо проведення конкурсу у розмірі 5 820,15 грн., в обґрунтування чого посилається на умови договору та наказу Фонду державного майна України «Про порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна» №2149 від 13.10.2004 р.

      Відповідно до абз. 5 п. 7 наказу Фонду державного майна України «Про порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна» №2149 від 13.10.2004 р. умовами конкурсу є компенсація переможцем конкурсу витрат орендодавця або іншого учасника на здійснення незалежної оцінки об'єкта оренди, витрат орендодавця на публікації оголошення про конкурс за виставленими рахунками відповідних ЗМІ (у разі відсутності бюджетного фінансування цих витрат).

     З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат щодо оплати публікації в газеті «Хрещатик» оголошення про конкурс, позивачем надано до суду першої інстанції лише платіжні доручення за № 2294 від 01.07.2010 р. на суму 5 061,00 грн. - з визначенням платежу оплата за друк об'яви в газеті згідно рахунку № 234 від 01.07.2010р. акта дог. № 34 від 01.07.2010р. та №2356 від 10.08.2010 р. на суму 759,15 грн. - з призначенням платежу оплата за друк об'яви в газеті згідно рахунку № 290 від 09.10.2010р. акта дог. №/б від 09.08.2010р.

 Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду  про те, що вказані платіжні доручення із зазначенням платежу не підтверджують факт оплати позивачем послуг саме на публікацію інформації про проведення конкурсу на право укладання договору оренди державного мана, що знаходиться по вул. Клінічна, 25 у м. Києві.

   На підставі зазначеного вище, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на те, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку про відсутність у відповідача обов’язку компенсувати позивачеві витрати на публікацію оголошення про проведення конкурсу, оскільки, позивач не надав суду належних та обґрунтованих доказів щодо стягнення з відповідача 5 820,15 грн. - витрат на публікацію оголошення про конкурс та дане компенсування не передбачено договором оренди №3 від 02.08.2010 р.

  Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 820,15 грн. - витрат на публікацію оголошення про конкурс.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.         

Доводами апеляційних скарг не спростовано висновки місцевого господарського суду.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційні скарги Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук та Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково дослідницький сільськогосподарський інститут” на рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 40/145 залишити без задоволення.

  2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 40/145

залишити без змін.

        3.  Матеріали справи № 40/145 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді