Постанова

від 15.09.2011 по справі 2а-0870/6993/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року  11:20                               Справа №  2а-0870/6993/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у  складі:

головуючого – судді                                        Малиш Н.І.,

при  секретарі                                          Пекній Т.В.,

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвогнезахист” до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2011р. №0000362302/11883,

В С Т А Н О В И В :

До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецвогнезахист” (далі Позивач або ТОВ «Спецвогнезахист») до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ або Відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2011р. №0000362302/11883.

Позивач у позові не погоджується з висновками Відповідача за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецвогнезахист» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період квітень 2011р. які побудовані та тому, що у контрагента Позивача – ТОВ «Мертенс» відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності, укладений договір субпідряду з ТОВ «Мертенс» має ознаки нікчемності, не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від контрагентів та визначення Відповідачем порушення вимог п. 14.1.181 ст.14, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового Кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення подання», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ.

Обґрунтовує Позивач позовні вимоги тим, що твердження ДПІ про ненадання всіх документів щодо питань взаємовідносин з ТОВ «Мертенс», не відповідає дійсності, оскільки на їх запит всі документи, що стосуються співпраці з ТОВ «Мертенс» були надані. Також Позивач має окрім договорів документацію, яка свідчить про виконання укладених угод та підтвердження фактичність виконаних робіт. Дані операції були здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а операції відображено в Декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. як Позивача так і у деклараціях ТОВ «Мертенс».

У позові просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2011р. №0000362302/11883.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення відповідно позовної заяви.

Представник Відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечив, зазначив, що за результатами перевірки встановлено порушення Позивачем п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 внаслідок чого ТОВ «Спецвогнезахист» занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 108883,23 грн., суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) на загальну суму 108883,23 грн. Позивачем віднесено до податкового кредиту суми за податковими накладними, отриманими від постачальника - ТОВ «Мертенс» у зв'язку з придбанням будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, проте у зазначеного контрагента Позивача (встановлено іншою ДПІ) відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Договір субпідряду № 12/1/2011 від 05.04.2011р., а також акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт не можна вважати первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції, виходячи зі специфіки досліджених правовідносин. Виходячи з відсутності у ТОВ «Мертенс» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договору підряду: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів; відсутності ліцензій, необхідних для виконання підрядних будівельних робіт, а також відсутності документів, що дають змоги визначити фактичний обсяг виконаних робіт та його вартісні складові, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість. Також надав письмові заперечення.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства,  та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно матеріалам справи, Відповідачем в період часу з 19.07.2011 по 29.07.2011р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Спецвогнезахист» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період квітень 2011р., про що складено Акт від 29.07.2011р. №253/23-253/31676678.

У Акті перевірки зазначено, що Позивачем віднесено до податкового кредиту суми за податковими накладними, отриманими від постачальника - ТОВ «Мертенс» за договором субпідряду № 12/1/2011 від 05.04.2011р. в порушення норм Податкового кодексу України, оскільки у зазначеного контрагента відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Визначено, що фактичне здійснення постачання, приймання-передачі за оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу ТОВ «Спецвогнезахист» до контрагентів не підтверджено. Зазначено, що вказаний договір, відповідно до ст.. 203, ст.. 125, ст.. 228 ЦК України має ознаки фіктивності. Та згідно висновків Акту перевірки встановлені порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, н. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 внаслідок чого ТОВ «Спецвогнезахист» занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 108883,23 грн.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2011р. №0000362302/11883, яке є предметом оскарження.

Як встановлено судом, Позивачем були укладені слідуючі договори підряду:

-          від 29.04.2009р. №136 з ВАТ (ПАТ) «Завод напівпровідників», предметом якого є проектування систем протипожежної автоматики; монтаж систем протипожежної автоматики; проектування та виконання робіт з вогнезахисної обробки металевих конструкцій деревини, кабельної продукції; технічне обслуговування установок протипожежної автоматики; проектування та монтаж систем протидимового захисту; монтаж протипожежних воріт, дверей, димових люків, вогнезахисного обладнання; монтаж, технічне обслуговування систем нагляду. Строки сплати, вартість робіт визначаються додатковими угодами;

-          - від 26.01.2011р. №804/18714/27 з ВАТ «Укрграфіт», предметом якого є монтаж та пусконаладці автоматичної пожежної сигналізації та повідомлення про пожежу.

Зазначені договори не забороняють (ч. 1 договору №136 від 29.04.2009р. та ч. 4 договору від 26.01.2011р. №804/18714/27 залучення третіх осіб до їх виконання.

Позивачем 05.04.2011р. укладений з ТОВ «Мертенс» договір субпідряду на виконання відповідних робіт (монтаж, демонтаж металевих конструкцій, електроосвітлення, прокладка кабелю тощо) на ПАТ «Завод напівпровідників», ВАТ «Укрграфіт».

Виконання вказаного договору субпідряду Позивач підтверджує довідками про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2011р., підписаними з ТОВ «Мертенс»; проектно-кошторисною документацією, підписаною з ПАТ «Завод напівпроводників»; податковими накладними, банківськими виписками про оплату за договором субпідряду; реєстрами отриманих та виданих податкових накладних; довідками про вартість виконаних робіт за договорами підряду та субпідряду; актами прийомки виконаних робіт за договорами субпідряду та підряду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про  бухгалтерський  облік  та фінансову  звітність в Україні» господарська операція – це дія  або  подія, яка викликає зміни в  структурі  активів  та зобов’язань, власному  капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно наданих суду доказів, вбачається, що ТОВ «Мертенс» надані послуги згідно договору субпідряду.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Також, відповідно матеріалам справи, про що не заперечується Відповідачем, як Позивач так і ТОВ «Мертенс» є платниками податку на додану вартість та що говорить про здатність мати спеціальну податкову правосуб’єктність – зареєстровані як платники податку на додану вартість, що є вимогою чинного законодавства.

Крім того, ТОВ «Спецвогнезахист» має ліцензію серії АВ №457390, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України з терміном дії до 02.11.2014 року, по також підтверджує можливість виконання робіт, передбачених договором підряду, укладеним з ПАТ «Завод напівпровідників».

Крім того, як зазначено у Акті перевірки (а.с.14, ар.акту 4), згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ «Спецвогнезахист» не виявлено розбіжності.

Суд не погоджується з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності угоди з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.     

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.   

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Обставини,  які слугували фактичною  підставою  для донарахування позивачу суми  податкового  зобов’язання з податку на додану вартість  згідно  спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійсненні нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України (або  відповідного місцевого бюджету, якщо іншою  стороною був  орган  місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 15 серпня 2011р. №0000362302/11883.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвогнезахист”  (ЄДРПОУ 31676678) 3(три)грн. 40коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд  апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови було виготовлено 16 вересня 2011року.

Суддя                              (підпис)                    Н.І. Малиш