Рішення

від 12.09.2011 по справі 5021/1926/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/1926/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.11           Справа № 5021/1926/2011.

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумижитлобуд», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-українська зовнішньо-торгівельна компанія» ЛТД, м. Суми

про стягнення 7640 грн. 28 коп.

                                                                                  СУДДЯ          КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

від позивача – Гребченко Л.С.

від відповідача – не з'явився

При секретарі судового засідання – Мелащенко І.М.

Розгляд справи розпочатий 17.08.2011р., за клопотанням позивача розгляд справи відкладався до 12.09.2011р.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 7640 грн. 28 коп. по договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 58 від 01.03.2010р., яка виникла за період з вересня 2010р. по липень 2011р., з них: 6891 грн. заборгованості по орендній платі, 378 грн. 47 коп. пені, 143 грн. 32 коп. – 3 % річних, 227 грн. 49 коп. інфляційних збитків, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач письмово відзиву на позов в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, в засідання суду не з'явився, тому, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 58, відповідно умов якого позивачем було передано відповідачу у строкове платне користування приміщення загальною площею 18,6 кв. м. під офіс, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Малиновського, 12, строком на один рік, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в оренду від 01.03.2010р., який підписано сторонами у справі та скріплено їх печатками.

Відповідно до пп. 4.1. п. 4 вищезазначеного договору, орендна плата за користування приміщенням становить 45 грн. за 1 кв. м., вартість комунальних послуг входить до орендної плати, а пп. 4.5 визначено, що орендар повинен щомісячно проводити оплату шляхом перерахування коштів платіжним дорученням до 10 числа поточного місяця.

Позивач в обґрунтування своїх  позовних вимог зазначає, що в порушення пп. 4.5 п. 4 договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 58 від 01.03.2010р., відповідачем не виконані зобов'язання зі сплати орендної плати, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період з вересня 2010р. по липень 2011р. в сумі 6891 грн.

У відповідності до укладеного між сторонами договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 58 від 01.03.2010р., термін дії даного договору закінчився 28.02.2011р., але згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, позивач листом № 117 від 18.03.2011р. повідомив відповідача про те, що договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 58 від 01.03.2010р. не буде продовжено у зв'язку з невиконанням з боку відповідача умов вказаного договору щодо оплати орендної плати.

Підпунктом 2.6 пункту 6 вищевказаного договору визначено, що повернення приміщення після закінчення строку дії договору оформлюється відповідним документом – актом прийому-передачі приміщення, але, як зазначає позивач, відповідач повернув орендоване приміщення тільки 30.07.2011р., що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 30.07.2011р., оригінал якого досліджено судом у судовому засіданні, а копію приєднано до матеріалів справи.

Згідно із ст. 526 вказаного Кодексу, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норми ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 58 від 01.03.2010р., укладеного між сторонами у справі, відповідач своєчасно не вносив орендну плату за вказаним договором, у зв'язку з чим станом на 10.08.2011 року його заборгованість з орендної плати склала 6891 грн.

Оскільки відповідач доказів сплати суми заборгованості по орендній платі не подав, факт заборгованості відповідача по сплаті орендної плати в розмірі 6891 грн. підтверджується матеріалами справи, тому вимоги  позивача в цій частині суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, а якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до пп. 5.1 п. 5 договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 58 від 01.03.2010р., укладеного між сторонами у справі, у разі прострочення строків платежів відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 5 % від розміру місячної орендної плати за кожний день прострочення.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 378 грн. 47 коп. за період з вересня 2010р. по липень 2011р., передбачені умовами договору, нараховані в межах строку позовної давності, тому позовні вимоги в зазначеній частині, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача 143 грн. 32 коп. – 3% річних та 227 грн. 49 коп. інфляційних збитків за період з вересня 2010р. по липень 2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 143 грн. 32 коп. – 3% річних та 227 грн. 49 коп. інфляційних збитків за період з вересня 2010р. по липень 2011р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, відповідачем не подано доказів сплати заборгованості та не подано обґрунтованого відзиву на позов, тому вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-українська зовнішньо-торгівельна компанія» ЛТД (40021, м. Суми, вул. Малиновського, 12, код 21110425) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумижитлобуд» (40021, м. Суми, Малиновського, 12, код 01270842) заборгованість по орендній платі в розмірі 6891 грн., пеню в розмірі 378 грн. 47 коп., 3 % річних в розмірі 143 грн. 32 коп., інфляційні збитки в розмірі 227 грн. 49 коп., державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                КІЯШКО В.І.