Постанова

від 12.08.2011 по справі 2а-0870/4594/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12 серпня 2011 року   16:51                                    Справа №  2а-0870/4594/11

    Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

          при секретарі судового засідання Задунайському І.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (угода №б/н від 14.02.2011);

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №15419 від 06.06.2011);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Приватного підприємства «ВЛ - Агро 2006»

до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202301 від 10.02.2011,

                                                     ВСТАНОВИВ:

10.06.2011 Приватне підприємство «ВЛ-Агро 2006» (далі – позивач, ПП                               «ВЛ-Агро 2006») звернулося з адміністративним позовом до Мелітопольської об’єднаної Держаної податкової інспекції Запорізької області (далі – відповідач, Мелітопольська МДПІ) про скасування податкового повідомлення – рішення від 10.02.2011 №0000202301 про донарахування суми податкового зобов’язання за платежем: 3011021099 – податок на прибуток 2326436,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1729425,50, винесеного Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області.

Ухвалою суду від 14.06.2011 відкрито провадження в адміністративній справі                        №2а-0870/4594/11, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 04.07.2011.

Ухвалою суду від 04.07.2011 провадження у справі зупинено до 20.07.2011 для надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 20.07.2011 провадження в адміністративній справі                                                            №2а-0870/4594/11 поновлено.

Ухвалою суду від 20.07.2011 провадження у справі зупинено до 09.08.2011 для надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 09.08.2011 провадження в адміністративній справі                                      №2а-0870/4594/11 поновлено.

Ухвалою суду від 09.08.2011 провадження в адміністративній справі зупинено до 12.08.2011 для надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 12.08.2011 провадження в адміністративній справі                                      №2а-0870/4594/11 поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та дав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав письмові заперечення, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29.07.2010 по 06.10.2010 на підставі направлень від 29.07.2010 №798, від 21.09.2010 №798/1 Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено Акт №1228/23/34572653 від 11.10.2010.

За матеріалами перевірки Мелітопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 №0001132301.

          25.11.2010 за №35953/10/25020 на адресу ПП «ВЛ – Агро 2006» надіслано рішення про результати розгляду первинних скарг, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 №0001132301/0 у частині 64 483,50 грн. застосованої штрафної санкції по податку на прибуток, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Мелітопольською ОДПІ 29.11.2010 винесено та надіслано на адресу ПП «ВЛ – Агро 2006» податкове повідомлення – рішення від 29 листопада 2010 року №0001132301/1 про донарахування суми податкового зобов’язання за платежем: 3011021099 – податок на прибуток 2326436,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 2326436,00 грн. На зазначене податкове повідомлення – рішення 04.12.2010 підприємством подано скаргу до Мелітопольської ОДПІ Запорізької області, а також 04.12.2010 подано повторну скаргу до ДПА в Запорізькій області.

Рішенням про результати розгляду повторних скарг №353/10/25020 від 28.01.2011 ДПА в Запорізькій області скасувало податкове повідомлення - рішення Мелітопольської ОДПІ від 27 жовтня 2010 року № 0001132301/0 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 597 010,50 грн. з посиланням на підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та в зазначеній частині рішення Мелітопольської ОДПІ від 25 листопада 2010 року № 35953/10/25-020 про результати розгляду первинних скарг (податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року № 0001132301/1), в іншій частині вказані рішення залишено без змін.

02.02.2010 ПП «ВЛ – Агро 2006» оскаржило Рішення про результати розгляду повторних скарг №353/10/25020 від 28.01.2011 до ДПА України.

          10.02.2011 на адресу ПП «ВЛ – Агро 2006» Мелітопольською ОДПІ надіслано податкове повідомлення – рішення від 10 лютого 2011 року №0000202301 про донарахування суми податкового зобов’язання за платежем: 3011021099 – податок на прибуток 2326436,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 172942,50 грн. Зазначене податкове повідомлення – рішення отримано платником податків 11.02.2011 та оскаржене до ДПА в Запорізькій області 18.02.2011.

          Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду про його скасування.

Відповідач з посиланням на акт перевірки, в письмових запереченнях у справі, зазначає що в ході перевірки встановлено, що у період з 01.04.2007 по 31.03.2010 ПП «ВЛ – Агро 2006» мало взаємовідносини з рядом контрагентів, відсутні докази фактичного отримання та як наслідок відвантаження товарів та отримання послуг на адресу ПП «ВЛ-АГРО 2006» від наступних контрагентів:

-          TOB «ПОЛИРЕМ-АГРО», код 34920670, М.Мелітополь, вул. Кірова, 52, кв. 18. вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 02.07.2008 по справі № 1-560-08 з кримінальної справи відносно ОСОБА_3 визнано винним по статті 212 частина 3, статті 358 частина З КК України та назначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади на підприємствах будь-якої форми власності строком на 1 рік. Вирок набув законної сили 29.08.08р.

