Рішення

від 06.09.2011 по справі 57/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  57/203

06.09.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

                    підприємство "Форум"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврокомфорт Ком"

про                    стягнення 25065,48 грн.

Суддя   Гулевець О.В.

Представники сторін:

від позивача                    Малиновська В.А. (договір №01/11 від 01.06.2011р.)

від відповідача          не з‘явився

У судовому засіданні 06.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Форум" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврокомфорт Ком" (далі - відповідач) про стягнення 25065,48 грн., з яких 24000,00 грн. - основний борг, 235,69 грн. - 3% річних, 829,79 грн. - інфляційні втрати.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав зобов’язань щодо поставки товару.

Також позивач в позовній заяві просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать пози відповідачу.

Проте суд відмовляє в задоволенні вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

          Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Однак в позовній заяві, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2011р. порушено провадження у справі № 57/203 та призначено розгляд справи на 22.07.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/203.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 06.09.2011р.

Представник позивача в судових засіданнях 22.07.2011р., 06.09.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.2011р. вдруге не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений ухвалами суду від 30.06.2011р. та 22.07.2011р. про місце і час судового засідання.

Ухвали суду, позовна заява, надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг станом на 01.09.2011р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до листа Вищого господарського суду від 02.06.2006, № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого господарського суду від 15.03.2007, № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в якому також зазначається, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвали суду від 30.06.2011р. та 22.07.2011р., якими відповідача повідомлено про розгляд справи, повернуті поштовим відділенням з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Враховуючи, що ухвали були відправлені відповідачу за адресою вказаною у витязі, то ТОВ "Торговий дім "Єврокомфорт Ком" було належним чином повідомлено про дату і час судового засідання.

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, відповідач взяв на себе зобов’язання поставити позивачу товар, а позивач зобов’язаний був прийняти та оплатити зазначений товар.

Позивач замовив у відповідача товар - 8 кондиціонерів: Cooper&hunter CH-S 09 FTXG (1 шт) та Cooper&hunter CH-S 09 LHR (7 шт.). Відповідач виставив рахунок позивачу на оплату № 58 від 25.02.2011р. на суму 25145,29 грн.

Позивач здійснив оплату товару у розмірі 25145,29 грн., передачу якого мав здійснити відповідач, що підтверджується платіжним дорученням № 862 від 25.02.2011р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а позивач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача відправлено лист № 81 від 24.03.2011р. та лист-вимогу від 19.04.2011р., в яких позивач просить повернути грошові кошти, сплачені за товари, які не поставлені.

Відповідач здійснив повернення грошових коштів сплачених позивачем частково у розмірі 1145,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 148 61039/ від 01.06.2011р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Відповідач в судові засідання 22.07.2011р. та 06.09.2011р. не з’явився, письмових пояснень чи доказів повернення попередньої оплати вартості товару не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки на виконання взятих на себе зобов’язань позивачем перераховано в рахунок оплати за товар 25145,29 грн., проте відповідач не передав товар на вимогу позивача та повернув 1145,29 грн. попередньої оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача 24000,00 грн. (25145,29 грн. - 1145,29 грн.) попередньої оплати визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача 235,69 грн. 3% річних та 829,79 інфляційних втрат.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вірного арифметичного розрахунку, проведеного судом з урахуванням рекомендацій, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані у сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір інфляційних втрат у сумі 829,79 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих на суму боргу, що виник за вказаними вище рахунками фактури, у сумі, яка перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір 3% річних у сумі 235,69 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору про правову допомогу № 01/11 від 01.06.2011р., укладеного між позивачем та адвокатом Малиновською Валентиною Анатоліївною, обсяг і вартість наданої правової допомоги визначається у відповідному рахунку, який є невід’ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання Сторонами своїх зобов’язань.

Проте позивачем не надано відповідного розрахунку та не подано документального підтвердження оплати послуг адвоката.

Таким чином суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про оплату послуг адвоката.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський     суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврокомфорт Ком" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 літера "А"; ідентифікаційний код 35059152; р/р 260030254601 в АБ "Євробанк", м. Київ, МФО 380355; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Форум" (юридична адреса: 03058, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 50; ідентифікаційний код 30407945; р/р 2600030373 в АК "Діамант", МФО 320854) 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 829 (вісімсот двадцять дев’ять) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 69 коп. 3% річних, 250 (двісті п’ятдесят) грн. 65 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                      О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 12.09.2011р.