Постанова

від 10.10.2006 по справі 113/13-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

113/13-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 жовтня 2006 р.                                                                                   № 113/13-06  

Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б.  Дроботової,

суддів :Н.О. Волковицької,Л. І.  Рогач

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”   

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 20.06.2006р.

у справі№ 113/13-06  господарського суду  Київської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротех”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”    

простягнення   16005,14 грн.

за участю представників:

позивачаШанюк О. М.          -  дов. від 14.04.2006р.

відповідачаМікульського К.В. -   дов.  від 13.12.2005р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротех”   звернулось з позовом до господарського суду  Київської області про стягнення   16005,14 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”  на користь позивача 11870 гривень,  штраф у сумі 2374 грн., пеню –1021,45 грн., 3% від простроченої суми –469,39 грн., суму судових витрат –157,30 грн., 118грн.–витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору про збирання сільськогосподарських культур від 16.08.2004р. №040816/А-1 щодо оплати за виконані послуги.

Представник відповідача в судове засідання першої інстанції не з'явився, відзив на позов не подав.

Рішенням господарського суду  Київської області від 17.04.2006р. (суддя С.Ю.Наріжний) позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Регіон»на користь ТОВ «Агрофірма «Агротех»11870 грн. заборгованості, 2374 грн. штрафу, 1021,45 грн. пені, 464,39 грн. - 3% річних від простроченої суми, та суму судових витрат - 157,30 грн., 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення обгрунтоване посиланням на те що, оскільки відповідач повністю не розрахувався за виконану роботу, передбачену договором  про збирання сільськогосподарських культур від 16.08.2004р. №040816/А-1, то у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню відповідно до частини 1 статті 546, статті 625 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 20.06.2006р. (судді Мостова Г.І.- головуючий, Агрикова О.В., Мамонтова О.М.) рішення господарського суду  Київської області від 17.04.2006р. скасовано частково, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Регіон»на користь ТОВ «Агрофірма «Агротех»11870грн. заборгованості, судові витрати у сумі 118,70 грн. та  118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З ТОВ «Агрофірма «Агротех», на користь ТОВ «Регіон»стягнуто 530 грн. - оплату послуг адвоката та державне мито - 59,35 грн. Господарському суду Київської області доручено видачу наказів та  на підставі статті 122 Господарського процесуального кодексу України здійснити поворот виконання за частково скасованим рішенням господарського суду Київської області від 17.04.2006р.

Постанова вмотивована правомірністю вимог позивача щодо застосування до відповідача правових наслідків порушення зобов'язання згідно статей 530,549, 610, 611, 612, 623, 624 Цивільного кодексу України та стягнення 11870грн. заборгованості, враховуючи вимоги статей 546,547 Цивільного кодексу України, безпідставністю позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2374 грн. штрафу, 1021,45 грн. пені. Окрім цього, апеляційна інстанція на підставі статей 44,49 Господарського процесуального кодексу України задовольнила клопотання відповідача про надання правової допомоги.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіон” просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей  610, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України та незастосування статті 599, частин 1, 2, 5 статті 844 цього Кодексу, що регулюють виконання договірних зобов'язань. До касаційної скарги додана заява про виправлення постанови, що стосується помилки апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови щодо сум господарських витрат, розподілених між сторонами.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір №040816/А-1 від 16.08.2004р.,  предметом   якого   є   збирання   сільськогосподарських   культур технікою позивача на площах відповідача. З цією метою відповідач надає для збирання  пшениці на площі 200 га., об'єм збиральних робіт на суму 36.000 грн.

Пунктами 2.3, 2.5 цього договору визначено, що збирання урожаю   сільськогосподарської    продукції    проводиться позивачем з площ, які передані відповідачем згідно актів прийому-передачі кожного поля, де буде зазначено кількість гектарів вид сільськогосподарської продукції, а також буде вказано урожайність, а після закінчення збирання урожаю з кожного поля,  переданого  по  акту  прийому-передачі,  сторони  підписують  акти виконаних робіт, оформлюють накладні, податкові накладні та інші документи.