-          TOB «Донснабкомплект-2007», код 34378164, Запорізька обл., Михайлівський р-н, смт. Пришиб, вул.70 років Радянської влади, 3. Встановленого постачальниками з травня 2007 року по серпень 2008 року були TOB «Лізингова компанія перспектива», код за ЄДРПОУ 34568249, TOB «Птолеуст», код за ЄДРПОУ 34713628. Згідно вироку суду від 02.08.2008р. відносно ОСОБА_3, який будучи директором TOB «Полірем-Агро» та заступником директора з повноваженнями та правом підпису, рівноцінними повноваженням та підпису директора призначений ОСОБА_3 отримував підроблені податкові та бухгалтерські документи від TOB «Птолеуст» та TOB «Лізингова компанія «Перспектива», які мають ознаки фіктивності.

-          TOB «Евротурбіна», код 35070857, м. Харків, Комінтернівський р-н, вул. Польова, 6 к.87. За результатами відпрацювання встановлено, що засновником підприємства є ОСОБА_4. Згідно вироку по справі № 1-537 2009р. засуджено громадянина ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ст. 71 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі.

-          ПП «Агротрейд -2008», код 36064630 м. Мелітополь, вул. Воровського, 30. Відповідно пояснень ОСОБА_6, наданих 07.10.2009 ВПМ Мелітопольської ОДПІ, він ніякого відношення до діяльності підприємства не має, печатки не мав, бухгалтерський та податковий облік не вів, до поставок товарів та товарно - грошовим оборотам підприємства ніякого відношення не мав. Розрахунки з підприємством здійснювались через розрахунковий рахунок. Угоди між ПП «ВЛ-АГРО 2006» та ПП «Агротрейд- 2008» на придбання запасних частин не укладались. Документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо) до перевірки не надавалися.

-          TOB «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», код 36499722, Сімферопольський р-н, Молодіжне, вул. Будівельників, 7. Відповідно пояснень ОСОБА_7, 25.01.2010, наданих ВПМ Геничеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка, Про те, що він являється директором, засновником, та головним бухгалтером підприємства TOB «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», зарєєстрованому у Сімферопольському районі, чує вперше, від співробітників податкової міліції, так як не був у Сімферопольському районі та м. Сімферополь. Свій паспорт він нікому не передавав, яким чином на нього зареєстровано (перереєстровано) підприємство TOB «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», код 36499722, йому не відомо. До фінансово - господарської діяльності підприємства він відношення ніякого не має, з посадовими особами підприємства не знайомий. За своїми морально - діловими якостями здійснювати управління підприємством не може, адже не володіє необхідними знаннями. В своїх поясненнях ОСОБА_7 просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства.

-          TOB «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС», код 36499696, Сімферопольський р-н, Молодіжне, вул. Будівельників, 7. Згідно інформації відділу податкової міліції Генічеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка та відповідно пояснень ОСОБА_8, наданих 07.02.2010, він мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Про те, що він являється директором, засновником, та головним бухгалтером підприємства TOB «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС», код 36499696 чує вперше, від співробітників податкової міліції. Ніяких документів реєстраційного чи дозвільного характеру не підписував, паспорт іншим особам не передавав. До фінансово - господарської діяльності підприємства він відношення ніякого не має, з посадовими особами підприємства не знайомий. За своїми морально-діловими якостями здійснювати управління підприємством не може, адже не володіє необхідними знаннями. В своїх поясненнях ОСОБА_8 просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС».

-          TOB «АГРОФЕРМТЕХНІКА», код 35834420, пгт Пришиб, вул. Зелена, 3. Згідно інформації відділу податкової міліції Генічеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка та наданих пояснень ОСОБА_10, наданих 18.09.2009, він мешкає за адресою: АДРЕСА_2. У 2008 році на проханням брата ОСОБА_10 зареєстрував на своє ім'я організацію TOB «Агрофермтехніка» (код ЄДРПОУ 35834420). Дана фірма була зареєстрована з метою продажу у майбутньому не відомим особам, які запропонували його брату здійснити реєстрацію фірм. Діяльність у TOB «Агрофермтехніка» він не здійснював, оскільки не має необхідних навиків та знань. Приблизно через тиждень весь пакет документів та печатку брат ОСОБА_10 продав за 1000 грн. невідомим особам. Ніяких первинних документів, декларацій по ПДВ та податку на прибуток, після продажу фірми він не підписував. Хто їх підписував, ким вони подавались до ДПІ, де фактично знаходиться підприємство йому не відомо. Про те, що він являється директором, засновником, та головним бухгалтером підприємства «АГРОФЕРМТЕХНІКА» йому стало відомо від співробітників податкової міліції. В своїх поясненнях ОСОБА_10, просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства, зареєстрованого на його ім'я.

