Постанова

від 12.09.2011 по справі 2а-0870/6500/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12 вересня 2011 року   16:30                                    Справа №  2а-0870/6500/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Петрусь Д.К., за участю представника позивача – не прибув, представника відповідача – не прибув, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Електрум» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

28 липня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Електрум» (далі іменується – позивач)  до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №1174691503 про сплату 17 135 грн. 51 коп. штрафу за несвоєчасно сплачену узгоджену суму податкового зобов’язання з орендної плати за землю, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 15.08.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №749/15-03/33210758 від 05.07.2011 винесено  податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 №1174691503 про стягнення з ТОВ «ВП Електрум» штрафу у розмірі 17135,51 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати. Податкове повідомлення-рішення отримано 01.08.2011. ТОВ «ВП Електрум» вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Як зазначено в акті перевірки ТОВ «ВП Електрум» порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України, підприємством несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за листопад, грудень 2009 року та за січень-грудень 2010 року на суму 92712,79 грн. позивач зазначає, що зазначена сума сплачена ним 18.05.2011.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Разом з цим, пунктом 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих положень цього Кодексу, визначених цим пунктом.

Також згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший чативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Аналогічної позиція з цього приводу викладена в листі Мінюсту України від 11.01.2011  №18222-0-26-10-20.

Позивач на підставі наведеного, вважає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач на підставі ст. 58 Конституції України, повинен був застосувати до позивача штрафні санкції передбачені пунктом 7 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, а саме в розмірі не більш ніж 1 гривня за кожне порушення, як такі, що пом’якшують відповідальність особи порівняно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Проте, як зазначає позивач, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач проігнорував ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що і призвело до прийняття незаконного рішення про накладання штрафу на позивача.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у публічно-правових відносин.

Відтак, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 №1174691503.

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач зазначає, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України 05.07.2011 проведена камеральна перевірка ТОВ «ВП Електрум» код ЄДРПОУ 33210758 в приміщенні ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя з питань своєчасної сплати податкового зобов'язання по орендній платі за землю за листопад, грудень 2009 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України підприємством несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання по орендній платі за землю за листопад, грудень 2009 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року на суму 92712,79 грн.

Згідно п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України підприємству ТОВ «ВП Електрум» нараховано штрафних санкцій у розмірі 20% погашеної суми податкового зобов’язання за періоди грудень 2009 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року на суму 17134,51 грн. та 1 грн.  за грудень 2010 року згідно пункту 7 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового Кодексу України.

05.07.2011 підприємству надіслано акт №749/15-03/33210758 від 05.07.2011 та повідомлення щодо здійснення камеральної перевірки. 12.07.2011 ДПІ у Заводському районі отримало поштове повідомлення про отримання платником акту.

23.07.2011 підприємству ТОВ «ВП Електрум» надіслано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 на суму штрафних санкцій в розмірі 17135,51 грн.

01.08.2011 ДПІ у Заводському районі отримано поштове повідомлення щодо отримання податкового повідомлення-рішення. Після отримання поштового повідомлення про вручення податкового повідомлення-рішення у картці особливого рахунку платника ТОВ «ВП «Електрум» 02.08.2011 нараховано штрафну санкцію в сумі 17135,51 грн.

Відповідач вказує, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Актом перевірки встановлено порушення несвоєчасної сплати податкових зобов'язань по орендній платі за землю та застосовано штрафну санкцію згідно ст. 126.1 Податкового Кодексу України, а саме у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідач зазначає, що Законом України №2181, який діяв до 2011 року, тобто на момент фактичної несплати податкових зобов'язань, передбачав більш суворе покарання за аналогічне порушення, а саме ст. 17.1.7 цього Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання – у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання – у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання – у розмірі п'ятдесяти відсотків непогашеної суми податкового боргу.

Також відповідач зазначає, що як свідчать матеріали перевірки позивач затримав сплату узгодженого зобов'язання більше ніж на 90 днів, а отже в даному випадку норма ПКУ є більш м'якою, з точки зору юридичної відповідальності ніж приписи ст.17 Закону України №2181.

Стосовно посилання позивача на п. 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та твердження про обов'язкове застосування штрафної санкції саме у розмірі 1 грн. відповідач зазначає, що означена норма встановлена лише для тих порушень податкового законодавства, які були вчинені з 1 січня і по 30 червня 2011 року. Актом перевірки встановлено порушення несплати за періоди 2009-2010, а отже наведена норма ПК України не може бути застосована.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2011 Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя проведена камеральна перевірка податкової декларації по орендній платі за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Електрум». В результаті проведеної перевірки відповідачем складено акт камеральної перевірки податкової декларації по орендній платі за землю від 05.07.2011 №749/15-03/33210758 (далі іменується – Акт перевірки), згідно якого встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по орендній платі за землю за листопад, грудень 2009 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року на суму 92712 грн. 79 коп.

За приписами п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України  від 02.12.2010 №2755-VI в редакції, що діяла на момент проведення перевірки (далі іменується – ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Акт перевірки направлено на адресу позивача 05.07.2011 та отримано ним 12.07.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 86.7. ст. 86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Судом встановлено, що позивачем не подавались до податкового органу будь-які заперечення на Акт перевірки у встановлені законом строки.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 №1174691503, згідно якого позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% на суму 17135 грн. 51 коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем отримане 01.08.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Позивач вважає, що таке рішення являється протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на думку останнього відповідачем повинні були застосовуватись штрафні санкції в розмірі 1 (одна) грн. згідно п. 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Податковим органом встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум зобов’язань за період за грудень 2009 року, січень – листопад 2010 року та застосовано за цей період санкції у вигляді штрафу в розмірі 17134 грн. 51 коп.

Судом встановлено, що санкції в розмірі 20% були застосовані податковим органом на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України, яка встановлює, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 17.1.7. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  від 21.12.2000 №2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу даних норм вбачається, що приписи Закону України №2181-III щодо відповідальності платника податків порівняно з нормами ПК України містили більш суворе покарання за аналогічні правопорушення.

Застосовуючи до платника податків вид відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20%, відповідач діяв правомірно, оскільки згідно приписів ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, нарахування позивачу санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17134 грн. 51 коп. за період за грудень 2009 року, січень – листопад 2010 року є правомірним.

Що стосується нарахування штрафу в розмірі 1 (одна) грн. за порушення норм податкового законодавства за період грудня 2010 року, суд зазначає наступне.

За приписами п. 5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно ст. 14 Закону України  «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-XII (втратив чинність 01.01.2011) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

Відповідно до ст. 17 Закону України  «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З аналізу даних норм вбачається, що платник податків зобов’язаний сплачувати суму узгодженого податкового зобов’язання щомісяця – звітного періоду.

Пунктом 7. підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом встановлено, що порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання за період грудня місяця 2010 року відбулось вже у 2011 році, оскільки таке зобов’язання сплачується протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Посилання позивача на те, що податковий орган неправомірно застосував до нього санкції за всі періоди несвоєчасної сплати податкового зобов’язання по орендній платі за землю (листопад, грудень 2009 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року) є необґрунтованими, оскільки штрафні санкції в розмірі 1 (одна) грн. застосовуються лише до тих правопорушень, що були вчинені за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач до суду відповідних обґрунтованих доказів безпідставності позовних вимог не надав, викладені позивачем факти не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Електрум» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити в повному обсязі.

          Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    

Суддя                                                                               К.М.Недашківська