Рішення

від 15.09.2011 по справі 16/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/34

15.09.11   

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                              Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2011 р.                                                                                справа № 16/34

Позивач:          Відкрите акціонерне товариство "Ностром", код ЄДРПОУ 30449770, пр. Перемоги, 129, м.Чернігів, 14038

Відповідач:          Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго", код ЄДРПОУ 03357671, вул. Комсомольська, 55б, м.Чернігів, 14000

Предмет спору:           про стягнення лізингових платежів та неустойки в сумі 319265,45 грн.

                                                                                Суддя Фесюра М.В.

Представники: від позивача: Довбах А.М., від відповідача: Шамаріна Т.В.

Рішення прийняте після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлено позов про стягнення 319 265,45 грн. за період з 06.02.2008р. по 06.02.2011р. відповідно до умов договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.1998р., з яких 239 449,09 боргу по лізинговим платежам та 79 816,36 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що предмет лізингу був повернений відповідачем лише 07.02.2011р., отже до моменту повернення він повинен сплатити борг за користування предметом лізингу.

При цьому позивач посилається на ст.ст.526 ЦК України,193,224 ГК України.

Також позивач вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норму ст..785 ЦК України, а саме стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач проти позову заперечив , посилаючись на те, що договір лізингу припинив свою дію 10.08.2001р. і існуюча заборгованість  за цим договором вже була стягнена постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010р. № 12/203/11/8. На думку відповідача, стягнення лізингових платежів за період, коли договір припинив свою дію,є безпідставним.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення неустойки, нарахованої відповідно до норм ст..785 ЦК України.

Відповідачем надані додаткові заперечення проти позову, які ґрунтуються на знаходженні відповідача у процедурі банкрутства та дією мораторію, введеного судом. Сторона, з посиланням на ст..12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважає, що позивач не мав права нараховувати неустойку під час дії мораторію.

Також, відповідач , як на підставу своїх заперечень , посилається на знаходження підприємства у Реєстрі підприємств паливно –енергетичного комплексу відповідно до Закону України «Про заходи , спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно –енергетичного комплексу».

Представник позивача в судовому засіданні не погодився з додатковими запереченнями відповідача, вважає, що мораторій поширюється лише на тих кредиторів, які звернулися зі своїми вимогами у справі про банкрутство.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010р. , залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2010р., у справі № 12/203/11/8 за позовом ВАТ «Ностром»до ВАТ «Облтеплокомуненерго», третя особа позивача ЗАТ «Сонеко»про стягнення 77751,98 грн. та зобов'язання повернути автомобіль та зустрічним позовом ВАТ «Облтеплокомуненерго»до ВАТ «Ностром»та ЗАТ «Сонеко»про визнання недійсним договору лізингу та повернення сплачених коштів в сумі 141 445,17 грн. вирішено, зокрема, змінити рішення суду першої інстанції, первісний позов задовольнити частково, стягнувши з ВАТ «Облтеплокомуненерго» на користь позивача  38 888,31 грн. лізингових платежів, 5483,25 грн. інфляційних втрат, 2 825, 53 грн. 3% річних, 961,97 грн. держмита та 101 грн. витрат на інформацій ер –технічне забезпечення судового процесу, зобов'язано ВАТ «Облтеплокомуненерго»повернути позивачу легковий автомобіль «Деу- Леганза», в решті первісних позовних вимог та у зустрічних позовних вимогах відмовлено.

При прийнятті даного судового рішення судом апеляційної інстанції було встановлено, що  15.09.1998 року між Закритим акціонерним товариством „Сонеко” (Лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством „Облтеплокомуненерго” (Лізингоодержувач) було укладено Договір оперативного лізингу №5, відповідно, до умов якого Лізингодавець надає в лізинг (виключне користування), а Лізингоодержувач приймає в лізинг (виключне користування) об'єкт лізингу.

У відповідності до п.п.3.1, 3.2 Договору об'єкт лізингу  повинен бути переданий  Лізингодавцем і прийнятий Лізингоодержувачем  протягом 10 днів з моменту підписання  Договору. Передача об'єкту лізингу  здійснюється  відповідними спеціалістами Лізингодавця та Лізингоодержувача, оформляється актом прийому-передачі об'єкта лізингу.

Згідно акту прийому-передачі об'єкту лізингу, ЗАТ „Сонеко” передало, а ВАТ „Облтеплокомуненерго” прийняло легковий автомобіль „ДЕУ –Леганза”, № кузова KLAVF69ZEWB157236, № двигуна С20SED044445.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем здійснюється згідно Додатку № 2 до даного Договору „Розмір, склад та графік сплати лізингових платежів”, який  є невід'ємною частиною даного Договору.

Сторонами було підписано Додаток № 2 до Договору лізингу „Розмір, склад і графік сплати лізингових платежів”, у відповідності з яким було визначено щомісячні  суми лізингових платежів та конкретні дати їх сплати в період з 25.09.1998 року по 10.08.2001 року.