-          TOB «ДЕЛЬТА ГАРАНТ», код 35834436, смт. Пришиб, вул. Зелена, 3. Згідно інформації відділу податкової міліції ВПМ Геничеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка та наданих пояснень ОСОБА_10, наданих 18.09.2009 на прохання невідомих йому осіб він зареєстрував на своє ім'я фірму TOB «Дельта Гарант». Після того, як фірму TOB «Дельта Гарант» було поставлено на податковий облік її було продано невідомим особам. Реєстраційні, дозвільні документи а також печатку було передано невідомим мені особам при продажу фірми. Ніяких первинних документів, декларацій по ПДВ та податку на прибуток, після продажу фірми він не підписував. Хто їх підписував, ким вони подавались до ДПІ, де фактично знаходиться підприємство йому не відомо. В своїх поясненнях ОСОБА_11 просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства, зареєстрованого на його ім'я.

-          TOB «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ», код 35923887, смт. Пришиб, вул. 70 років Радянської влади, 3. Згідно інформації відділу податкової міліції Мелітопольської ОДПІ та наданих пояснень ОСОБА_12, він як засновник оформив в виконкомі та Мелітопольській ОДПІ TOB «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ», виписав у нотаріуса на ім'я ОСОБА_3 довіреність на право представляти інтереси підприємства. Ніякого відношення до діяльності цього підприємства не мав, де знаходиться офіс не знає. Печатки не мав, у кого вона знаходиться йому не відомо. Ніяких первинних документів по діяльності підприємства не підписував. В січні 2009 року від працівників податкової інспекції дізнався що являється директором підприємства, однак наказів про призначення його директором не підписував. Декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість не підписував. Банківські, платіжні, та інші документи як директор підприємства не підписував. Заяви до Мелітопольського міськвиконкому про переведення TOB «МЕЛЬЗЕРНОПРОДУКТ» до іншої податкової інспекції не підписував.

При цьому, в акті перевірки не має жодних посилань на докази та не надано таких доказів в судовому засіданні, щодо наявності судових рішень про визнання відповідних договорів та первинної бухгалтерської звітності недійсними, або про встановлення фактів нікчемності таких договорів, жодних обвинувальних вироків судів щодо посадових осіб підприємства ПП «ВЛ – Агро 2006».

Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності зазначених правочинів такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій», до функцій податкових органів не входить визнання договорів недійсними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та інші.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 за N 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

На думку Відповідача, угоди є нікчемними, оскільки вони суперечить моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності.

Оскільки вказаний правочин є нікчемним, то визнання його недійсним не вимагається.

Суд зазначає, що у відповідності з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною 1 статті 208 цього Кодексу.

Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Водночас, при умові задоволення позову у такій справі, суд, по-перше, повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Крім того, для застосування адміністративно-господарських санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

В той же час, виконання Приватним підприємством «ВЛ Агро 2006» своїх зобов’язань, та оплата вартості товару Покупцем, є беззаперечним свідченням наявності у сторін наміру досягти правових наслідків, обумовлених договорами.

Як зазначено вище, необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до статті 207 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких (нікчемних) господарських зобов'язань (ст.ст. 207, 208 ГК України):

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.

Якщо зазначені положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

А, відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи Відповідачем не доведено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов‘язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Самі по собі договори з контрагентами не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; на час їх укладення та виконання сторони були і є належним чином зареєстрованими платниками податку.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод.

Крім того, необхідно зазначити, що встановлені статтею 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише за доведення мети, суперечної інтересам держави, і тому при вирішенні цього спору факт порушення угодою публічного порядку може бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема, конфіскації. Отже, предметом дослідження у даній справі має бути встановлення умислу підприємства на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ПП «ВЛ Агро 2006» сплачувало продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Висновок податкового органу про суперечність спірних угод інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Підставами для невірних висновків Мелітопольської ОДПІ стали пояснення співробітникам Відділу податкової міліції.