Відповідно до пунктів .4.1.,4.2 зазначеного договору розрахунок за збирання в грошовому виразі відповідач сплачує авансовим платежем в розмірі 30% від суми договору, послідуючий авансовий платіж повинен поступити на розрахунковий рахунок позивача протягом одного банківського дня, який йде за останнім днем по акту виконаних робіт по попередньому авансовому платежу. Дата кінцевих розрахунків між сторонами - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Згідно пункту 2.6. договору позивач може надавати відповідачу інші послуги, пов'язані як і з безперебійною роботою комбайнів, так і з забезпеченням господарської діяльності відповідача, об'єм, вартість і порядок виконання таких послуг оговорюється сторонами у доповненнях.

Пунктом 8.3 зазначеного договору передбачено, що площа для збирання врожаю може бути змінена по узгодженню сторін.

Окрім цього, сторонами договору було погоджено кількість (об'єм) робіт, які повинен був виконати позивач, а також їх вартість (ціну).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач свої зобов'язання за договором виконав у більшому обсязі, ніж передбачено договором, оскільки виконав роботи по збиранню зернових на площах відповідача - 341,5га на суму 61470грн., а відповідач відповідно надав позивачу площі для проведення збирання зернових у більшому обсязі, ніж передбачено договором, та прийняв надані у більшому обсязі роботи, що підтверджується актами виконаних робіт від 24.08.2004р. та від 25.08.2004р.

Апеляційною інстанцією встановлено, та підтверджується банківськими виписками з особових рахунків сторін, що відповідачем сплачено позивачу - 49600 грн., з них проведено розрахунок за виконані позивачем роботи у сумі 36000, передбаченій договором, та оплачено вартість робіт, виконаних понад суму договору -13 600 грн.

Оскільки відповідач за виконані позивачем роботи повністю не розрахувався, сплативши 49600 грн., у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 11870 грн. На підставі зазначеного  останній направив відповідачу претензію №28 від 28.02.2006р. на суму 15729,98грн.

Таким чином, дослідивши зобов'язальні правовідносини сторін, підстави їх виникнення та ступінь виконання взаємних зобов'язань суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт, у зв'язку з чим задовольнили позов.

Враховуючи приписи статей 546,547 Цивільного кодексу України, апеляційна інстанція правомірно зазначила про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2374грн. штрафу, 1021,45грн. пені, та 3% річних (без зазначення в позовній заяві періоду за який нараховуються 3 % річних).

Окрім цього, апеляційний суд на підставі ст.44,49 ГПК України перевіривши співрозмірність наданих послуг і перерахування відповідачем на користь адвоката відповідача, та, враховуючи, що ці витрати не обґрунтовані результатом розгляду справи вірно встановив, що судові витрати в частині оплати послуг адвоката, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на позивача у розмірі 530 грн., оскільки сума судових витрат на оплату адвоката (5300 грн.) складає майже суму позову в якій апеляційним судом було відмовлено (4135,14 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є з'ясування належності виконання зобов'язання та застосування правових наслідків у випадку його порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені статтями 11, 509, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, апеляційний господарський суд відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглянувши справу, вірно встановив зміст правовідносин сторін та застосував норми чинного законодавства, що регулюють підстави виникнення та порядок  виконання зобов'язань сторін та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведені скаржником доводи стосуються обставин справи та оцінки доказів встановлених судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі касаційної інстанції.

Посилання скаржника на незастосування судами частини 5 статті 844 Цивільного кодексу України не може бути прийнято до уваги, вказана норма застосовується до випадків, коли не можна було передбачити повний обсяг робіт за договором підряду.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування  апеляційним господарським судом норм матеріального права та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 20.06.2006р. у справі № 113/13-06  господарського суду  Київської області залишити  без змін.

Головуючий                                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                    Н. Волковицька

                                                                                                    Л. Рогач