Постанова

від 06.09.2011 по справі 26/54-10-1508

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/54-10-1508

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р. Справа № 26/54-10-1508

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 18.04.2011 року № 269)

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод”

на рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року

у справі № 26/54-10-1508

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна пакувальна компанія”, м. Одеса, вул. Дюківська, 12

до Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод”, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44

про: стягнення 289 096, 65 грн.,-          

                                                          ВСТАНОВИВ:  

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Південна пакувальна компанія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” про стягнення 289 096, 65 грн.

Під час розгляду  справи  02.12.2010 р. позивачем  надана заява  про зменшення позовних вимог згідно якої   розмір  суми основного боргу складає  - 193 418,76грн.,    пені  в розмірі -  22 610,22 грн.,  інфляційні –23 668,78 грн., 3% від суми боргу за користування чужими коштами  в розмірі -  6067,59 грн. І таким чином загальна сума боргу складала  245 765,35 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 квітня 2010 р. порушено провадження за цим позовом, справі присвоєно № 26/54-10-1508 та розгляд справи призначено на 26.04.2010р.

22.04.2010 р. до господарського суду  Одеської області від ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” надійшла  апеляційна  скарга на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.04.2010 р. про порушення провадження у справі № 26/54-10-1508 .

23.04.2010р. ухвалою суду провадження по справі №26/54-10-1508  зупинено.

05.05.2010р. Одеським апеляційним господарським судом винесена ухвала про відмову у прийняті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.04.2010р. про порушення провадження у справі № 26/54-10-1508.

15.07.2010 р. постановою Вищого господарського суду Одеської області ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. у справі № 26/54-10-1508 залишено без змін.

16.08.2010р. ухвалою господарського суду Одеської області провадження по справі                     № 26/54-10-1508   поновлено.

20.08.2010р. ухвалою господарського суду Одеської області зустрічний позов Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” до  Товариства з обмеженою  відповідальністю „Південна пакувальна компанія”  про визнання договору   недійсним   - повернуто  заявнику без розгляду.

25.08.2010 р. до господарського суду  від ЗАТ Ізмаїльський винзавод” надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.08.2010р. у справі № 26/54-10-1508 .

21.09.2010р. постановою Одеського апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Одеської  області від 20.08.2010р. у справі  № 26/54-10-1508  залишено без змін.

04.10.2010р. ухвалою господарського суду Одеської області провадження по справі                     № 26/54-10-1508   поновлено.

19.10.2010р. ухвалою господарського суду Одеської області провадження по справі                   № 26/54-10-1508   зупинено.

15.11.2010р. ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу                        ЗАТ “Ізмаїльський винзавод” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. у справі №26/54-10-1508 повернуто скаржнику.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 листопада 2010р.  поновлено  провадження по справі № 26/54-10-1508 та розгляд  справи  призначений на 06.12.2010р. о 12:50 год.

Відповідач відзив на позов не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року по справі № 26/54-10-1508 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство „Ізмаїльський винзавод” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року по справі № 26/54-10-1508 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального і процесуального права.

08.02.2011 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в зв'язку із тим, що ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2011 року порушено провадження по справі № 3/17-312-2011 за позовом Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна пакувальна компанія” про визнання недійсним договору купівлі –продажу № 37 від 15.10.2007 року та призначено її до розгляду на 16.02.2011 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2011 року по справі № 26/54-10-1508 було зупинено апеляційне провадження по даній справі до вирішення спору господарським судом Одеської області по справі № 3/17-312-2011.

19.07.2011 року від позивача надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження по справі № 26/54-10-1508, до якого додана постанова Вищого господарського суду України від 06 липня 2011 року по справі № 3/17-312-2011, якою постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року по справі № 3/17-312-2011 залишена без змін, а касаційна скарга ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” без задоволення.

Також позивач 26.07.2011 року заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів з 29.08.2011 року, яке було задоволено судовою колегією.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року апеляційне провадження по справі № 26/54-10-1508 було поновлено, продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів до 13 вересня 2011 року, розгляд апеляційної скарги призначено на  06 вересня 2011 року о 12:40.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 26.07.2011 року про поновлення апеляційного провадження  було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Від сторін, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, було правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного перегляду, 15.10.2007р. між  сторонами у справі  було укладено Договір № 37 купівлі-продажу (далі - Договір), згідно з яким Позивач передає у власність покупцю ( Відповідачу )  пакувальну продукцію - гофроящики, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити за неї.

