Постанова

від 15.09.2011 по справі 10/17-1235-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/17-1235-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р. Справа № 10/17-1235-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Г.П. Разюк (на підставі розпорядження голови суду № 523 від 09.09.2011р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –Д.Л. Підгурському,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Р.Р. Габрієлян,

від позивача: Ю.І. Добров,

від відповідачів:

1) ТОВ "ГАЛІ": І.В. Залевська,

2) Одеської міської ради: О.М. Андрейцева,

від третьої особи: Ю.І. Добров,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового прокурора Одеського гарнізону

на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2011р.

у справі № 10/17-1235-2011

за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІ";

2) Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди землі,

встановив:

          Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся з позовом та уточненням до нього в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки площею 2644 м2 (ділянка №1), розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський район, провулок Мукачівський, 6/3.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказаний договір оренди землі суперечить статтям 77, 92, 129, 140, 141 Земельного кодексу України, статті 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", частині 1 статті 4 Закону України "Про оренду землі", статтям 3, 4, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статтям 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", оскільки Одеською міською радою за оспорюваним договором передано в оренду земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони та її власником являється держава в особі Міністерства оборони України.

          Міністерство оборони України позовні вимоги прокурора підтримало у повному обсязі, зазначивши, що рішенням виконкому Одеської міської ради від 29.05.1951р. №27 "Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі відведені у довоєнний і післявоєнний періоди для потреб Одеського військового округу" земельна ділянка військового містечка №40 (м. Одеса, Приморський район, пров. Мукачівський, 6/3) разом з об'єктами нерухомості і спорудами передана Міністерству оборони України. Через відсутність бюджетного фінансування державний акт на право користування установами Міністерства оборони України земельною ділянкою військового містечка №40 оформлений не був, але це не позбавляє Міністерство оборони України права на цю земельну ділянку. При цьому, фактів вилучення спірної земельної ділянки Одеською міською радою протягом 2006-2011р.р. не проводилося, а також Міністерством оборони України не вносилося до Кабінету Міністрів України подання щодо відчуження об'єктів нерухомості та інших споруд військового містечка №40, і Міністерство оборони України не зверталося з клопотанням до відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування про відмову від цієї земельної ділянки. Крім того, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" землі оборони є землями державної власності та не можуть передаватися до земель комунальної власності.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що права особи, яка вважає себе власником спірної земельної ділянки, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною якої така особа не являється, оскільки наслідком визнання угоди недійсною є встановлена статтею 216 Цивільного кодексу України двостороння реституція, правила якої застосувати неможливо з тих підстав, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

          Не погодившись з рішенням суду, Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України віндикаційний позов є належним способом захисту права особи лише за умови вибуття майна з її володіння, тоді як такий об'єкт права власності як земельна ділянка є локалізованим у просторі, що унеможливлює позбавлення власника або землекористувача правомочності володіння земельної ділянкою. У зв'язку з цим позов про визнання недійсним договору оренди землі є належним способом захисту порушеного права Міністерства оборони України, а єдиним правовим наслідком недійсності правочину у даному випадку є припинення орендних правовідносин між його сторонами.

          У письмових поясненнях (вх.№ 2983/11/Д1 від 12.09.2011р.) Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси апеляційну скаргу військового прокурора Одеського гарнізону підтримали у повному обсязі та просили рішення скасувати, позов задовольнити.

          У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ГАЛІ" просило рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

          В судовому засіданні апеляційної інстанції від представника Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси надійшло клопотання про витребування від Одеського обласного Головного управління земельних ресурсів додаткових доказів у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що 12.09.2011 р. представником Міністерства оборони України було надано до суду лист начальника управління Одеського головного управління земельних ресурсів від 18.07.2005 р. за вих. № ІІ-9-05-580, згідно із яким земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6, надана військовим установам Міністерства оборони України та належить до земель державної власності. Також в цьому листі зазначено, що земельна ділянка використовується з порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого був складений протокол про адміністративне правопорушення. На підставі вищенаведених обставин представник Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси просив суд витребувати від Одеського обласного Головного управління земельних ресурсів наступні докази: 1)копію протоколу про адміністративне правопорушення, на який є посилання у вказаному листі від 18.07.2005 р. за вих. № ІІ-9-05-580; 2)відомості щодо статусу (цільового призначення) земельної ділянки площею 2644 м2 (ділянка №1), що розташована за адресою: м. Одеса, Приморський район, провулок Мукачівський, 6; 3)відомості про належність зазначеної земельної ділянки до земель державної власності станом на 01.03.2011 р.

          Судова колегія відхилила зазначення клопотання з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 38 ГПК України встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено обставини, що перешкоджають наданню цих доказів.

          Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд приймає додаткові докази, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

          Враховуючи викладене, а також те, що справа тривалий час розглядалася в суді першої інстанції, і позивач в клопотанні не зазначив обставини, що перешкоджали йому надати вказані ним докази, апеляційна інстанція відхилила заявлене клопотання.

          Представник ТОВ "ГАЛІ" в судовому засіданні апеляційної інстанції надав відзив на апеляційну скаргу з копією постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2011 р. у справі № 12/163-10-4656, що пов'язана з даною справою, а також просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Одеська міська рада також просила рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що договір оренди землі може бути визнаний недійсним лише на майбутнє, а спірний договір на момент прийняття рішення вже закінчив свою дію.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція вважає, що рішення суду слід залишити без змін, але з інших підстав, виходячи із наступного.

          Як було зазначено вище, рішення суду мотивоване тим, що права особи, яка вважає себе власником спірної земельної ділянки, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною якої така особа не являється, оскільки наслідком визнання угоди недійсною є встановлена статтею 216 Цивільного кодексу України двостороння реституція, правила якої застосувати неможливо з тих підстав, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову в порядку статті 388 Цивільного кодексу України. Проте, відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, та і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абзац 5 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"). Також згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а закріплені у абзаці  2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України правила двосторонньої реституції є одним із видів правових наслідків визнання правочину недійсним і можливість їх застосування залежить від виду правочину, який визнано недійсним. Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не є стороною оспорюваного правочину, то неможливо застосувати правила двосторонньої реституції, у зв'язку з чим обраний прокурором спосіб захисту порушених прав позивача не може бути застосований.

          08.12.2005 р. рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №854 ТОВ "ГАЛІ" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3, для проектування та будівництва 16-поверхового жилого будинку та благоустрою прилеглої території (т.1, а.с.39).

          23.12.2005р. Одеської міською радою прийнято рішення №5101-ІV, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано ТОВ "ГАЛІ" земельні ділянки загальною площею 0,3499 га у короткострокову оренду, терміном на 5 років, за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6/3, в тому числі земельну ділянку №1 площею 0,2644 га (землі житлової забудови та комерційного використання) для проектування та будівництва 16-поверхового жилого будинку (т.1, а.с.40).

          20.04.2006р. між Одеської міською радою (орендодавцем) і ТОВ "ГАЛІ" (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №5101-ІV від 23.12.2005р. зобов'язався надати, а орендар прийняти у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 2644 м2 (ділянка №1), що знаходиться у місті Одесі, Приморському районі, по пров. Мукачівському, 6/3, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (т.1, а.с.41-42).

          Договір укладено терміном на 5 років для проектування та будівництва шістнадцятиповерхового жилого будинку з мансардою, вбудованими офісними приміщеннями і гаражем у напівпідвальному поверсі (п.3.1. договору).

          Визнання недійсним з моменту укладення вищевказаного договору оренди землі є предметом позовних вимог Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з посиланням на те, що спірна земельна ділянка належить на праві постійного користування Міністерству оборони України.

          Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

          Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

          Статтею 126 зазначеного Кодексу передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

          Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

          Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

          Отже, Одеській міській раді належить право розпоряджатися спірною земельною ділянкою шляхом прийняття рішень про передачу її в користування, тоді як Міністерством оборони України не було надано жодного правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку.

          Рішення Одеської міської ради №5101-ІV від 23.12.2005 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх ТОВ "ГАЛІ" в оренду, на підставі якого укладено спірний договір оренди землі, на даний час є чинним, в судовому порядку не скасовано, а тому підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні.

          Посилання прокурора, позивача та третьої особи на рішення виконкому Одеської міської ради від 29.05.1951р. №27 "Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний і післявоєнний періоди для потреб Одеського військового округу", яким земельна ділянка військового містечка №40 (м. Одеса, Приморський район, пров. Мукачівський, 6/3) разом з об'єктами нерухомості і спорудами передана Міністерству оборони України, судовою колегією відхиляються, оскільки позивачем відповідно до земельного законодавства на підставі цього рішення не було отримано правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку та не проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою.

          Вищевикладені обставини були встановлені при розгляді справи № 12/163-10-4656 за позовом Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ТОВ "Галі", Одеської міської ради, за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою у м. Одесі, пров. Мукачівський, 6, та знесення збудованого на цій ділянці паркінгу. Рішенням господарського суду Одеської області від 11.0.22011 р. в позові було відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 р. і постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2011 р.

          Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

          За таких обставин, позов не підлягає задоволенню, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

постановив:

          Рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2011 р. у справі № 10/17-1235-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Г.П. Разюк

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 19.09.2011 р.