Водночас, такі пояснення співробітникам податкової міліції могли бути отримані виключно в межах кримінальної або оперативно-розшукової справи. Та оцінюватись встановлені факти щодо наявності або відсутності обставин мали б компетентним судом, а не в межах адміністративної справи окружним адміністративним судом.

Частиною 4 ст. 72 КАС України зазначається, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У своїх запереченнях Мелітопольська ОДПІ посилається на вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 02.07.2008 у справі № 1-560-08 з кримінальної справи відносно ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_3, будучи посадовою особою TOB «Полірем-Агро» (директором), на якого покладено обов'язки по забезпеченню належного ведення бухгалтерського обліку, наданню податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, та є відповідальною особою за достовірність обліку та результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, повноту, своєчасність, достовірність представлення облікових документів, повноту та своєчасність сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), шляхом заниження податкових зобов'язань та умисного завищення податкового кредиту, використовуючи отримані у невстановленої особи, завідомо підроблені первинні бухгалтерські та податкові документи по придбанню TOB «Полірем-Агро» товарно-матеріальних цінностей постачальників, які мають ознаки фіктивності. Мелітопольська ОДПІ зазначає, що враховуючи наведене, ОСОБА_3 визнано винним по статті 212 частина 3, статті 358 частина З КК України та назначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади на підприємствах будь-якої форми власності строком на 1 рік. Вирок набув законної сили 29.08.2008 Мелітопольська ОДПІ робить необґрунтований висновок що зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та як наслідок відвантаження товарів і отримання послуг від TOB «Полірем-Агро» на адресу ПП «ВЛ-АГРО 2006». Такий такий висновок не ґрунтується на доданому вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 02.07.2008 з кримінальної справі № 1-560-08 відносно ОСОБА_3, оскільки згідно з ч.4 ст. 72 КАС України він є обов’язковим для адміністративного суду в питаннях що наведене діяння мало місце і вчинялись особою ОСОБА_3, як директором та посадовою особою підприємств: ТОВ «Бастіон», ДП «Галіон-К» ТОВ «Бастіон», ТОВ «Торговий Дім Суріна», ТОВ «Полірем-Агро». У вироку суду зазначається що зазначена особа мала правовідносини з ТОВ «Птолеуст» м. Київ, та ТОВ «Євротурбіна» взаємовідносини з якими не підтверджуються поставками товару шляхом віднесення їх по бухгалтерському та податковому обліку. У вироку наводяться податкові накладні ТОВ «Птолеуст» для ТОВ «Полірем-Агро» та обвинувачення базується на тому, що такі документи підписані не директором та засновником ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та є підробними.

У вироку, на який посилається Мелітопольської ОДПІ немає жодних відомостей, щодо правовідносин зазначених підприємств з ПП «ВЛ-Агро 2006» та жодних відомостей та фактів щодо дій директора ПП «ВЛ-Агро 2006» ОСОБА_15

Отже, обставини викладені у вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 02.07.2008 у справі № 1-560-08 згідно з ч.4 ст. 72 КАС України не є обов’язковими для адміністративного суду оскільки наведені діяння не вчинялись посадовими особами та директором підприємства ПП «ВЛ- Агро 2006» і не мають відношення до даної справи.

У п. 2 заперечень, МОДПІ посилається на акт перевірки від 17.07.2009 наводить вирок суду від 02.08.2008 та на підставі того, що ОСОБА_3 будучи директором ТОВ «Полірем-Агро» отримував підроблені документи від ТОВ «Птолеуст» та ТОВ «Лізингова компанія «Перспектива» (зазначене не підтверджується матеріалами, оскільки вироком суду встановлено що підробні документи отримувались не від зазначених підприємств, а від невстановлених осіб) робить необґрунтований висновок про те, що ТОВ «Донснабкомплект-2007» не здійснювало своєї діяльності. На підставі невірного висновку МОДПІ необґрунтовано зазначає що ТОВ «Донснабкомплект-2007» не відвантажувало товарів ПП «ВЛ-Агро-2006», не наводячи при цьому розрахунків та жодних документів, які б встановлювали та підтверджували викладені обставини.

Отже, обставини викладені у вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 02.07.2008 у справі № 1-560-08 згідно з ч.4 ст. 72 КАС України при вирішенні даної справи не є обов’язковими для адміністративного суду, оскільки наведені діяння не вчинялись посадовими особами та директорами підприємств ТОВ «Донснабкомплект-2007» та ПП «ВЛ- Агро 2006» і не мають відношення до даної справи.

