Ухвала

від 04.08.2011 по справі 2-а-284/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-1508/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                        Степашка О.І.

суддів:                                                  Костенка М.І.

                                                            Маринчак Н.Є.

                                                            Островича С.Е.

                                                            Усенко Є.А.

при секретарі                                                   Патюк А.О.

за участю представника відповідача –Демниченка С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.08.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2007

у справі № 2-а-284/07

за позовом           Державного підприємства “Макіїввугілля”

до                     Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

про                     визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Макіїввугілля” (далі по тексту –позивач, ДП  “Макіїввугілля”) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач, Шахтарська ОДПІ) від 18.04.2007 № 0000911543/0/543, № 0000921543/0/642 та № 0000931543/0/643; від 05.06.2007 № 0001791543/0/897, № 0001801543/0/896.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.08.2007, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2007, позов задоволено; визнано недійсними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведених невиїзних документальних перевірок ДП “Макіїввугілля” з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку за листопад 2005 року –січень 2007 року, січень-лютий 2007 року, складено акти, відповідно № 200/15/32442295 від 30.03.2007 та № 337/15/32442295 від 24.05.2007, в яких зазначено про порушення граничних термінів сплати земельного податку.

На підставі результатів вказаних перевірок, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 18.04.2007

1.1) № 0000911543/0/543 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 % в сумі 26 327 грн. за затримку на 425 календарних дні;

1.2          ) № 0000921543/0/642 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 % в сумі 761,45 грн. за затримку на 90 календарних дні;

1.3          ) № 0000931543/0/643 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 % в сумі 1 959,14 грн. за затримку на 29 календарних дні.

2) від 05.06.2007

2.1) № 0001791543/0/897 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 % в сумі 1 141,35 грн. за затримку на 34 календарних дні;

2.2) № 0001801543/0/896 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 % в сумі 103,25 грн. за затримку на 3 календарних днів.

Правовою підставою прийняття спірних повідомлень-рішень зазначені норми пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про прядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також судами встановлено, що позивачем до податкової інспекції були надані податкові розрахунки земельного податку на 2005, 2006, 2007 роки, якими визначені загальні суми земельного податку з розбивкою по місяцях.

Платіжними дорученнями ДП “Макіїввугілля” до бюджету Созівської сільської ради сплачені суми земельного податку: від 28.02.2007 в розмірі 81 200 грн. у рахунок погашення заборгованості; від 14.03.2007 –2 918,52 грн. за лютий 2007 року; від 01.03.2006 –9 795,68 грн. по строку сплати 28.02.2006.

Сплата зазначених зобов’язань стала підставою для застосування штрафу та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки сплачені позивачем суми були зараховані податковим органом в рахунок погашення заборгованості за попередніми розрахунками позивача.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що Шахтарська ОДПІ неправомірно застосувала до позивача штрафні санкції, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки спеціальним законом щодо строків сплати земельного податку є Закон України «Про плату за землю», яким передбачена відповідальність за порушення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції ним не передбачені.

Суд касаційної інстанції не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно преамбули, ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України “Про плату за землю” цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку; за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом; за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України “Про плату за землю” є загальною нормою з цих питань.      

Крім того, відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій, в порушення вказаних норм права, не було досліджено всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухвалені судового рішення у справі.

Враховуючи, що спір виник з приводу правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення платником податків граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, предметом доказування в судовому процесі є, зокрема, обставити щодо сум податкових зобов’язань, які за висновком контролюючого органу були сплачені з порушенням граничного строку, встановленого законом, а також дат сплати цих сум, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено платіжних доручень позивача за відповідні спірні періоди відносно призначення платежу та періодів сплати податкового зобов’язання по земельному податку.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.08.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2007 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

(підпис)

О.І. Степашко

Судді

(підпис)

М.І. Костенко

(підпис)

Н.Є. Маринчак

(підпис)

С.Е. Острович

(підпис)

Є.А. Усенко