Право Лізингодавця уступати свої права і обов'язки по цьому Договору чи будь-які інтереси, які випливають з нього, повністю або частково третій особі без згоди Лізингоодержувача, але з повідомленням про таку уступку, передбачено пунктом 8.1.4 Договору.

31 серпня 1999 року між ЗАТ „Сонеко” (Цедент) та ВАТ „Ностром” (Наступник) було укладено Угоду про поступку Договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.1998 року.

Відповідно до умов Угоди ЗАТ „Сонеко” (Цедент) передає, а ВАТ „Ностром” (Наступник) приймає на себе з 01.09.1999 року права та обов'язки першого і стає стороною - „Лізингодавцем” по договору оперативного  лізингу  № 5 від 15.09.1998 року між Цедентом (ЗАТ „Сонеко”) і „Лізингоотримувачем” (ВАТ „Облтеплокомуненерго”).

За даною Угодою Наступник (ВАТ „Ностром”) зобов'язується здійснювати замість  Цедента (ЗАТ „Сонеко”) всі права і обов'язки Цедента  за Договором оперативного  лізингу № 5  від 15.09.1998 року.

Угода про поступку договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.1998 року є невід'ємною частиною договору оперативного лізингу № 5 від 15.09.1998 року ( п.8 Угоди).

Таким чином, відповідно до положень ст. 197 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення вказаного договору, до ВАТ „Ностром” перейшли всі права і обов'язки  Лізингоодержувача по договору оперативного  лізингу № 5  від 15.09.1998 року.

У вищенаведеній постанові суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Договір оперативного лізингу № 5 від 15.09.1998 року припинив свою дію 10.08.2001 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених  цим Кодексом.

          Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення  цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової шкоди іншій особі.

          Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір лізингу припинив свою дію 10.08.2001 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

          Позивач просить стягнути заборгованість по лізинговим платежам за період з 06.08.2008р. по 06.02.2011р., тобто за час , коли предмет лізингу знаходився у відповідача.

          Однак у вказаному періоді між сторонами були відсутні договірні відносини як щодо порядку користування предметом лізингу, так і строків та порядку внесення лізингових платежів.

          Відповідно до додатку №2 до Договору лізингу остання дата внесення платежу Лізингоодержувачем визначена 10.08.2011р.

          Відповідно до тексту Договору лізингу останнім не передбачено умов та порядку внесення плати за користування предметом лізингу після припинення дії Договору та несвоєчасного повернення предмета Лізингодавцю.

          Таким чином відсутні підстави стверджувати, що у відповідача існувало зобов'язання вносити платежі в сумі та у строки, передбачені Договором лізингу у період з 06.08.2008р. по 06.02.2011р.

          Позивач у мотивувальній частині позовної заяви також посилається на норми ст.224 ГК України, які регулюють відшкодування збитків, завданих порушенням господарського зобов'язання.

          Але у своїй матеріально –правовій вимозі позивач просить стягнути саме 239 449,09 грн. заборгованості по лізинговим платежам , а не збитки. Отже предметом позову є стягнення боргу за зобов'язаннями, які випливають із договірних відносин оперативного лізингу, а не з приводу завдання збитків.

          Позивач не скористався правом зміни предмету позову до початку розгляду справи по суті.

          За таких обставин відсутні підстави для стягнення боргу за лізинговими платежами в сумі 239 449,09 грн., тому у позові в цій частині має бути відмовлено.

          Решта позовних вимог також задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Позивач на підставі ст.785 ЦК України нарахував відповідачу 79816,36 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення.

          Відповідно до наведеної статті , якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          Відповідно до ст.230 ГК України таку неустойку слід віднести до штрафних санкцій , яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Чернігівської області  від 15.04.2008р. у справі № 9/55б порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Ухвалою суду від 17.11.2011р. у справі № 16/142б/88б(9/55 б/25б) вирішено продовжити строк проведення попереднього засідання та процедури розпорядження майном боржника на строк процедури погашення заборгованості, визначеному Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" - до 01.01.2013 року.

          Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф,пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

          Вказана норма , на яку посилається позивач, не може бути застосована для спірних правовідносин, оскільки Закон забороняє нараховувати неустойку за невиконання саме грошових , а не майнових зобов'язань.

          Позивачем в даному випадку визначена неустойка за невиконання зобов'язання щодо повернення речі.

          Поряд з цим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

          Договір оперативного лізингу припинив свою дію  10.08.2001 року . Пунктом 6.1 Договору передбачено, що об'єкт лізингу підлягає поверненню на протязі 10 днів з дня закінчення дії цього Договору.

          Таким чином зобов'язання відповідача щодо повернення автомобіля мало бути виконане до 20.08.2001р. , отже  нарахування неустойки має бути припинено 20.02.2002р.

          Позивачем визначена сума неустойки за період з 06.08.2010р. по 06.02.2011р., тобто за період, коли вона нараховуватись не повинна.

          За таких обставин у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

Керуючись ст..ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складений  15  вересня 2011 року.

Суддя                                                                                                    М.В.Фесюра