Згідно п.12.1 Договору  він діє з 15.10.2007р. по 31.12.2007р., а у випадку розрахунків - до повного виконання.

Передача товару здійснювалась згідно видаткових накладних, де вказано найменування, кількість та вартість товару.

Позивач поставляв відповідачу товар на підставі заявок. Розрахунки за поставлений позивачем товар здійснювались наступним чином: відповідач повинен за 2 дні до поставки товару сплати 100 % плати за нього, всі наступні поставки оплачуються протягом 5 днів після їх здійснення (п.п. 4.4. Договору). Такі умови Договору виконувалися до 12.02.2009р.

14.05.2008р. між відповідачем та позивачем складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків згідно якого відповідач повинен сплатити 55 243,20 грн.

Згідно Договору позивач продовжував поставляти товар відповідачу на попередніх умовах.

04.12.2008р. позивач направив лист (вих. № 29) до Відповідача (отримано 04.12.2008р. за вх. № 25/12) з проханням розрахуватися з ним за поставлений товар.

Відповідь відповідача на отриманий лист позивач не отримав.

09.12.2008р. позивач направив відповідачу претензію на загальну суму                               220 138,25 грн., у тому числі основного боргу з урахуванням коефіцієнту інфляції та пені.

25.12.2008р. позивач отримав лист (факсова копія) (складений 24.12.2008р., зареєстрований за вих. № 18/1 від 25.12.2008р.) від відповідача, в якому відповідач запропонував графік погашення боргу наступним чином: січень 2009р. - 50 000грн.; лютий 2009р. - 50 000грн.; березень 2009р. - 50 000грн.; квітень 2009р. - 44 923,50грн. Всього  на   суму 194 923,50грн.

Але погашення боргу відповідач так і не здійснив.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до Довідки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, яка зареєстрована 08.12.2009р. за вх. № 47986/10, дебіторська заборгованість відповідача станом на 01.04.2008р. за відвантажений товар складала 16 028,70грн.

На 10.12.2009р. дебіторська заборгованість за поставлений товар з відповідачем становила 193 418,76грн.

10.03.2010р. позивач надіслав відповідачу поштовим цінним листом прохання розрахуватися з ним за поставлений товар строком до 20.03.2010р., а також направив на підпис наступні видаткові накладні, за якими відповідач отримав товар, але відмовився підписати їх: № РН-0000064 від 23.05.08 на суму 62 628,00; № РН-0000067 від 27.05.08 на суму 56 000,64; № РН-0000073 від 02.06.08 на суму 53 460,00; № РН-0000074 від 05.06.08 на суму 40 451,40; № РН-0000076 від 09.06.08 на суму 56 106,65; № РН-0000085 від 17.06.08 на суму 55 375,96; № РН-0000086 від 19.06.08 на суму 53 985,85.

Відповідач не надав доказів слати вказаних сум, чим порушив приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно до п.п. 7.1. Договору -  у випадку не сплати поставленої продукції покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день поставки товару.

Згідно п.п. 7.3. Договору -  у випадку інфляції сума заборгованості і сума пені помножується на коефіцієнт інфляції за даними НБУ.

Судова колегія дійшла до висновку, що відповідно до розділу 7 Договору, ч. 2 ст. 625, ст. 536 ЦК України  позивач правомірно нарахував  пеню в розмірі - 67 541,10 грн.,  інфляційні - 22 334,23грн., 3% від суми боргу за користування чужими коштами  в розмірі -   5 802,56 грн.

Відповідачем на було виконано вимог ухвал суду від 25.01.2011 року та 26.07.2011 року, не було проведено звірку взаємних розрахунків з позивачем та так і не надано за результатами цієї звірки оригіналу акту звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами.

Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач. Навпаки, наявні в матеріалах справи документи повністю підтверджують правову позицію позивача, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод”, Одеська обл., м. Ізмаїл, на рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року по справі № 26/54-10-1508 залишити  без  задоволення,  рішення  господарського  суду  без  змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 08 вересня  2011 року.

           Головуючий суддя:                                                                              М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                   А.І. Ярош

           Суддя:                                                                                    О.О. Журавльов