В п. 3 заперечень Мелітопольської ОДПІ посилається на вирок у справі №1-537 2009 відносно громадянина ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 205, ст. 71 КК України, при цьому не додає копію вироку і не зазначає вироком якого суду засуджено ОСОБА_5. МелітопоьськаОДПІ при цьому посилається, на те що ОСОБА_5 є засновником підприємства (не зазначає якого підприємства), але не надає докази цього (витяги з ЄДРПОУ) та посилається на результати якогось відпрацювання, доказовість якого не підтверджується жодними документами і є сумнівною. Окрім того, підприємство не відповідає за дії та зобов’язання засновника та свою господарську діяльність веде окремо, відповідно до статуту.

Необхідно відмітити, що пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Крім цього, сама по собі несплата податку постачальниками продавця (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

          Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

          Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи складені на виконання правочинів, а також документи, що підтверджують подальший рух товару, придбаного позивачем, та підтверджують факт його подальшої реалізації, суд зазначає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, вимогам закону відповідають. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно із ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

          Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №1988 (зареєстровано в Мін’юсті України 05.06.1995 №168/704).

          Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

          У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

          Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Таким чином, належно оформлені між продавцем та покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання та реалізації товару.

Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню продукції (робіт послуг) у контрагентів  а саме: видаткові накладні, податкові накладні що підписані сторонами та оформлені належним чином, що підтверджують факт знаходження та оприбуткування товару в місці поставки, а також документи первинні бухгалтерські документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, нотаріально посвідчені договори оренди автотранспорту, акти на виконання таких договорів), що підтверджують факт відвантаження товару та отримання товару третіми особами, тобто свідчить про використання цього товару в господарській діяльності.

Більш того, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно підпункту 7.2.6. п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, ПП «ВЛ Агро 2006» отримано від вказаних в Акті перевірки постачальників разом з отриманим Товаром належним чином оформлені податкові накладні, що є первинними бухгалтерськими документами та підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

    Згідно наведених вище норм діючого законодавства України суд приходить до висновку, що законом передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, Відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165, що зареєстрований в Мінюсті «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 6.2. даного наказу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючим законодавством України не передбачено. До цього часу жодний податковий документ вказаних контрагентів ПП «ВЛ Агро 2006» не визнаний не дійсним. З огляду на викладене, не коректним є посилання Мелітопольської ОДПІ на висновок експерта що податкові накладні по ТОВ «Агрофермтехніка» виписані від ОСОБА_10, по ТОВ «Євротурбіна» виписані від ОСОБА_16, виконані іншими особами. Оскільки підприємствам ТОВ «Агрофермтехніка» та ТОВ «Євротурбіна» присвоєно індивідуальні податкові номери платника податку на додану вартість і відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165, мова може йти лише що до юридичної особи, яка має ІПН і податкова накладна якої завірена печаткою. Тому в даному випадку не можна пов’язувати факт подання податкової накладної від юридичної особи з фізичними особами ОСОБА_16 та ОСОБА_10, з особами яких не пов’язується дійсність або недійсність податкових накладних.

        Не врахувавши такі податкові накладні, Мелітопольська ОДПІ скоригувала в бік зменшення суму валових витрат підприємства ВЛ «Агро 2006», останнє, на її думку, призвело до збільшення прибутку та до донарахування сум податку на прибуток.

Відповідно до пункту 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено що витратами, що не належать до складу валових витрат є будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку ПП «ВЛ-Агро 2006» має усі належні докази на підтвердження здійснення господарської діяльності, а саме: договори поставки, видаткові та податкові накладні, які є документами, що відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підтверджують валові витрати підприємства, здійснені в рамках господарської діяльності.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених у судових засіданнях, відповідачами під час проведення перевірки, не досліджені у повному обсязі первинні документи.

         Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення  дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки відповідача є такими, що не підтверджуються наявними доказами, відтак податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 №0000202301 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

           Керуючись ст.ст. 69-71, ст. 158, ст.ст. 160- 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Приватного підприємства «ВЛ – Агро 2006» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення №00002002301 від 10.02.2011 – задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення №00002002301 від 10.02.2011 про Донарахування суми податкового зобов’язання за платежем: 3011021099 – податок на прибуток 2326436,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1729425,50 грн. винесене Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВЛ – Агро 2006» 3,40 грн. судового збору.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі та підписана 17.08.2011.

Суддя                                                                              М.П. Авдєєв